Код суду 0515

справа №2-2580/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

22 вересня 2010 року Докучаєвський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Садовського М.К., при секретарі –Садовничій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Докучаєвська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, штрафних санкцій і моральної шкоди,

В с т а н о в и в :

18.08.2010 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, пославшись на те. що 4 та 11 вересня 2008 року між нею та відповідачкою укладений договір позики грошових коштів на  загальну суму 10000 грн.

Згідно розписки, ОСОБА_2 взяла у неї позику в сумі 10000 грн., строком до 11.11.2008 року, а в випадку неповернення своєчасно боргу, зобов’язалась виплачувати по 10% нарахувань  за кожний місяць затримки.

Крім того, вважає, що відповідачка причинила їй моральну шкоду, яка виразилась в тім, що вона пенсіонерка, хвилювалась, що відповідачка не поверне їй гроші. В наслідок хвилювань і переживань  змінився її спосіб життя, вона втратила  почуття спокою і рівноваги, а тому вважає, що відповідачка причинила їй моральну шкоду на суму 1000 грн.

Просить суд стягнути з відповідачки на її користь суму позики у розмірі 10000 грн, з врахуванням інфляційних нарахувань в сумі 2020 грн; 3% річних в сумі 580,44, пеню в сумі 21000 грн, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120 грн, судовий збір в сумі 51 грн, моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 34671,44 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги викладені в позові і дала пояснення аналогічні позову, доповнивши пояснення тим, що десь в жовтні-листопаді  2008 року   відповідачка віддала їй 1000 грн, боргу, тому на час розгляду справи відповідачка  не повернула їй 9000 грн.  позики.

Відповідачка  ОСОБА_2 позов не визнала і суду пояснила, що дійсно вона отримала від позивачки вказану суму  позики, але оскільки вона  борг позивачці повернула, тому позов не визнає. Письмові докази про те, що вона повертала гроші позивачці, у неї відсутні, оскільки вона тривалий час знає позивачку між ними були нормальні відносини, тому при поверненні грошей, вона не вимагала розписки позивачки.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

  Із розписки наданої позивачкою, вбачається, що   між сторонами був укладений договір позики, згідно якого позивачка передала, а відповідачка отримала  04.09.2008 року -4000 грн., а 11.09.2008 року -6000  гривень,  і зобов’язалась повернути борг через два місяці.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другої сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позичальнику таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вбачається із боргової розписки, форма та її зміст відповідають вимогам передбачених ст.ст.1046, 1047 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язання є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

 Статтею 207 ч.2  ЦК України, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо  він підписаний його стороною (сторонами).

В судовому засідання відповідачка ОСОБА_2. не оспорює того, що вищевказана  розписка написана нею, і що в розписці вірно вказана дата та сума..

Свідок  ОСОБА_4 суду показала, що позивачка це її мати. Від останьої їй відомо, що відповідачка десь в вересні 2008 року, позичила  у неї 10000 гривень, а віддала тільки 1000 гривень. Вона не була присутня при передачі грошей, але бачила розписку, яку їй показувала позивачка. Від останньї їй відомо, що до теперішнього часу відповідачка гроші не повернула.

Допрошений в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив. що ОСОБА_2 це його матір. Від останьої йому відомо, що десь в вересні 2008 року вона  позичила у позивачки гроші в сумі 10000 грн. з виплатою 10 % кожного місця. По просьбі  позивачки він віддав їй в жовтні 2008 року -  1000 грн,  а в період з лютого по грудень 2009 року, віддав ще 10500 грн., всього він віддав 11500 грн. Гроші він віддавав позивачці,  але розписки з неї не брав, тому, що він давно знайомий з позивачкою і у них ніколи не виникало проблем  чи непорозумінь з приводу позики і повернення грошей.

Оскільки сторони не оспорюють того факту, що відповідачка ОСОБА_2 повернула позивачці в жовтні-листопаді 2008 року – 1000 гривень, то суд находить, що на час розгляду справи борг позики відповідачки складає 9000 грн.  (із розрахунку 10000грн-1000 грн).

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1049 ЦК України,  позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику  грошові кошти у такій самій сумі або речі, визнані родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такій самій якості, що були передані йому позикодавцеві) у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визнаних родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

Вимоги позивача, щодо стягнення 3% річних від простроченої суми, та з врахуванням індексу інфляції, за невиконання зобов’язання задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки для додаткової вимоги щодо стягнення 3% річних та  неустойки, за порушення умов договору встановлено спеціальний скорочений строк позовної давності і такий строк позивачкою пропущено, то підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині нема.

 Оскільки позивачка не надала суду доказів в обгрунтування причиненої їй моральної шкоди, то позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Доводи відповідачки ОСОБА_2 про те, що вона повернула позивачці весь борг, суд находить безпідставними, оскільки вона ніяких  достовірних доказів в обгрунтування доводів, суду не надала і в судовому засіданні такі не встановлені.

Згідно ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивачки  судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 51 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст.57-60,212-215,88 ЦПК України, ст.ст.1046-1049, 207 ч.2,509 ч.1 258, ч.1 ст.261, ч.2 ст.625  ЦК України, суд

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, штрафних санкцій і моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючої: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, проживаючої: АДРЕСА_2   борг в сумі 9000 грн, судовий збір в сумі 51 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.,  а всього 9171 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Докучаєвський міський суд шляхом подачі в 10 денний строк  апеляційної  скарги.

Суддя