КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 366/2375/19 Головуючий у 1-й інст. - Ткаченко Ю.В.

Апеляційне провадження 22-ц/824/10985/2021 Доповідач - Рубан С.М

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Кулікова С.В., Заришняк Г.М.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 02 червня 2021 рокуза заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року за № 366/2375/19 у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Іванківського районного суду Київської області із заявою, в якій просила відстрочення виконання рішення суду по справі № 366/2375/19 до набрання чинності рішення у справі № 366/1742/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним.

В обґрунтування вимог заяви вказувала, що постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Приватбанк» 44 929 грн 95 к. заборгованості за договором.

В подальшому АТ «Приватбанк» пред`явлено до виконання виконавчий лист до виконання виданий на виконання постанови Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року.

Поміж тим, у провадженні Іванківського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 366/1742/20 за її позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» коштів у сумі 161 927 грн 13 к. Вказувала, що у разі задоволення указаного позову, навіть частково, зміниться ступінь вини і по справі буде підтверджено, що вона не має сплачувати кошти АТ КБ «ПриватБанку», а навпаки банк буде сплачувати їй кошти.

Також посилалась на те, що її родина перебуває у скрутному матеріальному становищі через низку обставин, тому заявник просила відстрочити виконання рішення у справі № 366/2375/19 до набрання чинності рішення у справі № 366/1742/20 за її позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 02 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року за № 366/2375/19 у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Відстрочено виконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року за № 366/2375/19 у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом щомісячної сплати коштів в розмірі 3 930 грн 74 к., з моменту набрання ухвали суду щодо розстрочки виконання рішення законної сили, (сума боргу 47168 грн 88 к.) до повного погашення боргу.

У решті вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 18 червня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 02 червня 2021 рокупро відстрочення виконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року за № 366/2375/19 у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Посилається на те, що суд першої інстанції застосував два різні альтернативні поняття одночасно, відстрочення та розстрочення. В резолютивній частині ухвали суд зазначив, що задовольняє заяву про відстрочення шляхом щомісячної сплати визначеної суми (розстрочення) з моменту набрання ухвали про розстрочення законної сили говорячи про одну й ту саму ухвалу від 02 червня 2021 року.

Крім того, зауважила, що заява про розстрочення виконання рішення не подавалась, тому відповідно, ухвали у якій би вирішувалось це питання не існує. Судом першої інстанції були встановлені обставини справи, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Отже, вважає, що суд задовольнив заяву про відстрочку виконання рішення шляхом розстрочки виконання рішення, чим порушив норми процесуального права.

Від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій просять апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Вказують, що наявність позову ОСОБА_1 не є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Зауважують, що відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду, місцевий суд правильно виходив з того, що заявник не довів належними та допустимими доказами обставини, які мають характер особливих або виняткових та які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду.

Учасники процесу в судове засіданні не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із наявних в матеріалах справи доказів, врахував матеріальний, сімейний стан заявника, тяжке захворювання її батька, який проживає разом з нею, необхідність утримувати дітей, тому суд вважав про необхідність розстрочення виконання судового рішення.

Апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що рішенням Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 95 -103, том 1).

Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення отриманих грошових коштів, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у сумі 44 929 грн 95 к. та судові витрати у сумі 2 238 грн 93 к., а всього 47 168 грн 88 к. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Постанова є чинною (а.с. 150-152 том 1).

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналогічне положення міститься також і в ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись судом.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Із змісту резолютивної частини оскаржуваної ухвали вбачається: «Відстрочити виконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року за № 366/2375/19 у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом щомісячної сплати коштів в розмірі 3 930,74 грн., з моменту набрання ухвали суду щодо розстрочки виконання рішення законної сили, (сума боргу 47 168 грн 88 к.) до повного погашення боргу.

Отже, судом одночасно застосовано процедуру відстрочки та розстрочки виконання постанови Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року за № 366/2375/19, що суперечить вимогам закону, оскільки норми Цивільного процесуального кодексу України не передбачають можливість одночасного застосування судом процедури відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Крім того, апеляційний суд вважає зазначити таке.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 просила відстрочення виконання рішення суду у справі № 366/2375/19 до набрання чинності рішення у справі № 366/1742/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним.

Однак, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу не надав оцінки вимогам заяви та вийшов за межі вимог заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду, внаслідок чого порушив норми процесуального права.

Отже, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, внаслідок чого дійшов неправильного висновку про одночасне застосування процедури відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, а також вийшов за межі вимог заяви ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду не є законною та обґрунтованою, та враховуючи викладені процесуальні порушення суд апеляційної інстанції позбавлений можливості їх усунути на стадії апеляційного розгляду, тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 379, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 02 червня 2021 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року.

Головуючий

Судді