справа2-2496/10/0515
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2010 року Докучаєвський міський суд Донецької областів в складі головуючого – судді Садовського М.К., при секретарі Садовничій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Докучаєвська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору неукладеним,
В с т а н о в и в :
29 липня 2010 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом, пославшись на те, що 30.07.2007 року між ним та відповідачкою була укладена угода, згідно якої відповідачка отримала позику в сумі 6300 доларів США, і зобов’язалась повернути позику не пізніше 02.08.2007 року.
До теперішнього часу добровільно відповідачка борг не повернула.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 борг в сумі 49727,16 грн, судовий збір в сумі 497.27 грн і 120 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала і 01.09.2010 року звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору неукладеним, пославшись на те, що у 2007 році вона мала намір придбати вантажний автомобіль КАМАЗ 53202, державний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3 Для придбання автомобіля вона взяла в банку кредит. Суми кредиту і власник коштів вистачало на оплату половини вартості автомобіля.
Для оплати другої половини вартості автомобіля, вона звернулась до ОСОБА_1 з проханням надати їй позику у розмірі 6300 доларів США. Останній погодився надати позику при умові, що вона напише розписку про отримання грошової суми і гроші ним будуть надані продавцю автомобіля. Вона погодилась з його умовою, і грошей від відповідача не отримувала.
Продавцем автомобіля, ОСОБА_3 автомобіль був переданий їй, і надано доручення від 17.07.2007 року на право керування автомобілем.
12.11.2007 року відповідач разом з своїми знайомими забрав у неї автомобіль. З цього приводу вона зверталась в правоохоронні органи, але виявилось, що ОСОБА_1 правомірно володіє спірним автомобілем. До теперішнього часу автомобіль відповідач їй не повернув.
Таким чином вона не отримувала грошову суму, яка вказана в розписці і не має майна, яке було придбане відповідачем на цю суму.
У зв’язку з тим, що відповідач не передав їй грошову суму вказану в розписці, договір вважає неукладеним.
Просить суд визнати договір позики від 30.07.2007 року на суму 6300 доларів США між нею та ОСОБА_1 неукладеним.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала свої позовні вимоги, позов ОСОБА_1 не визнала і дала суду пояснення аналогічні вказаним в позові.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
30 липня 2007 року, між сторонами був укладений договір позики, згідно якого позивач передав, а відповідачка отримала 6300доларів США, та зобов’язалась повернути борг не пізніше 2 серпня 2007 року.(а.с.8).
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другої сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позичальнику таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку ж кількість речей тог ж роду та такої ж якості.
Як вбачається із боргової розписки, форма та їх зміст відповідають вимогам закону ст.ст.1046, 1047 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язання є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Із розписки наданої позивачем ОСОБА_1, вбачається, що відповідачка ОСОБА_2, 30.07.2007 року. взяла в борг у ОСОБА_1 -6300 доларів США; і зобов’язується їх повернути не пізніше 2 серпня 2007 року.
Статтею 207 ч.2 ЦК України, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В судовому засідання відповідачка ОСОБА_2, оспорює факт отримання від позивача грошей, але визнає те, що нею дійсно 30.07.2007 року була надана позивачу розписка про отримання боргу, зміст якої вона не оспорює.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі або речі, визнані родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такій самій якості, що були передані йому позикодавцеві) у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визнаних родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Згідно довідки Докучаєвського відділення Донецької обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» офіційний курс НБУ долара США станом на 29.07.2010 року складає 789.32 грн за 100 доларів США. (а.с.9).
Оскільки відповідач в строк передбачений розписками не повернула борг, то суд вважає, що борг підлягає стягнення згідно офіційного курсу НБУ долара США станом на 29.07.2010 року в сумі 49727,16грн. (із розрахунку 6300 доларів США х 789,32грн)
Статею 1051 ЦК України, передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6.12.2009 року, передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205–210, 640 ЦК тощо).
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п’ятої ЦК.
Оскільки договір позики між сторонаими укладений у письмовій формі, ззустрічний позов ОСОБА_2 не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, тому суд не може брати до уваги доводи відповідачки ОСОБА_2 про те, що вона від ОСОБА_1 гроші не отримувала, а тому вважає їх безпідставними, і такими, що не найшли підтвердження в судовому засіданні, а тому їй в позові необхідно відмовити.
Згідно ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивача і судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 497,27 грн; витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Керуючись ст.ст.57-60,212-215,88 ЦПК України, ст.ст.1046-1049,258, 1051 ЦК України, п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6.12.2009 року, суд
В и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, проживаючої:: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, проживаючого: АДРЕСА_1, борг в сумі 49727,16 (сорок девять тисяч сімсот двадцять сім грн), судовий збір в сумі 497.27 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 50344,43 грн.
В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору неукладеним, відмовити..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Докучаєвський міський суд шляхом подачі в 10 денний строк апеляційної скарги.
Суддя