Справа № 22-16709/10 Головуючий в 1-й інстанції Волошин В.О. Доповідач Горелкіна Н.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 30 » вересня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Горелкіної Н.А.
суддів - Ратнікової В.М., Штелик С.П.
при секретарі - Пасинок В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міжнародного математичного центру НАН України, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, оскільки воно суперечить вимогам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка була зарахована на посаду інженера відділу інформаційних технологій за сумісництвом ММЦ НАН України 12 липня 2002р. наказом № 8-к вона була звільнена з займаної посади за ст. 38 КЗпП України; 15 липня 2002р. наказом № 10-к позивачку було зараховано на посаду інженера відділу інформаційних технологій ММЦ НАН України з 01 березня 2004р.
Наказом № 2-к від 27 лютого 2004р. позивачку переведено на посаду молодшого наукового співробітника відділу інформаційних технологій і покладено на неї виконання обов'язків вченого секретаря.
Наказом № 3 о/с від 25 лютого позивачку було звільнено з посади молодшого наукового співробітника відповідно до п. 4 ст.40 КЗпП України, підставою звільнення було порушення позивачкою трудової дисципліни, а саме відсутність на роботі з 02 лютого по 19 лютого 2009р. без поважної причини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: п. 4 прогулу без поважних причин.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України звільнення за прогул є видом дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Частинами 3, 4 цієї статті передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації членом якої є працівник.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992р. з подальшими змінами та доповненнями роз»яснив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Вирішуючи спір, суд правильно виходив з того, що звільнення позивачки з роботи було проведене з дотриманням вимог чинного законодавства.
Позивачка не заперечувала факту її відсутності на роботі за період часу з 02 лютого по 19 лютого 2009р., що підтверджується також її письмовими поясненнями, які нею надавалися керівництву відповідача (а.с. 10, 11), і табелем обліку робочого часу за лютий 2009р. ММЦ НАН України (а.с. 69), при цьому позивачка зазначала, що приміщення відповідача не відповідає санітарним нормам, по-друге в неї відсутнє робоче місце і керівництво відповідача дозволило їй працювати вдома, по-третє позивачка вважає, що її звільненням керівництво відповідача помстилося їй у зв'язку з її небажанням переходити на скорочений графік роботи.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, згідно з листом Головного санітарного лікаря м. Києва від 04 жовтня 2007р., проведеним дослідженням, яке відбулося 21 вересня 2007р., в приміщеннях ММЦ НАН України пари ртуті в жодній із кімнат виявлені не були, результати санітарно - мікробіологічного дослідження зазначених приміщень виявили в досліджуємих змивах ріст пліснявих грибків у всіх приміщеннях за винятком кімнати № 4 (де, як було зазначено представником відповідача, було робоче місце позивачки), а в повітрі плісняві грибки були присутні в усіх без винятку приміщеннях, проведені дослідження свідчать про ураженість зазначених вище приміщень ММЦ НАН України пліснявими грибками - ці приміщення потребують капітального ремонту із заміною конструкцій (а.с. 13).
Відповідно до наказів № 13/1, 14/1 від 24 вересня, 09 жовтня 2007р. після отримання результатів досліджень Головного санітарного лікаря керівництвом відповідача було прийнято рішення про проведення ремонту, а працівників ММЦ НАН України було переведено до інших приміщень (а.с. 109, 110).
Наприкінці 2007р. ремонт приміщень було закінчено, питання про неналежні умови праці у працівників ММЦ НАН України не виникало. Після подання зазначеного позову до суду відповідачем повторно було замовлено дослідження приміщень ММЦ НАН України на наявність пліснявих грибків, листом Головного санітарного лікаря від 12 серпня 2009р. відповідача було повідомлено, що за результати дослідження плісняві грибки виявлені не були (а.с. 48).
19, 23 лютого 2009р. на засіданнях профспілкових зборів на виконання вимог ст. 43 КЗпП України було надано згоду на звільнення позивачки з займаної посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, проте вказане звільнення не пов'язано з тим, що позивачці пропонували переведення на скорочений робочий день з метою, щоб вона мала можливість закінчити написання наукової роботи для захисту ступеня кандидата наук, проте позивачка відмовилася.
Доводи скарги про те, що звільнення позивачки відбулося з 02 лютого 2009р., а наказ було видано лише 25 лютого 2009р., безпідставні, оскільки в даному випадку не відбулося порушення норм трудового законодавства.
Доводи скарги про те, що позивачка була відсутня на роботі з 02 лютого по 19 лютого 2009р. за домовленістю з відповідачем, з-за незадовільного санітарного стану приміщення, де вона працювала, відсутності належного робочого місця, а тому незаконно була звільнена за прогули, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені доказами, спростовуються зазначеними вище доказами в справі.
Посилання позивачки на те, що її звільнення відбулося з порушеннями трудового законодавства, безпідставні, оскільки судом була перевірена процедура звільнення позивачки , суд дійшов до правильного висновку, що порушень при її звільненні відповідачем не допущено.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1,308,315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді