Судове рішення #11189831

   

  21.09.10                                                                                                                                                                                                                                                                   копія

                                   


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


                              


16 вересня 2010 р.  Справа № 2а-4958/10/0470



          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:


головуючого судді Олійника В. М. < Текст > 

при секретаріЛоба Е.Г.

за участю:

представників позивача

представників відповідача Голова О.В.,  Ярини С.О.

Колосової О.А., Лукашевич Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2010 року Управління державної служби охорони при ГУМВС України  в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому просить визнати не чинним та скасувати  податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 14.04.2010 р. № 0000308823/0, яким Управлінню державної служби охорони при ГУМВС України  в Дніпропетровській області визначено суму податкового зобов’язання за платежем податку на прибуток за основним платежем 588 144,86 грн., за штрафними санкціями        294 072,43 грн.

В обґрунтування позову  позивач зазначив, що висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську стосовно допущених УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області порушень, вважає безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 0000308823/0 від 14.04.2010 незаконним. Позивач зазначив, що витрати УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області на придбання паливно-мастильних матеріалів, використаних під час несення служби нарядами груп затримання при здійсненні на договірних засадах заходів охорони, зумовлені статтями 1, 2, 7, 10 Закону Україну «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615, є витратами, що забезпечують основний вид діяльності УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області (за кодом КВЄД - 75.24.1 це - «Діяльність з охорони громадського порядку та безпеки»). Тобто, це витрати не господарюючого суб'єкту, що пов'язані із господарським забезпеченням його основної діяльності. Саме характер цих витрат дозволяє УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області віднести їх в податковому обліку до валових витрат відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» без обмеження у розмірі, встановленого підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 цієї статті. Пунктом 5.4 статті 5 вказаного Закону передбачені особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку, зокрема, підпунктом 5.4.1 врегульований порядок віднесення до валових витрат витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності. Оскільки витрати УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області на придбання паливно-мастильних матеріалів однозначно пов'язані з виконанням покладених на підрозділи міліції охорони завдань по забезпеченню охорони громадського порядку, тобто з основним видом діяльності, підстави для обмеження розміру, в якому вони можуть бути віднесені до валових витрат, відсутні. Таким чином, посилання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на те, що валові витрати сформовані за рахунок сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням паливно-мастильних матеріалів, витрати по яких повинні відтворюватися в податковому обліку з врахуванням припису підпункту 5.4.10   пункту 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є безпідставними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та зазначили, що згідно з пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 позивач має право на відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних з придбанням пального, використаного для вантажних автомобілів - 10 шт. - „Типу - Мікроавтобус-О" в повному обсязі, а витрат щодо палива, використаного для легкових автомобілів - 118 шт. - „Типу -Легковий" лише в розмірі 50% через те, що легкові автомобілі використовуються підприємством в господарській діяльності, яка визначена як охорона та забезпечення громадського порядку, а тому не підпадає під дію пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону №334, яким визначено, що до валових відносяться витрати пального на легковий автотранспорт в повному обсязі платників податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг туристичного або транспортного обслуговування, а також якщо ці транспортні засоби належать спортивним організаціям та використовуються як спортивний інвентар. Отже, в порушення пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону №334 позивачем завищено валові витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, що використовуються в господарській діяльності у сумі 2 697 373,66 гри. А також в порушення пп.5.2.2, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.4.10 п.5.4, п.5.9 ст. 5 Закону №334 позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 588  144,86 грн.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, заслухавши представників сторін,  суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську  проведена планова виїзна перевірка Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (код  ЄДРПОУ 08596854) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р.  по 31.12.2009 р., про що було складено акт № 663/08-03/3-08596854 від 31.03.2010 р. На підставі вказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000308823/0 від 14.04.2010 р., яким УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області, відповідно до пп. 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями) та п.20.1 ст.20 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями)  за порушення пп. 5.2.2, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.4.4 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВВ (зі змінами та доповненнями) визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 588 144,86 грн., за штрафними санкціями 294 072,43 грн., всього - 882 217,29 грн.

Так, згідно висновків викладених в зазначеному акті перевірки, позивачем були порушені положення пп. 5.2.2, пп. 5.2.5 п.5.2, пп. 5.4.10 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» - безпідставно  віднесено в повному обсязі до валових витрат придбання паливо-мастильних матеріалів для автотранспортних засобів (автомобілів), задіяних для здійснення охорони громадського порядку, майна фізичних та юридичних осіб різних форм власності.

Суд вважає, що посадовими особами СДПІ з ВПП м. Дніпропетровська не прийняті до уваги положення норм Закону України «Про автомобільний транспорт», яким розподілено транспортні засоби на певні види в залежності від їх функціонального призначення, Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачу реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України № 335 від 10.04.2002 р., а також ДСТУ 3849-99.

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області входить до складу МВС України, на яке Законом України «Про міліцію» та постановою КМУ № 615 від 10.08.1993 р. покладається завдання по захисту власності від злочинних посягань, охорона громадського порядку.

Для здійснення зазначених функцій та завдань Управлінням використовуються певні технічні засоби, до яких також віднесено автотранспортні засоби, що використовуються під час несення служби нарядами міліції охорони. Вказані транспортні засоби мають відповідати вимогам Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів № 335.

Згідно п. 9.1 Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів № 335, транспортні засоби, що використовуються Управління ДСО для несення служби нарядами міліції охорони мають переобладнуватися та оснащуватися певними технічними засобами та відповідати ДСТУ 3849-99.

Переобладнання автомобілів державної служби охорони полягає в оснащенні світловими і звуковими сигнальними пристроями, відповідними кольорографічними полосами, емблемами та написами «міліція». Після переобладнання автомобілі підлягають перереєстрації в ДАІ, що вимагає п.9.1 Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів № 335. а саме : «У свідоцтвах про реєстрацію ТЗ оперативних і спеціальних служб, обладнаних спеціальними світловими і (або) звуковими сигнальними пристроями відповідно до ДСТУ 3849-99 Дорожній транспорт. Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і спеціальних служб» у графу «Тип транспортного засобу» вноситься запис: «Спеціальний». Аналогічні записи вноситься до однойменних реквізитів реєстраційних карток та книг обліку зареєстрованих ТЗ.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт», транспортні засоби класифікуються за своїм призначенням  та поділяються на:

-          транспортні засоби загального призначення;

-          транспортні засоби спеціалізованого призначення;

-          транспортні засоби спеціального призначення.

Разом з цим, в ч.4 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, автотранспортні засоби, що перебувають на балансі Управління ДСО та використовується ним для виконання функціональних завдань (охорони громадського порядку, майна фізичних та юридичних осіб різних форм власності) є спеціалізованими.

Згідно п.п. 5.4.10 п.5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації), зокрема, легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

При цьому, не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім, житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв’язку таких витрат з його господарською діяльністю (абзац 5 підпункту 5.4.10 пункту 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»).

Відповідно до листа начальника Управління ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 21.06.2010 року зазначено, що згідно до вимог п. 2.2 ДСТУ 3849-99 "Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних та спеціальних служб",  автомобілі Управління Державної служби охорони відносяться до оперативних транспортних засобів. У той же час згідно вимог ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", транспортні засоби, які призначені для виконання окремих завдань та обладнані спеціальними світловими та звуковими пристроями відносяться до спеціалізованих. Таким чином, автомобілі, які зазначені в запиті УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області, є оперативними транспортними засобами спеціалізованого призначення.

Приймаючи рішення по справі суд, насамперед, враховує, що автомобілі, які використовує позивач для охорони громадського  порядку,  є транспортними засобами спеціалізованого призначення.

Таким чином, з огляду на положення ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»,  беручи до уваги положення Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів № 335 та ДСТУ 3849-99, суд доходить до  висновку, що витрати на закупівлю паливно-мастильних матеріалів для автомобілів Управління ДСО, задіяних у охороні громадського порядку є валовими витратами для здійснення Управлінням основного виду діяльності, а тому в даному випадку не може застосовуватися положення п. 5.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», на які посилається СДПІ у м. Дніпропетровську.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 14.04.2010 р. № 0000308823/0 було винесене з порушенням норм діючого законодавства України, а тому має бути визнано протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1 ст.94 КАС України,  згідно з якими,  якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Виходячи з цього,  сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

 Керуючись  ст.ст. 122, 162  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний  позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 14.04.2010 року № 0000308823/0.

Присудити з Державного бюджету України на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області  судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.  

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 21 вересня 2010 року.



Суддя                      (підпис)

З оригіналом згідно.

< Список >

СуддяВ.М. Олійник

< суддя учасник колегії > 

< ПІБ Судді >

В.М. Олійник

                                                                         

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація