КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.06.2007                                                                                           № 22/27

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Смірнової  Л.Г.

                                        Зеленіна  В.О.

 при секретарі:                     Кулачок О.А.  

 За участю представників:

 від позивача -Сироїд А.В. (дов. № 734 віл 13.06.06),     

від відповідача –   Ромашко О.В. (дов. № 3334 від 17.04.06),

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство  "Акціонерний банк "Укргазбанк"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.03.2007

 у справі № 22/27 (Шкурат А.М.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство  "Акціонерний банк "Укргазбанк"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Банк "Український капітал"

             

                       

 про                                                  стягнення 9800,00 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 22/27 від 14.03.2007 відмовлено в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” до Відкритого акціонерного товариства “Банк “Український капітал” про  стягнення 9800,00 грн. збитків, завданих тим, що технічне забезпечення банкомату відповідача не розпізнавало наявність чипу та авторизувало операцію лише шляхом отримання інформації з магнітної смуги картки.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на необґрунтованості позовних вимог виходячи з того, що відповідач не несе відповідальність за заподіяння станом на 19 травня 2006 збитків, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, оскільки відповідач зобов’язаний був використовувати для видачі готівки тільки обладнання, рекомендоване позивачем, крім того відповідач не є членом міжнародної платіжної системи Visa, правила цієї системи містять конфіденційну інформацію і не були доведені до відповідача, а тому правила вищезазначеної платіжної системи не поширюються на відповідача.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що факт здійснення  шахрайських операцій в розмірі 9 800, 00 грн. з банкомата відповідача позивачем не доведено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати вищезазначене рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідно до правил Chip liability shift, яке впровадила Міжнародна платіжна система Visa в Європейському регіоні, банк-емітент, що зазнав збитків, має право перекласти відповідальність за всі понесені витрати на банк-еквайр та ініціювати відповідну процедуру рекламації.

На думку позивача, відповідач неналежно виконував умови договору №22/АГ/АК від 05.11.03 щодо забезпечення у власних банкоматах видачі готівкових гривень законним держателям платіжних карток Visa, а також вимог чинного законодавства України щодо застосування правил міжнародних платіжних систем, а саме вимог правил Chip liability shift, неврахування яких призвело до проведення шахрайської трансакції по отриманню грошових коштів з банкомату, що належить відповідачу та понесення позивачем збитків у розмірі 9800,00грн.

Також в апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що Господарським судом м. Києва не було досліджено пункт 1.6 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, в якому зазначено, що правовідносини, що виникають у зв’язку з емісією платіжних карток, здійсненням операцій з їх застосуванням, а також із проведенням розрахунків за цими операціями в межах України, регулюються законами України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами Національного банку, а також правилами платіжних систем і договорами, які укладаються між учасниками платіжних систем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду  розгляд апеляційної скарги призначений на 04.06.07.

У судове засідання апеляційної інстанції з’явився представник позивача, який повністю підтримав доводи, викладені  в апеляційній скарзі та представник відповідача, який заперечував проти апеляційної скарги з тих самих підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне:

Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк “Укргазбанк” звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Банк “Український капітал” про стягнення 9800,00грн. суми відшкодування збитків.

Між сторонами було укладено договір № 22/АГ/АК від 05.11.03 (далі - Договір), відповідно до п. 1.2. якого відповідач, діючи від імені позивача, забезпечував видачу готівкових гривень законним держателям платіжних карток Visa, Visa/Electron, Eurocard/MasterCard, Cirrus/Maestro та карток Visa, Visa/Electron, Eurocard/MasterCard, Cirrus/Maestro, Укркарт/Енергія, емітованих позивачем з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством.

На думку позивача 19.05.2006 мало місце проведення шахрайських операцій на суму 9 800, 00 грн. , під час яких з позивача як з  еквайра картки було утримано банком-емітентом 9 800, 00 грн., дане твердження позивача ґрунтується на даних з рекламацій по справах №№ 1033579645, 1033579644, 1033579661, 1033579726, 1033579668, 1033579677, 1033579620 за 19.05.2006.

Позивач пояснює можливість проведення шахрайських операцій на суму 9 800, 00 грн. тим, що технічне забезпечення банкомату відповідача не розпізнало наявність чипу та авторизувало операцію лише шляхом отримання інформації з магнітної смуги картки. Авторизація операції лише шляхом отримання інформації з магнітної смуги картки відповідно до правил Chip migration – liability shift міжнародної платіжної системи Visa покладає відповідальність за всі понесені внаслідок шахрайських операцій витрати на банк - еквайр. Тому, на думку позивача, згідно з Правилами МПС Visa банк - емітент, що зазнав збитків, в даному випадку позивач має право перекласти відповідальність за всі понесені витрати на банк – еквайр та ініціювати відповідну процедуру рекламації в даному випадку відповідач.

В пункті  4.1 Договору зазначено, що відповідач зобов’язаний визначити АТМ, де буде здійснюватись видача касових авансів.

Відповідно до п. 4.6 Договору відповідач зобов’язаний використовувати для видачі готівки тільки те обладнання (АТМ, POS-термінали), яке рекомендоване позивачем.

Позивачем було надіслано відповідачу лист № 020-51/6693 від 01.08.2006 (далі - Лист), вже після здійснення операцій, які заявлені як шахрайські, з рекомендаціями щодо встановлення відповідного чипового апаратного та технічного оснащення на ПОС - терміналів та банкоматів.

Відповідно починаючи з дати отримання Листа відповідач був зобов’язаний здійснювати операції на власних банкоматах з використанням відповідного чипового апаратного та технічного оснащення.

Зважаючи на вищезазначене відповідач на момент здійснення операцій, які заявлені як шахрайські, мав право використовувати банкомати, які не мали відповідного чипового апаратного та технічного оснащення.

Судовою колегією критично оцінюються посилання позивача на те, що відповідач був зобов’язаний дотримуватися вимог Правил Chip migration – liability shift  Міжнародної платіжної   системи   Visa,    адже як вбачається з договору про членство та ліцензування торгової марки, укладеним між Сервісною організацією Visa Int. та позивачем 12.08.2002, позивач є членом - принципалом міжнародної платіжної системи Visa.

Відповідач не є членом міжнародної платіжної системи Visa, а є лише її учасником, оскільки він не укладав відповідних договорів із сервісною організацією Visa Int.

Відповідно до  п. 1.2. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.04.05 № 137 (далі - Положення), банки – члени платіжних систем якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної  системи, можуть укладати договори з іншими банками-резидентами, фінансовими установами-резидентами, що не є членами цих платіжних  систем, і торговцями про видачу останніми готівкових коштів за платіжними картками через власні каси або банкомати.

Згідно п. 1.3. Положення, особливості застосування платіжних карток внутрішньодержавних і міжнародних  платіжних систем регулюються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку та правилами платіжних систем з урахуванням вимог цього Положення.

Текст документу Chip migration – liability shift міжнародної платіжної системи Visa свідчить про те, що документ адресований членам цієї системи та містить конфіденційну інформацію, яка не може бути розголошена іншим особам без попередньої письмової згоди на те з боку Visa.

Тому зважаючи на вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що відповідач міг застосовувати  Chip migration – liability shift міжнародної платіжної системи Visa, якби цей акт призначався не лише для членів – принципалів цієї системи, а для учасників Міжнародної платіжної системи Visa, яким є відповідач, або у випадку належного повідомлення відповідача.

Посилання позивача на те, що мало місце здійснення шахрайських операцій в розмірі 9 800, 00 грн. не має достатнього обґрунтування, оскільки цей факт позивачем не був доведений, адже шахрайство є кримінально карним діянням, і в силу приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) факт такого діяння має бути підтверджений належними та допустимими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який повинен довести ті обставини, на які він посилається в позовній заяві та апеляційній скарзі щодо відшкодування відповідачем збитків у розмірі 9800,00 грн., завданих тим, що технічне забезпечення банкомату відповідача не розпізнавало наявність чипу та авторизувало операцію лише шляхом отримання інформації з магнітної смуги картки.

Позивачем не було надано вирок суду, який набрав законної сили, і яким було б встановлено факт здійснення 19.05.2006 шахрайських операцій в розмірі 9 800, 00 грн. з банкомата відповідача.

Відповідно до вищезазначеного посилання позивача на факт шахрайства є безпідставним.

          За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2007 по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства акціонерногобанку “Укргазбанк” залишити без задоволення, а Господарського  суду  міста Києва від 14.03.2007 у справі № 22/27 за позовом Відкритого акціонерного товариства   акціонерного банку “Укргазбанк” до Відкритого акціонерного товариства “Банк “Український капітал” без змін.

2. Матеріали справи № 22/27 повернути до Господарського суду   міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Смірнова  Л.Г.

                                                                                          Зеленін  В.О.

 08.06.07 (відправлено)