Справа № 2-29710

РІШЕННЯ

іменем України

13 серпня 2010 року Комсомольський районний суд м.Херсона у складі:

судді Радченко Г.А.

при секретарі Левкович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Комсомольському районі м.Херсона про стягнення недоплаченої суми щомісячної соціальної допомоги дітям війни,

встановив:

    До суду в травні 2010 року звернувся позивач з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоплачену за 2006-2010 роки суму щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 5173,11 грн. та зобов»язати відповідача виплачувати йому щомісячну державну соціальну допомогу в розмірах, передбачених ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни». В обґрунтування позову посилався на те обставину, що йому нараховується та виплачується надбавка в меншому розмірі, аніж передбачено законом, всупереч ст.22 Конституції України, якою не допускається при прийнятті інших законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Вважає, що йому недоплачена щомісячна соціальна допомога за період часу з січня 2006 року по квітень 2010 року згідно наведеного в позові розрахунку в сумі 5173,11 грн., які підлягають стягненню на його користь з відповідача.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.

    Представник відповідача в судове засіданні не з»явився, просив слухати справу у їх відсутності, в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в наданих суду запереченнях.

    Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст..4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

    Згідно ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

    Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, суд може визнати дії відповідача незаконними та зобов»язати провести нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретної суми.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 1939 року народження  отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни в розумінні ст..1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та згідно ст..6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».

    Рішенням Конституційного Суджу України від 22 травня 2008 року № 10-рн/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

    Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

    Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року та яка передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується, замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.

    На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст..28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

    Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року  № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запинялася, але рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 ст.71 та ст..111 вказаного закону визнано такими, що не відповідають Конституції України.

    Таким чином вимоги позивача про виплату соціальної допомоги дітям війни за 2007 рік підлягають частковому задоволенню лише за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

    Щодо вимог позивача про підвищення пенсії дітям війни у 2006 році, то воно могло бути впроваджено лише за певних умов і поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному3 Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст..110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», а редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

    Проте такі умови не настали, а тому позивач не має права на підвищення до пенсії дітям війни за 2006 рік.

    Що стосується вимог позивача про недоплату йому соціальної допомоги у 2009 році на за 4 місяці 2010 року, то вони підлягають частковому задоволенню в частині зобов»язання проведення нарахування та виплати належних сум. Заперечення представника відповідача щодо відсутності бюджетних коштів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

    Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалює рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

    На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10,11,60,213 ЦПК України, Конституцією України, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рн/2008 від 22.05.2008 р., Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд –

вирішив:

    Позов задовольнити частково.

    Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона здійснити донарахування та виплату недорахованого та недовиплаченого підвищення до пенсії, передбаченого ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також за 2009 та 4 місяці 2010 року.

    В решті позову відмовити за необґрунтованістю.

    На рішення може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя