Справа № 2-4511 /10

                  У Х В А Л А

7 вересня 2010 року        м.Одеса

  Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

при секретарі – Чорній А.О.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідачки –ОСОБА_2,

представника відповідача –ОСОБА_3,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі клопотання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про закриття провадження по справі,

                      В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання квартири АДРЕСА_1  спільною власністю громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_2, визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на ? частину  квартири  АДРЕСА_1, та визнання права власності  на ? частину квартири  АДРЕСА_2.

В судовому засіданні представник відповідача подала заяву відповідачів про закриття провадження по справі, де вони посилаються на те, що позивач пред’являв тотожний позов  до тієї ж сторони, обставини вже були досліджені судом  та рішення суду, яке набрало законної сили, з питань, які позивач ставить у даному судовому процесі.

Предствник позивача заперечував посилаючись на те, що при подачі нового позову було змінено підстави.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлене клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо набрали законної сили рішення суду, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

12 травня 2010 року апеляційним судом  Одеської області було прийнято рішення по справі за позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4  про встановлення факту проживання  однією сім’єю без реєстрації шлюбу з березня 1995 року по 2 квітня 1999 року, визнання майна спільною власністю подружжя та його поділ, визнання недійсним договору дарування від 16 вересня 2003 року, яким було змінено рішення Суворовського районного суду м.Одеси  від 21 грудня 2009 року та ухвалено нове, яким вимоги позивача задоволені частково. Встановлено факт сумісного проживання  ОСОБА_5 з ОСОБА_2 з березня 1995 року по 2 квітня 1999 року, визнано квартиру АДРЕСА_2 в рівних частках спільною сумісною власністю  ОСОБА_5 та ОСОБА_2 як подружжя, та відмовлено  в позові  про визнання  квартири АДРЕСА_1  спільною власністю подружжя, про визнання недійсним договору купівлі продажу вказаної квартири та в розподілі  спільного майна подружжя шляхом визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, та визнанні права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2.

Як видно із змісту зазначених рішень позивач звертався до суду обгрунтовуючи свої вимоги нормами Кодексу про шлюб та сім’ю та ставив перед судом вимоги про розподіл майна подружжя.

24 червня 2010 року позивач звернувся до суду з вимогами з підстав, що спірне майно є спільним сумісним, посилаючись на норми Закону України „Про власність”, яке діяло на момент виникнення правовідносин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений позов стосується одного предмету, між тими ж особами, але з інших підстав, тому суд вважає, що відсутні підстави для закриття провадження по справі відносно всіх вимог.

Однак в частині вимог  позивача про визнання права власності на ? частину квартири  АДРЕСА_2 необхідно закрити провадження оскільки це питання вже було розглянуто апеляційним судом Одеської області і визнано квартиру АДРЕСА_2 в рівних частках спільною сумісною власністю  ОСОБА_5 та ОСОБА_2 як подружжя.  

Керуючись ст.ст.п.2 ч.1 ст.205, ст.ст.209,210 ЦПК України,суд -

                       У Х В А Л И В:

    Клопотання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4  задовольнити частково.

    Закрити провадження в частині вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину квартири  АДРЕСА_2.

    Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 5-денний строк з дня проголошення апеляційної скарги, а для відповідачки ОСОБА_4 з дня отримання її копії.      

Суддя