Справа № 2 «А» -1100/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
31 серпня 2010 р. Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді – Шевченко Т.М.
з участю секретаря Клепач О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Переяслав-Хмельницького ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Цисанова Валерія Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
в с т а н о в и в :
позивач ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у адміністративній справі, посилаючись на те, що Постановою АІ № 289373 від 21.06.2010 р. його безпідставно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Відповідач Інспектор Переяслав-Хмельницького ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Цисанов В.В. в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом.
Вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 71 КАС України, яка регламентує питання доказування у адміністративному процесі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд вишрубовує названі документи та матеріали.
В даному спорі відповідач повинен був довести правопорушення з боку позивача, а не позивач повинен був доводити свою правомірність.
Відповідач же не довів свою правомірність щодо складання протоколу та постанови про адміністративне правопорушення.
В судовому засідання встановлено, що водій був зупинений інспектором ВДАЇ і щодо водія було складено протокол.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв»язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких підстав, зважаючи на те, що відповідач не довів свою правомірність щодо складання протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, а позивач зазначає про надуманість оскаржуваної постанови, суд вважає, що відповідач не довів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, тому факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В порушення вказаних вимог відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Керуючись ст.ст. 6, 17, 104 та 122 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову АІ № 289373 від 21.06.2010 р., складену інспектором Переяслав-Хмельницького ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Цисановим Валерієм Володимировичем по справі про адміністративне правопорушення за 21.06.2010 р. щодо ОСОБА_1.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
Суддя: