Дата документу 09.09.2021

Справа № 320/4384/18

Провадження №2/937/36/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

за участі секретаря судового засідання - Овечкіної Т.Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Шаповалова О.В.,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Чеботарь Н.А.,

третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області,

представники третьої особи - Гнєдашова Н.Г., Панасенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про усунення перешкод у зустрічах з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що відповідач залишив свою малолітню доньку без батьківської турботи та піклування, на протязі тривалого часу ухиляється від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчання, здоров`я, підготовку до самостійного життя, та не надає ніякої матеріальної допомоги на її утримання.

Відповідач ОСОБА_2 не погоджуючись з позовом звернувся до суду зі зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить зобов`язати ОСОБА_1 , не чинити йому перешкод у зустрічах з його дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою особистого спілкування та участі в її вихованні, зобов`язавши ОСОБА_1 передавати йому дочку з 19-00 годин п`ятниці до 19-00 годин суботи щотижня кожного місяця за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , а також зобов`язати передавати йому дитину за місцем його проживання у першу половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул, кожного року, посилаючись на те, що відповідачка перешкоджає в спілкуванні з дочкою, не дозволяє бачитися з нею, чим позбавляє його права на особисте спілкування з дитиною з метою участі в її вихованні та не бажає в добровільному порядку визначити способи його участі у вихованні дочки на запропонованих ним умовах, які ніяким чином не перешкоджають нормальному розвитку дитини.

Від відповідача ОСОБА_2 , надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що твердження позивачки стосовно того, що він не виявляє бажання зустрічатися та спілкуватися з їхньою дочкою, не відповідає дійсності. Після розірвання шлюбу він ніколи не відмовлявся від своєї дитини, провідував її, цікавився у позивачки станом її здоров`я, також купував доньці дитячі речі, іграшки, продукти харчування та надавав щомісячну матеріальну допомогу. Всі непорозуміння відносно його участі у вихованні їхньої спільної дитини мали місце з вини позивачки, яка постійно перешкоджала йому у спілкуванні з їхньою дочкою.

Від позивачки ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначила, що вона ніколи не чинила жодних перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітньою дочкою, не заважала йому бачитися з дитиною та брати участь у її вихованні. ОСОБА_2 свідомо відсторонився від виховання та спілкування з дочкою. Мешкаючи в сусідньому будинку, ОСОБА_2 уникає зустрічей з дитиною, не виявляє ніякого бажання побачити дочку. Він взагалі, починаючи з осені 2012 рок, свідомо нехтував своїми обов`язками щодо виховання дочки. Якщо б у позивача, виникло бажання зустрічатися з дитиною та брати участь у її вихованні, то це питання можливо було б вирішити позасудовим шляхом з урахуванням інтересів дитини. З урахуванням наведених обставин, що мають істотне значення і впливають на права дитини, відсутністю у ОСОБА_2 жодного об`єктивного доказу, який би підтверджував перешкоди у реалізації його права на спілкування та виховання дитини або неможливість вирішення даного спору у позасудовому порядку, вважає, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з даним позовом.

Від позивачки ОСОБА_1 також надійшли заперечення на відзив, в яких зазначено, що після відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів ОСОБА_2 нерегулярно та не в повному обсязі сплачував аліменти на утримання дитини, після повернення виконавчого документу в 2014 році ОСОБА_2 жодного разу, починаючи з 2014 року по жовтень 2018 року, не надавав їй матеріальну допомогу на утримання дочки. Тільки після звернення до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав він почав направляти гроші поштовими переказами. Між тим, у зазначений час, в період з 23 липня 2018 року по 19 листопада 2018 року вона знаходилася на лікарняному, не мала можливості вільно пересуватися, а тому не мала можливості отримати грошові перекази. Вважає, що посилання ОСОБА_2 на нібито створювання нею перешкод в матеріальному забезпеченні дитини є голослівним та не відповідають дійсним обставинам. Вона ніколи не чинила перешкод позивачу у спілкуванні та вихованні дитини, та ніяким чином не налаштовує дитину проти батька, який свідомо на протязі тривалого часу нехтував своїми обов`язками щодо виховання дитини та самоусунувся від виховання. Просить у позові ОСОБА_2 до неї про усунення перешкод у зустрічах з дитиною та визначення участі в її вихованні, відмовити.

Ухвалою суду від 26.06.2018 провадження у справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.12.2018 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про усунення перешкод у зустрічах з дитиною та встановлення часу на побачення з дитиною прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про позбавлення батьківських. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 об`єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 18.02.2019 закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав підтримала, проти задоволення зустрічного позову про визначення способу участі батька у вихованні дитини, заперечувала. У вступному слові пояснила, що від шлюбу з відповідачем мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На початку 2012 року вони припинили шлюбні відносини і в жовтні 2012 року шлюб було розірвано за рішенням суду. Після припинення шлюбних відносин вона з дитиною переїхала до батьків. З позовом про стягнення з відповідача аліментів вона звернулася разом з вимогою про розірвання шлюбу у 2012 році. Аліменти з відповідача на утримання дочки були стягнуті, але він їх платив несистематично, до 2014 року. У 2013 році у відповідача була заборгованість по сплаті аліментів, але вона забрала виконавчий лист з виконавчої служби. Після звернення з даним позовом до суду відповідач перерахував їй 1000 грн. та 500 грн., але вона їх не отримувала, оскільки була на лікарняному. З 2012 року відповідач у вихованні доньки участі не приймав. Жодного разу він не був на її дні народженні. Дочка не вважає його батьком, а вважає батьком її цивільного чоловіка. Виховання дитини здійснювалося без участі батька. У 2015 році вона звернулася до відповідача з проханням надати згоду на реєстрацію місця проживання дитини на що отримала відмову. У 2018 році вона знову звернулася до відповідача щоб зареєструвати дитину, залишала йому листи, але він не реагував. Після пред`явлення даного позову до суду таку згоду від нього вона отримала і 31.10.2018 дитина мала зареєстроване місце проживання. Відповідач ухилявся від виховання дочки. Коли вона гралася з дитиною на вулиці відповідач їх бачив, але не вітався та проходив повз них, як чужа людина. До звернення з позовом до суду відповідач долею дитини не цікавився, не піклувався про неї, не цікавився її здоров`ям, сумісних прогулянок дитини та батька не було. У 2017 році дочка пішла в перший клас. Батько не допомагав збирати дитину до школи. Перший раз поцікавився дитиною 20.09.2018, тобто після того, як вона звернулася з даним позовом до суду. Відповідач приходив до школи, щоб познайомитися з вчителями та сказав, що бажає знати про справи дитини. Відповідач відвідував батьківські збори, але на сімейних святкуваннях його не було. Зазначила, що метою звернення з даним позовом до суду є те, що позбавивши відповідача батьківських прав їй не буде потрібна згода батька на виїзд дитини за кордон. На даний час дитина не може виїхати за кордон з її цивільним чоловіком та вона не хоче чекати його дозволу. Вона заперечує проти надання часу зустрічей з дитиною так як дочка не бажає спілкуватися з батьком, а запропонований ним графік не відповідає інтересам дитини. Відповідач протягом тривалого часу не спілкувався з дитиною, а після пред`явлення нею позову самостійно намагався зустрічатися з дочкою, що є травмою для неї.

В судових дебатах позивачка позивачка зазначила, що не заперечує проти надання часу для спілкування з дитиною раз на тиждень в обговорений з нею час з урахуванням бажання дитини.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав не визнав, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав. У вступному слові пояснив, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , від якого мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час шлюбу вони мешкали сім`єю в квартирі, яка належала на той час його батькові. Власником даної квартири він став у 2013 році прийнявши її у спадок після смерті батька. Шлюбні відносини з позивачкою припинені 12.06.2012, шлюб розірвано за рішенням суду 25.10.2012. Після розірвання шлюбу у них з колишньою дружиною склалися неприязні відносини з приводу його участі у вихованні дитини. ОСОБА_1 почала перешкоджати йому у спілкуванні з дочкою. Він неодноразово приходив до них додому, але ОСОБА_1 говорила щоб він не підходив до неї та уводила дитину. Їх зустрічі закінчували сварками в результаті яких страждала дочка. Він продовжував надавати допомогу дитині через свою матір, ОСОБА_4 , передавав кошти, купував подарунки, одяг, продукти харчування, тощо. Він постійно намагався налагодити відносини. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 чинила йому перешкоди у спілкуванні з дочкою у 2012 році він звернувся до органу опіки та піклування для встановлення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дочкою, та йому було визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - систематичні побачення - щовівторка з 8.00 до 10.00 у присутності матері дитини; у будь-який інший час - за домовленістю між батьками. На протязі двох місяців ОСОБА_1 давала йому бачитися з дитиною, у визначений час, а потім припинила, мотивуючи це тим, що не хоче його бачити. Він продовжував їх відвідувати за адресою їх мешкання, а саме: АДРЕСА_2 . За цією адресою ОСОБА_1 мешкала з січня 2012 року по лютий 2014 року. Аліменти він справно платив. Сплачував їх з 11.10.2012 по 29.07.2014. 29.07.2014 за власним бажанням ОСОБА_1 забрала виконавчий лист з виконавчої служби. Він надавав позивачці гроші, по 100 доларів США, просив написати розписку, але ОСОБА_1 відмовилася. Після цього він відправляв аліменти поштовими переказами, які позивачка навмисно не отримувала щоб використати дану обставину, як підставу для позбавлення його батьківських прав. Він відправив їй два грошових перекази 24.09.2018 у сумі 1020 грн. та 26.10.2018 у сумі 1000 грн., але позивачка навмисно їх не отримувала та перекази повертались. 01.09.2017 його дочка пішла до ЗОШ №16 м. Мелітополя. Він знає цю школу, бо сам в ній навчався. Він був присутній на лінійці. 12.09.2018 він зі своєю матір`ю прийшли до школи де навчається дочка, зачекали поки закінчиться урок фізичної культури, після чого зайшли до класу, спокійно поспілкувалися з дитиною, поцікавилися її успіхами у навчанні, він подарував їй підручник по географії та цукерки. Потім поспілкувався з класним керівником та директором школи. 17.10.2018 та 20.10.2018 він звернувся до начальника відділу освіти м. Мелітополя із заявою про проведення службового розслідування у відношенні директора НВК №16 ОСОБА_5 та класного керівника ОСОБА_6 , які забороняють йому бачитися з донькою на території школи, на перервах, в групі подовженого дня, не зважаючи на те, що він є рідним батьком дитини та не позбавлений батьківських прав по відношенню до неї. Він любить свою дочку, вона єдина його дитина. Він бажав та бажає спілкуватися зі своєю дочкою, приймати участь у її вихованні, дбати про неї, але цьому заважають неприязні відносини з колишньою дружиною. Оскільки йому не надавали можливості спілкуватися з дитиною, він намагався зустрітися з дочкою у дворі школи. В березні 2019 року, коли цільний чоловік позивачки, ОСОБА_7 , вів ОСОБА_3 до школи він зустрів їх та попросив поспілкуватися з дочкою. ОСОБА_7 взяв ОСОБА_3 за руку, сказав їй пішли, та повів. Він пішов за ними, але ОСОБА_7 наказав йому відійти та не заважати. Кожен раз, коли він у дворі школи підходив до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 уводив дитину та не дозволяв спілкуватися. Він, перебуваючи поруч з дочкою на підвищених тонах з ОСОБА_10 ніколи не розмовляв, він прийшов до своєї дитини, з якою бажає спілкуватися як батько. Він буде чекати коли дитина змінить свою думку та прикладе для цього всі зусилля.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області у судовому засіданні позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області про позбавлення батьківських прав та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області про усунення перешкод у зустрічах з дитиною й участі в її вихованні просила вирішити у відповідності з чинним законодавством та враховуючи в першу чергу інтереси дитини.

Суд, вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських слід відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у зустрічах з дитиною й участі в її вихованні слід задовольнити частково.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.03.2011 /а.с.8/

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка, ОСОБА_3 . /а.с.9/

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.10.2012 шлюб між сторонами було розірвано. / т.1 а.с.10/

Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, дитина проживає з матір`ю.

Рішенням виконкому ММР ЗО №209/40 від 20.12.2012 визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 : систематичні побачення - щовівторка з 8.00 до 10.00 у присутності матері дитини; у будь-який інший час - за домовленістю між батьками. Попереджено батьків про відповідальність, згідно з вимогами чинного законодавства, за невиконання цього рішення./т.1 а.с.51/

Службою у справах дітей ММР ЗО №2276/02 від 08.11.2012 ОСОБА_2 роз`яснено, що для з`ясування питання визначення способу участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 , 2011 р.н., та спілкуванні з нею, проведена бесіда з матір`ю дитини, ОСОБА_1 . В ході, розмови мати дитини повідомила, що вона не заперечує зустрічам батька з дитиною щовівторка з 8.00 до 10.00 у її присутності. Матері дитини, ОСОБА_1 , роз`яснені ст. 19, 141, 153, 157, 158, 159 Сімейного кодексу України, вона попереджена про відповідальність за невиконання вимог чинного законодавства. У зв`язку з вищевикладеним, якщо він не домовиться з матір`ю дитини його заява може бути розглянута на найближчому засіданні комісії з питань захисту прав дитини. /т.1а.с.52/

16.11.2012 на адресу ОСОБА_2 ВДВС ММРУЮ Запорізької області надіслано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 35241983 з примусового виконання виконавчого листа №815/11332/12 виданого 11.10.2012 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на її утримання до досягнення дочкою 3-х років./т.1 а.с.53,54/

Постановою державного виконавця ВДВС ММРУЮ Запорізької області від 29.07.2014 на підставі заяви про повернення виконавчого листа без подальшого виконання повернено виконавчий лист №815/11332/12, виданий 11.10.2012 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на її утримання до досягнення дочкою 3-х років./т.1 а.с.55 об.ст./

На підставі вищевказаного виконавчого провадження ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання дочки до 29.07.2014, що підтверджується копіями квитанцій про сплату аліментів./т.1 а.с.60-74/

Згідно розрахунку заборгованості боржника по аліментам, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахування сплачених у добровільному порядку сум - 1500грн., станом на 01.07.2012 складає - 3264,50грн. /т.1 а.с.154/

Згідно розрахунку заборгованості боржника по аліментам, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 3-х років, станом на 01.07.2012 складає - 4764,50грн. /т.1 а.с.155/

Відповідно довідки з місця проживання від 18.05.2018, ОСОБА_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , у період з квітня 2012 року по лютий 2014 року мала наступний склад сім`ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - донька; ОСОБА_11 , 1963 року народження, - батько; ОСОБА_12 , 1964 року народження, - мати. ОСОБА_1 проживала в будинку АДРЕСА_2 з 2001р. по 2007р., а також у період з квітня 2012 р. по лютий 2014 р. Проживала з батьками і донькою ОСОБА_3 , в трьохкімнатній квартирі. Батько дитини ОСОБА_2 , 1984 року народження, не відвідував доньку, не приймав участі у вихованні, не піклувався про неї, ухилявся від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини./т.1 а.с.11/

Відповідно до довідки з місця проживання від 18.05.2018, ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , з березня 2014 року і до тепер, має наступний склад сім`ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - донька; ОСОБА_7 , 1981 року народження, - чоловік. ОСОБА_1 проживає в будинку буд. АДРЕСА_4 з березня 2014 року і до тепер. Проживає разом із чоловіком і донькою ОСОБА_3 , в двокімнатній квартирі. Батько дитини ОСОБА_2 , 1984 року народження, не відвідує доньку, не приймає участі у вихованні, не піклується про неї, ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини./т.1 а.с.12/

Згідно характеристик з місць проживання за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 характеризується позитивно. Батько дитини ОСОБА_2 , 1984 року народження, не відвідував та не відвідує доньку, не приймав та не приймає участі у вихованні, не піклувався та не піклується про неї, ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини./т.1 а.с.13-14/

Згідно довідки завідувача дошкільного навчального закладу «Золотий півник» комбінованого типу, Деревянко Л.В. №50 від 15.05.2018 ОСОБА_3 , 2011року народження, відвідувала ДНЗ №29 «Золотий півник» в м. Мелітополь з серпня 2013 року по серпень 2017 року. Дитина завжди була охайна, доглянута, добре вихована. Приводила до ДНЗ, забирала додому, відвідувала святкові ранки та батьківські збори мати дитини -

ОСОБА_1 . Батько дитини - ОСОБА_2 , за

період з серпня 2013 року по серпень 2017 року у ДНЗ №29 «Золотий півник»

жодного разу не з`являвся./т.1 а.с.15/

Згідно довідки НВК №16 ММР ЗО №325 від 31.05.2018 ОСОБА_3 , навчається в 1А класі НВК № 16. Учениця засвоює програму на достатньому рівні. Ставлення до школи - позитивне. Має хороший фізичний та розумовий розвиток. Вміє висловлювати власну думку, виявляє кмітливість. На уроках активна. Має здібності до математики та ораторського мистецтва. Дівчинка завжди доглянута, має охайний зовнішній вигляд. Всім необхідним шкільним приладдям забезпечена. Систематично відвідує заняття і не має пропусків без поважних причин. ОСОБА_3 весела, добра, неконфліктна. Підтримує дружні стосунки з усіма учнями в класі. Правила поведінки завжди виконує. Бере активну участь у суспільному житті класу. Мати, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню та навчанню доньки. Дбає про її інтелектуальний, фізичний та духовний розвиток. Вона є членом батьківського комітету класу, співпрацює з класним керівником. Систематично відвідує батьківські збори, активно бере участь у родинних святах. Батько, ОСОБА_2 , зв`язок з класним керівником не підтримує, успіхами доньки не цікавиться, в школі жодного разу не був./т.1 а.с.16/

Згідно довідки ГО Школа айкідо АГАЦУ від 17.05.2018, ОСОБА_3 , 2011 року народження, відвідує Школу айкідо АГАЦУ м. Мелітополь з листопада 2017 року і дотепер. Дитина завжди охайна, доглянута, неконфліктна, добре вихована, має гарні фізичні здібності. Проживає разом з мамою - ОСОБА_1 , яка приводить дитину на заняття та забирає додому. Вихованням дитини, піклуванням про її інтелектуальний, фізичний і духовний розвиток, успішність займається мама. ОСОБА_1 бере активну участь у житті дитини і колективу, постійно спілкується з тренером Зав`яловою Валерією Андріївною , відвідує всі змагання, екзамени, батьківські збори у Школі айкідо АГАЦУ. Батько дитини, ОСОБА_2 , у Школу айкідо АГАЦУ дитину не приводить і не забирає, за період тренування доньки з тренером жодного разу не спілкувався, не відвідує батьківські збори екзамени та змагання, ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини, не піклується про фізичний, інтелектуальний та духовний розвиток доньки, взагалі не спілкується з дитиною./т.1 а.с.17/

Згідно довідки Центру сучасного танцю «Х-місія» від 18.05.2018, ОСОБА_3 , 2011 року народження, відвідує Центр сучасного танцю «Х-місія» м. Мелітополь з вересня 2015року і до тепер. Дитина завжди охайна, доглянута, неконфліктна, добре вихована, має танцювальні здібності. Проживає разом з мамою - ОСОБА_1 , яка приводить дитину на заняття та забирає додому. Вихованням дитини, піклуванням про її інтелектуальний, фізичний і духовний розвиток, успішність займається мама. Батько дитини, ОСОБА_2 , жодного разу у Центр сучасного танцю «Х-місія» дитину не приводив і не забирав, за період з вересня 2015 року і дотепер з тренером жодного разу не спілкувався, не відвідував батьківські збори, концерти, змагання, ухилявся від виконання обов`язків по вихованню дитини, не піклувався про фізичний, інтелектуальний та духовний розвиток дочки, не спілкувався з дитиною./т.1 а.с.18/

Згідно довідки амбулаторії ЗПСМ №12 від 18.05.2018, ОСОБА_3 , 2011 року народження, перебуває під наглядом фахівців лікувального закладу «Амбулаторія ЗПСМ № 12» з вересня 2011 року, спостерігається на дільниці № 11. Дитина завжди охайна, доглянута, неконфліктна, добре вихована. Проживає разом з мамою - ОСОБА_1 , яка приводить дитину до поліклініки. Вихованням дитини, піклуванням про її фізичний розвиток і стан здоров`я займається мама. Батько дитини, ОСОБА_2 , в амбулаторії ЗПСМ № 12 м. Мелітополь жодного разу не був, дитину до лікаря не приводив, не піклується про її здоров`я і не забезпечує медичного догляду./т.1 а.с.19/

З довідки директора бази відпочинку «Еллада» від 29.05.2019 вбачається, що ОСОБА_1 протягом 2013-2018 р.р. самостійно оздоровлювала дочку ОСОБА_3 на базі відпочинку « Еллада ». Батько дитини, ОСОБА_2 , на базу відпочинку дитину не привозив, не відвідував дитину, на відпочинку з дитиною його ніхто із співробітників бази не бачив. /т.1 а.с. 211-212/

Згідно довідки голови Мелітопольської міської єврейської общини від 11.05.2019 ОСОБА_3 , 2011 року народження, відвідувала з 16 по 27 липня 2018 року дитячий табір денного перебування «Інтеркультурна Мозаїка». Дитину приводила та забирала матір, яка займається вихованням дитини. ОСОБА_1 бере активну участь у житті дитини і колективу, постійно спілкується з вихователем табору та головою єврейської громади. Батько, ОСОБА_2 , до дитячого табору дитину не приводив і не забирав, з вихователем жодного разу не спілкувався, ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини, не піклується про фізичний, інтелектуальний та духовний розвиток доньки, з дитиною не спілкується. /т.1 а.с. 214/

Згідно довідки Мелітопольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №15 Мелітопольської міської ради Запорізької області від 20.11.18 ОСОБА_3 відвідувала пришкільний ЛТВ «Дружний» з 28.05.2018 по 22.06.2018. Батько ОСОБА_2 не приймав участі у вихованні дитини, а саме: не приходив до табору, не з`являвся на батьківські збори щодо організації дозвілля дитини у ЛТВ «Дружний», з директором табору та вихователем загону не спілкувався. /т.1 а.с. 215/

Згідно довідки директора Мелітопольського НВК №16 ММР ЗО від 23.11.2018 ОСОБА_3 відвідувала госпрозрахункову групу міні - школи «Розвиток» у системі додаткових освітніх платних послуг Мелітопольського НВК №16 ММР ЗО з 01.02.2017 по 22.05.2017. За весь період навчання дитину на заняття приводили та забирали після завершення занять мати ОСОБА_1 або дідусь. /т.1 а.с. 216/

Згідно довідки керівника центру розвитку дітей «Почемучка» м. Мелітополя від 01.03.2019 ОСОБА_3 , 2011 р.н., відвідувала Центр з вересня 2014 по травень 2017 року. Вихованням дитини займалася матір. Батько дитини, ОСОБА_2 , у Центр розвитку дітей «Почемучка» дитину не приводив і не забирав, з викладачами жодного разу не спілкувався, родинні свята та батьківські збори не відвідував, з дитиною його ніхто не бачив, дитина ніколи про нього не згадувала та не розповідала. /т.1 а.с. 217-218/

Згідно довідки керівника ДЦ «Теремок» від 05.11.2018 ОСОБА_3 , 2011 р.н. відвідувала ДЦ «Теремок» з вересня 2012 по травень 2014 року. Приводила дитину на заняття та забирала додому мати, ОСОБА_1 , яка займалася вихованням дитини. Батько дитини, ОСОБА_3 , у ДЦ «Теремок» дитину не приводив і не забирав, з викладачем жодного разу не спілкувався, не відвідував свята, викладач та директор жодного разу його не бачили. /т.1 а.с. 219-220/

Згідно з довідки ДЦ «Мармелад» від 06.11.2018 ОСОБА_3 , 2011 р.н., відвідувала ДЦ «Мармелад» з вересня 2016 по березень 2017 року. Приводила дитину на заняття та забирала додому мати, ОСОБА_1 , яка займалася вихованням дитини та брала активну участь у житті дитини і колективу. Батько дитини, ОСОБА_3 , у ДЦ «Мармелад» дитину не приводив і не забирав, з викладачами жодного разу не спілкувався, не відвідував свята і батьківські збори, ухилявся від виконання обов`язків по вихованню дитини, не піклувався про розвиток доньки, його спілкування з дитиною в ДЦ «Мармелад» не відбувалося. /т.1 а.с. 221-222/

Згідно довідки керівника народного театру танцю «Золушка» від 26.11.2019, ОСОБА_3 , 2011 року народження, відвідувала Народний театр танцю «Золушка» з вересня 2014 року по жовтень 2015 року. Приводила дитину на заняття та забирала додому мати, ОСОБА_1 , яка займалася вихованням дитини та брала активну участь у житті дитини і колективу, відвідувала батьківські збори, опікувалася підготовкою дитини до концерту у травні 2015 р. батько дитини, ОСОБА_3 , дитину не приводив і не забирав, з викладачем жодного разу не спілкувався, не відвідував батьківських зборів і концертів, збори, не цікавився розвитком дитини. /т.1 а.с. 223/

Згідно довідки КУ «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» ММР ЗО відокремленого підрозділу дитячої лікарні від 16.01.2019 ОСОБА_3 завідувачка відділення патології новонароджених та недоношених дітей Колесовою К.М. оглядала амбулаторно з 26.09.2011 за адресою б-р 30-річчя Перемоги, 34/18, в подальшому у стаціонарі КУ «Мелітопольська дитяча лікарня» з приводу порушень з боку центральної нервової системи (с/м церебральної збудливості новонародженого), ознак кардіопатії, омфаліта. Надалі мати дитини зверталась у випадках коли була потрібна екстрена медична допомога: атопічний дерматит, гострі респіраторні інфекції, гострий стенозуючий ларингіт, обструктивний бронхіт. Останнє звернення 11.12.2017. Дитину привозили до дитячої лікарні мати ОСОБА_1 та дідусь ОСОБА_11 . З батьком дитини Колесова К.М. спілкувалась тільки 26.09.2011. в подальшому здоров`ям доньки він у лікаря не цікавився. /т.1 а.с. 224/

Згідно довідки Мелітопольського навчально-виховного комплексу № 16 від 24.01.2019, ОСОБА_1 21.09.2018 до закладу було подано заяву та копію рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 20.12.2012 «Про визначення способу участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 та спілкуванні з нею», яким визначено наступний спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні: систематичні побачення - щовівторка з 08.00 до 10.00 у присутності матері та у будь-який інший час - за домовленістю між батьками. Відповідно до заяви матері дитини домовленість між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про побачення з дитиною у будь-який інший час або без присутності матері відсутня. Станом на 12.10.2018 зі слів класного керівника ОСОБА_6 педагогічних працівників було повідомлено щодо змісту заяви ОСОБА_1 Чергових на вахті та охоронця було повідомлено після уроку фізкультури у 2-А класі 12.10.2018.

12.10.2018 о 09 год. у журналі на вахті школи записано відвідування ОСОБА_4 , яка повідомила про термінову необхідність передачі речей ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_4 є вчителем-ветераном НВК №16, тому разом із сином, ОСОБА_2 , була допущена без супроводу, увійшла до зали, де проводився урок фізкультури та висловила прохання поспілкуватися з онукою, ОСОБА_3 , разом з сином. Про наявність погодження матері та директора школи надала ствердну відповідь. Учениця ОСОБА_3 на даному уроці не займалась (була звільнена після хвороби). Короткий час ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у залі лікувальної фізкультури спілкувались з ОСОБА_3 . За поясненнями класного керівника після уроку фізкультури ОСОБА_4 та ОСОБА_2 йшли до класної кімнати «34» слідом за учнями 2-а класу. Класний керівник звернулась до них з проханням не відволікати учнів під час навчально-виховного процесу, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишили приміщення школи. Таким чином, ОСОБА_2 відвідав школу та мав спілкування із ОСОБА_3 під час уроку фізкультури 12.10.2018 без відома класного керівника та адміністрації школи.

ОСОБА_2 директором НВК №16 було рекомендовано для можливості побачень з дочкою ОСОБА_3 на території навчального закладу під час перерв між уроками домовитися про це з матір`ю дитини, або вирішити питання згідно чинного законодавства з наданням до навчального закладу освіти відповідного рішення. /т.1 а.с. 225-226/

12.09.2018 ОСОБА_2 нотаріально засвідченою заявою надав згоду на постановку на реєстраційний облік його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . /т.1 а.с.56/

Згідно характеристики з місця проживання від 05.09.2018, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно. За характером спокійний, врівноважений, розсудливий. До кримінальної та адміністративної відповідальності під час мешкання за даною адресою не притягувався. Розбіжностей, суперечок із представниками влади не мав. Із сусідами підтримує добрі взаємини. До алкогольних напоїв підходить як людина зі здоровим глуздом. Ставлення до наркотичних засобів виключно негативне. /ат.1.с.57/

25.09.2018 ОСОБА_2 звернувся до директора НВК №16 та класного керівника 2А класу, в якому навчається його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявами, в яких просив повідомляти його про проведення батьківських зборів, оскільки з матір`ю дитини у нього неприязні стосунки. /т.1 а.с.58,59/

17.10.2018, 20.10.2018 ОСОБА_2 звернувся до начальника відділу освіти м. Мелітополя із заявою про проведення службового розслідування у відношенні директора НВК №16 ОСОБА_5 та класного керівника ОСОБА_6 , які забороняють йому бачитися з дочкою на території школи, на перервах, в групі подовженого дня, не зважаючи на те, що він є рідним батьком своєї доньки та не позбавлений батьківських прав по відношенню до неї. /т.1 а.с.83, 85/

22.10.2018 ОСОБА_2 звернувся до начальника відділу освіти м. Мелітополя зі скаргою на дії директора НВК №16 ОСОБА_5 та класного керівника ОСОБА_6 , які забороняють йому бачитися з дочкою на території школи, на перервах, в групі подовженого дня, не зважаючи на те, що він є рідним батьком своєї доньки та не позбавлений батьківських прав по відношенню до неї. За даним фактом просив провести службове розслідування та притягнути їх до дисциплінарної відповідальності за обмеження його батьківських прав./т.1 а.с.87/

Згідно відповіді НВК №16 №586 від 01.11.2018, рішенням виконкому ММР ЗО №209/40 від 20.12.2012 визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,: систематичні побачення - щовівторка з 8.00 до 10.00 у присутності матері дитини; у будь-який інший час - за домовленістю між батьками. Відповідно до заяви матері дитини ОСОБА_1 , наданої до Мелітопольського НВК №16 від 21.09.2018, домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про побачення з дитиною ОСОБА_3 у будь-який інший час або без присутності матері немає. Для можливості побачень з донькою на території навчального закладу під час перерв між уроками необхідно домовитися з матір`ю дитини або вирішити питання згідно чинного законодавства з наданням до закладу освіти відповідного рішення. /т.1 а.с.91-94/

З заяви ОСОБА_1 на ім`я директора НВК № 16 від 21.09.2018 вбачається, що з посиланням на рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 20.12.2012 позивачка повідомила адміністрацію школи щодо побачень дитини з батьком лише у її присутність та про відсутність домовленості між нею та ОСОБА_3 про інші часи побачень, а також зазначила про те, що забирає та приводить до школи дочку вона, або визначені нею особи, отримує інформацію про успіхи у навчанні, відвідує шкільні батьківські збори, екскурсії, свята - вона, як мати, а також не надає згоди на побачення та спілкування дитини з ОСОБА_3 у навчальний час, під час занять у гуртках, у групі подовженого дня. Про зміст її заяви просила повідомити класного керівника, вчителів 2-А класу, керівників гуртків, вихователя групи подовженого дня, психолога, соціального педагога, охоронця та чергового на вахті. /а.с. 92/

З протоколів батьківських зборів 2А класу НВК №16 від 05.12.2018 за №2, №3 від 27.02.2019 та 3-А класу від 11.09.2019 вбачається, що ОСОБА_2 був присутній на батьківських зборах своєї доньки, про що свідчить його особистий підпис в зазначених протоколах./т.1 а.с.160, 239, т.2 а.с. 11/

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що вона з 2010 року знайома з позивачкою, вони проживають в одному районі та разом виводили на прогулянку дітей на дитячий майданчик. Батька дочки позивачки поруч ніколи не було. У 2012 році позивачка переїхала в інший район, а коли у 2014 році почала знову проживати в будинку по АДРЕСА_1 вони знову стали разом спілкуватися, коли виводили на прогулянку дітей. Відповідач проживає в цьому районі та коли проходив повз них ніколи не спілкувався. Вона не бачила щоб відповідач протягом 2014-2018 р.р. займався вихованням дочки. Позивачка проживає з іншим чоловіком, якого ОСОБА_3 називає батьком. Вона не знає яка причина розлучення сторін та як вони вирішували питання щодо виховання дитини, та що це питання розглядалося органом опіки та піклування. В її присутності відповідач не спілкувався з дитиною, але в цьому році бачила його, під час шкільних занять, в школі на лавочці.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що вона працює разом з позивачкою, вони спілкуються, вона часто залишалася з дочкою останньої. Після припинення шлюбних відносин, у 2012 році, позивачка переїхала до батьків. В її присутності відповідач часто проходив повз позивачки та не спілкувався з дитиною, ніколи не провідував під час відпочинку на морі. З 2014 року позивачка проживає з іншим чоловіком, якого ОСОБА_3 називає батьком та з яким у неї гарні відношення. Після появи відповідача психологічний стан дитини змінився, вона стала більш замкнута, тривожна, менш товариська. В розмові з нею ОСОБА_3 сказала, що у неї з`явився чужий дядя, який приходив до школи разом з бабусею, і це її лякає, але у неї вже є батько. Відповідач з 2012 року не спілкувався з дитиною. За проханням позивачки, в період з 2012 по 2018 р.р., у вівторки, вона перебувала з дитиною сторін, щоб передати ОСОБА_3 відповідачу, якщо той з`явиться для зустрічей за рішенням органу опіки та піклування, але ОСОБА_2 на зустрічі не приходив. До появи відповідача у 2018 році дитина не знала, що він є її рідним батьком.

Свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що з 2012 по 2015 р.р. вони разом з позивачкою виводили на прогулянку дітей. Майже кожен день вони проходили повз магазина « Цифровік », що на Рижському ринку, де працює відповідач. Жодного разу відповідач, коли вони його бачили біля магазину, не підходив до дитини, з дочкою не спілкувався, ніяких контактів з нею не підтримував.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що позивачка є її дочкою. Після народження дитини стосунки між сторонами не склалися та вони припинили шлюбні відносини. У 2012 році позивачка, після розлучення, переїхала разом з дитиною до них. З 2014 року позивачка почала проживати разом з ОСОБА_10 , з яким у неї сталися гарні сімейні відносини. Відповідач не цікавився дитиною, не дбав про неї. За весь час, що позивачка проживала разом з ними, відповідач з`явився до дочки лише один раз. Перешкод у спілкуванні з дитиною йому не чинили, але чому органом опіки та піклування приймалося рішення щодо надання зустрічі батьку з дитиною не знає. Вона намагалася зберегти стосунки між сторонами, запрошувала відповідача та його матір у гості, на день народження ОСОБА_3 . Батьки відповідача приходили на день народження дитини, а відповідач так і не прийшов. За весь час, що позивачка проживала з нею, відповідач тільки двічі приходив до дитини. Що сталося між її дочкою та відповідачем їй не відомо, в їх стосунки вона не втручалася. Але відповідач долею дочки не цікавився, участі у вихованні не приймав. Дочка позивачки називає батьком ОСОБА_27 , який займається її вихованням. Відповідач, як батько, з`явився у житті дитини після пред`явлення позову, приходив разом зі своєю матір`ю в школу, подарував книгу, але ОСОБА_3 їх не впізнала. Тоді вони сказали ОСОБА_3 , що у неї є біологічний батько, але дитина не знає його, цю новину сприйняла агресивно, стала тривожною, замкнутою, питала де він був весь час, чому не приходив, скаржилася на його поведінку біля школи, де виник конфлікт з ОСОБА_10 , сказала, що боїться відповідача. Деякий час відповідач сплачував аліменти на дитину, потім припинив їх сплату, а через деякий час знову надсилав якісь кошти.

Свідок ОСОБА_7 , допитаний в порядку ч.2 ст. 90 ЦПК України, пояснив, що позивачка є його цивільною дружиною, вони проживають однією сім`єю. Він водить дочку позивачки до школи. В березні 2019 року, коли він підходив з ОСОБА_3 до школи, відповідач, без попередження, зустрів їх та став передавати їй цукерки, іграшки. ОСОБА_3 нічого не зрозуміла. Він сказав ОСОБА_3 , щоб та йшла до школи, а він поспілкувався з ОСОБА_29 , сказав йому, що так не можна робити, дитині треба все правильно роз`яснити, щоб вона не лякалася, треба зібратися всім та спілкуватися з приводу виниклої ситуації. ОСОБА_2 став кричати, що він є батьком ОСОБА_3 має право на спілкування з дитиною. Ніякої сутички між ними не було, можливо ОСОБА_3 здалося, що відповідач застосовує до нього силу. Через тиждень відповідач знову зустрічав ОСОБА_3 в школі, дитина була налякана. Таких випадків було багато. Вони домовилися, що треба зустрітися учетвером та все вирішити, але відповідач захворів і зустріч не відбулася. В останній раз відповідач зустрічав їх біля під`їзду, а якась дівчина знімала на телефон. Коли ОСОБА_3 розповіли, що ОСОБА_2 є її біологічним батьком, дитина замкнулася, вона не хоче з ним зустрічатися. З 2014 року та до вересня 2017 року відповідач ніякої активності щодо зустрічей з дитиною не проявляв.

Свідок ОСОБА_31 суду пояснила, що вона знайома з позивачкою з 2013 року, їх діти ходили в одну групу дитячого садка, а зараз навчаються в одному класі. Всі заходи, які відбувалися в дитячому садку та в школі разом з позивачкою відвідував ОСОБА_7 , якого вона вважала батьком дочки позивачки та чоловіком останньої. Він приводив та забирав дитину з садочка, також приводить та забирає зі школи, відвідує батьківські збори. Про те, що ОСОБА_7 не є батьком дитини позивачки вона дізналася, коли діти навчалися у 2 класі на батьківських зборах. Вона працює в НВК №16 вчителем. В закладі діють відповідні правила відвідування дітей. При оформленні документів, батьки пишуть заяви та зазначають хто буде забирати дитину зі школи. Якщо батько та мати разом не проживають вони вимагають дозвіл матері на спілкування дитини з батьком. Про поведінку відповідача їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює вчителем НВЗ № 16 та з 2017 року є класним керівником класу, де навчається ОСОБА_2 . Їй відомо, що батьки ОСОБА_3 разом не проживають, вихованням дитини займається вітчим. Зі слів позивачки батько участі у вихованні не приймає. Восени 2018 року вона познайомилася з відповідачем, який прийшов в школу, повідомив, що він є батьком дитини та заявив, що він цікавиться її життям та має намір брати участь у вихованні. Протягом навчального року (третій клас) вони зустрічалися на батьківських зборах, які відвідували позивачка, вітчим та відповідач. ОСОБА_3 приходив до школи, цікавився успіхами ОСОБА_3 в навчанні, її здоров`ям, запитував яка необхідна допомога. Відповідач також спілкувався з нею по телефону, переписувався у мобільному додатку «вайбер». Коли дитина навчалася в першому класі відповідач школу не відвідував та вона його не знала, дитина називала батьком ОСОБА_27 . Відповідач декілька разів зустрічався в школі з дитиною на уроках фізкультури. На те, що відповідач є батьком ОСОБА_3 реагувала емоційно, була розгублена. Був випадок, коли вранці ОСОБА_3 прийшла в клас, емоційно кинула речі на парту, що не властиво її поведінки. На її запитання ОСОБА_3 відповіла, що у неї є батько, але вона не хоче з ним спілкуватися, казала, що він знову прийшов. Це була демонстрація того, що дитина переживає з приводу того, що у неї є ще один батько. ОСОБА_3 не бажає йти з ним на контакт. Однак, емоційна поведінка мала місце вранці. Потім дитина поверталася до своєї звичайної поведінки. Психолог школи також говорив, що дитина виявляє тривожність. Але, така поведінка дитини не відображається негативно на учбовому процесі, ОСОБА_3 навчається гарно, її навчальні успіхи не погіршилися. Вона, як педагог та класний керівник, вважає, що батьки ОСОБА_3 , як дорослі люди, повинні самі вирішити ситуацію яка виникла, а втручатися в їх відносини школа не має права. В школі є правила відвідування. Коли діти приходять на заняття, їх зустрічає вчитель та проводить в приміщення школи, куди вхід батькам заборонений. Після занять, дітей виводять на вулицю, де їх зустрічають батьки. Відповідачу не було дозволено спілкуватися з ОСОБА_3 в школі, оскільки дитина на це емоційно реагувала. Відповідач передавав в якості подарунка для дитини книгу, але вона її не взяла, оскільки в той день ОСОБА_3 емоційно відреагувала на зустріч з батьком, тому рекомендувала всі питання щодо подарунків вирішувати позаурочний час. Від позивачки заборони на зустріч дитини з батьком особисто до неї не надходили, але адміністрація школи надавала їй рішення згідно якого батько ОСОБА_3 може зустрічатися з дитиною в присутності матері. Від відповідача надходила заява про те, щоб вона повідомляла його про навчання дитини. Вона повідомляла ОСОБА_3 про батьківські збори, які він відвідував.

Свідок ОСОБА_34 суду пояснила, що позивачка є її подругою та хрещеною матір`ю її дочки, вони підтримують відносини, часто спілкуються. Відповідач з 2011 року не приймає участь у вихованні своєї дочки ОСОБА_3 , не був присутнім на тих заходах, на який була присутня вона. ОСОБА_3 вважала своїм батьком ОСОБА_27 який виховував її. Про випадки перешкод батьку у вихованні дитини їй не відомо. Питання щодо виховання дитини з відповідачем не обговорювали. Після розірвання шлюбу між сторонами були напружені відносини. Про вирішення ними питання про виховання дитини їй нічого не відомо також не відомо про наявність рішення органу опіки щодо участі батька у вихованні дитини. Про те що відповідач пересилав позивачки гроші їй не відомо. Із спілкування з позивачкою відомо що батько дитині подарунків не робив. Причини, з яких батько дитини не приймав участь у вихованні, їй не відомі. Дитина переживає те, що у неї з`явився ще один батько, нервує з цього приводу так як з 2013 року вважала своїм батьком ОСОБА_27 . Чи казала позивачка дочки що, крім ОСОБА_27 , у неї є рідний батько, їй не відомо.

З аналізу показань вказаних свідків зі сторони позивачки вбачається, що вони жодним чином не спростовують доводи відповідача щодо причин, з яких він не спілкувався з дитиною, його бажання брати участь у вихованні дитини на теперішній час, прагнення зустрічатися, спілкуватися з дочкою, приймати участь у її житті, створити умови щодо зміцнення сімейних стосунків з дитиною. При цьому свідок ОСОБА_6 підтвердила, що на даний час відповідач цікавиться життям дитини, бере участь у її вихованні, цікавиться її життям, успіхами в навчанні, як батько, відвідує батьківські збори.

Свідок ОСОБА_35 суду пояснила, що вона знає сторони, навчалася в одному класі з відповідачем, знає про їх розлучення, яке відбулося майже після реєстрації шлюбу. Їй відомо, що після розлучення позивачка не дозволяла відповідачу зустрічатися з дочкою, вона навіть робила їй з цього приводу зауваження, вказуючи на те, що є неправильним, коли мати не дозволяє батьку зустрічатися з дитиною, на що ОСОБА_1 відповіла, що вона сама розбереться. Вона є режисером дитячого танцювального колективу Х-місія та її запрошують для складання постановок. Приблизно у 2015 році вона побачила на репетиції, що в цьому колективі танцює дочка сторін, ОСОБА_3 . Вона повідомила про це відповідача, який просив подзвонити та повідомити його про звітний концерт, що вона і зробила. На його прохання вона придбала квітки, яких вже не було у вільному продажу. Відповідач був присутній на цьому концерті, а після його закінчення, коли всі батьки йшли на сцену поздоровляти дітей, де також знаходилася і вона з дітьми, вона запросила і відповідача, але коли той підійшов до сцени, вона побачили, що ОСОБА_3 , яка весь час знаходилася поруч з нею, на сцені вже була відсутня, позивачка забрала її, хоча такої необхідності не було, так як діти ще не розходилися. Аналогічна ситуація трапилася і у 2017 році, коли також був звітний концерт, про що вона повідомила відповідача. ОСОБА_2 також був присутнім на цьому концерті, мав намір зустрітися з дочкою, але не встиг зайти на сцену, так як дитину увела матір. Зі слів відповідача їй відомо, що після розлучення між ним та позивачкою склалися погані відносини, остання не дозволяла йому зустрічатися з дитиною, від чого він дуже страждав. З цього приводу він навіть звертався в орган опіки та піклування. З розмов з ОСОБА_3 у неї склалося враження, що позивачка не бажає, щоб відповідач зустрічався та спілкувався з дитиною, але той завжди бажав цього.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є матір`ю відповідача. Сімейні стосунки між сторонами не склалися та у 2012 році вони розлучилися. Після розлучення між сином та позивачкою склалися погані відносини, остання не бажала, щоб відповідач зустрічався з дитиною. Їй вона дозволяла зустрічатися, але контролювала, щоб під час цих зустрічей батько не міг бачиться з дочкою, не залишала її з внучкою на одинці. Вона намагалася передати позивачці від сина подарунки, гроші, золоті сережки для дитини, але ОСОБА_1 відмовлялася брати, посилаючись на те, що їй нічого від нього не потрібно. Коли дитині виповнилося три роки позивачка почала і їй відмовляти у зустрічах, посилаючись на різні вигадані причини. Син завжди бажав спілкуватися з дочкою та приймати участь у її вихованні, але йому не дозволяла позивачка, коли приходив на дитячий майданчик остання казала, що не бажає його бачити та уводила ОСОБА_3 . Вона з сином також була на концерті, де виступала ОСОБА_3 , позивач хотів там зустрічатися з дочкою, але позивачка увела дитину. Їй дзвонила мати позивачки та пропонувала, щоб дитині змінили прізвище, також дзвонив новий чоловік ОСОБА_1 та просив її поговорити з сином, щоб той не приходив та не спілкувався з дочкою, відмовився від дитини. Вона з сином ходила в школу, де навчається внучка та один раз спілкувалися з нею, але потім директор школи сказала, що мати заборонила зустрічатися з дитиною в межах школи та їх більше не пропускають на вахті. Зустрічатися з дитиною поза межами школи вони з сином не мають можливості, оскільки позивачка не бажає домовлятися о зустрічах. Вона намагалася поговорити з позивачкою, але остання сказала, що все будемо вирішувати через суд. Син намагався зустрітися з дочкою біля школи, під`їзду, але все закінчувалося сварками, приходив батько позивачки та погрожував викликати поліцію. Їй відомо, що син переказує позивачці грошові кошти, але та їх не отримує. Також він переслав дитині книжки, але і їх позивачка не отримує. Коли дитина пішла у перший клас син був присутній на лінійки, але з дитиною не спілкувався. Під час навчання ОСОБА_3 у другому та третьому класі син відвідує батьківські збори. Відповідач пропонував позивачці домовитися та вирішити питання виховання дитини мирним шляхом, але та не бажає, вона дуже агресивно налаштована проти неї та відповідача, посилається на те, що не бажає бачити.

Свідок ОСОБА_36 суду пояснив, що він знайомий зі сторонами, його син ходить в один клас з їх дочкою, ОСОБА_3 . Він неодноразово був свідком того, як відповідач намагався зблизитися з дочкою, але йому в цьому перешкоджав цивільний чоловік позивачки, який приводив ОСОБА_3 до школи, забороняв йти йому на зустріч. Також він бачив, як ОСОБА_2 намагався подарувати дитині книжку, але цивільний чоловік позивачки казав щоб та не звертала увагу та запропонував йти швидше. Він також бачив, що відповідач чекав дочку біля школи, але коли виходив весь клас, ОСОБА_3 з усіма дітьми не було, її уводили через інші двері. Йому також відомо, що після припинення подружніх відносин ОСОБА_2 звертався в службу у справах дітей з приводу того, що позивачка перешкоджала у зустрічах з дитиною, але причини цього йому не відомі. Коли позивачка проживала з батьками він з відповідачем під`їжджав до їх будинку, ОСОБА_2 пішов щоб передати дитині подарунки, а коли повернувся, сказав, що його не впустили. Дочка сторін відвідувала різні кружки і відповідач про це знав. Про це йому відомо з розмов з ОСОБА_37 . Також, коли ОСОБА_3 йшла в перший клас відповідач приходив до школи, він особисто бачив його на лінійки. У вересні 2019 року він з відповідачем підходив до класного керівника щоб познайомити відповідача з вчителем, так як ОСОБА_2 бажав зустрічатися з дитиною та цікавиться її справами.

Рішенням виконкому Мелітопольської міської ради Запорізької області №208/18 від 27.09.2018 затверджено висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по відношенню до дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого відповідач тривалий час свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дочки, не цікавиться її життям і здоров`ям, успіхами у навчанні, спортивними, творчими досягненнями, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її самоусвідомлення, а тому керуючись пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області вважає, що відсутні підстави, щоб не підтримати позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ./т.1 а.с.45,46/

Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області №214/27 від 19.11.2020 затверджено висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по відношенню до дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого батько дитини тривалий час не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її самоусвідомлення, сімейні стосунки між батьком та дитиною втрачені, дитина вважає своїм батьком третю особу, а тому відсутні підстави, щоб не підтримати позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_3 .

Але, враховуючи, що батько у подальшому бажає спілкуватися з дитиною, піклуватися про її розумовий, духовний, фізичний розвиток, а в матеріалах справи відсутні докази, що батько дитини є особливо неблагонадійним та спілкування з ним суперечить інтересам малолітньої дитини немає підстав, щоб не підтримати позовну заяву ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та рекомендує визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 : систематичні побачення - в один із вихідних днів тижня за домовленістю з батьками (перші десять зустрічей провести у присутності матері дитини, ОСОБА_1 ); у будь-який інший час - за домовленістю між батьками. /т.2 а.с. 126-129/

Суд критично оцінює висновки органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не погоджується з ним, оскільки данні висновки є недостатньо обґрунтованими, а тому не можуть бути беззаперечним доказом для підтвердженням факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. У ст.19 СК встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Належних та допустимих доказів того, що батько дитини є особливо неблагонадійний та спілкування з ним суперечить інтересам дитини не надано.

Висновки органу опіки та піклування обґрунтовані виключно тими обставинами, що батько тривалий час не спілкувався з дитиною та між ними втрачені сімейні стосунки.

Проте, вказані висновки не містять жодних обґрунтувань щодо винної поведінки батька, та які в даному випадку є підстави щодо застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд також звертає увагу на те, що 08.09.2020 проводилось засідання комісії з питань хисту прав дитини при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради, на якому розглядалося питання про підготовку висновку до суду щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до дочки ОСОБА_3 та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. За результатами розглянутого питання, у присутності батьків, було ухвалено рішення комісії, відповідно до якого відсутні підстави, щоб підтримати позовну заяву про позбавлення його батьківських прав по відношенню до дочки та є підстави підтримати позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та рекомендовано визначити ОСОБА_2 відповідний спосіб участі у вихованні. /т.2 а.с. 148-150/

Проте, 05.11.2020 за результатами перегляду рішення комісії з питань захисту прав дитини від 08.09.2020 за заявою ОСОБА_1 від 16.09.2020, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради було прийнято вже протилежне рішення, відповідно до якого відсутні підстави, щоб не підтримувати позовну заву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. /т.2 а.с. 151/

При цьому в період з 08.09.2020 до 05.11.2020 нових обставин що могли вплинути на правовідносини між сторонами по суті спору не виникло.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 2 ст. 3 СК України встановлено, що дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття 153, частини перша-третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи не встановлено.

Позивачка на підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки. Однак в судовому засіданні не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Проте, при позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 296/7848/16-ц 25 квітня 2019 року зробив висновок про те, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Більше того, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року по справі № 631/2406/15-ц.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що після розлучення між ним та позивачкою склалися неприязні стосунки, що впливало на його участь у вихованні дитини у зв`язку з чим питання визначення способу участі у вихованні малолітньої дочки вирішувалося органом опіки та піклування.

В судовому засіданні відповідач висловив бажання підтримувати зв`язок з дитиною і вживати заходів по їх виконанню, тому виходячи із особливостей правовідносин, що склалися між сторонами обставини, на які посилається позивачка в обґрунтування позовних вимог, ще не є достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

При цьому суд враховує, що відповідач вживав заходи щодо спілкування з дочкою, звертався до позивачки з відповідними пропозиціями /т.1 а.с. 240-248,/, змінив свою поведінку, у навчальному закладі цікавиться справами дитини, відвідує батьківські збори, надав докази щодо переказу грошових коштів на ім`я позиваки на утримання дитини. З оглянутих в судовому засіданні відеозаписів, наданих відповідачем також підтверджується інтерес та бажання ОСОБА_2 до виховання дитини та неможливість вільно спілкуватися з дочкою.

Аналізуючи особу відповідача суд приймає до уваги, що він має постійне місце проживання, характеризується позитивно, являється приватним підприємцем. В матеріалах справи відсутні докази того, що він притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до неї, відповідачу ніколи раніше не виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів і сам відповідач в судовому засіданні висловив бажання приймати участь у вихованні дитини, що в сукупності з іншими обставинами переконує суд, що відповідача не потрібно позбавляти батьківських прав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачкою не доведено, що поведінка відповідача відносно дочки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками. Позивачка не обґрунтувала та не довела, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до доньки батьківських прав і яким чином позбавлення відповідача батьківських прав змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дитини, не надала доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

При цьому суд звертає увагу, що позивачка в судовому засіданні обґрунтувала мету, яку вона прагне досягнути позбавленням відповідача батьківських прав тією обставиною, що не бажає отримувати від нього відповідні дозволи, у тому числі для виїзду дитини за кордон, посилаючись на те, що відповідач тривалий час ігнорував її прохання щодо надання дозволу на реєстрацію дитини.

Суд враховує можливе існування між сторонами неприязних відносин і в такій ситуації допускає, що можуть існувати перешкоди з боку одного з батьків у виїзді дитини за кордон, на що послалась позивачка, але дані суперечки не повинні йти на шкоду дитині і можуть лише свідчити про взаємну неправильну поведінку сторін по відношенню до дитини і ніяк не свідчать про необхідність позбавлення одного із батьків батьківських прав.

Наведене вимагає від обох з батьків зміни свого ставлення до спільної їх участі у вихованні дитини.

Матеріалами справи підтверджено факт активної участі позивачки ОСОБА_1 у вихованні та розвитку дитини, однак суд також вбачає, що батько не ухиляється від виконання своїх обов`язків, до 2014 року сплачував аліменти в примусовому порядку, переказує грошові кошти у якості аліментів на утримання дитини в добровільному порядку. В 2014 році позивачка відкликала з примусового виконання виконавчий лист про стягнення аліментів з відповідача, що також свідчить про можливе надання матеріальної допомоги у добровільному порядку.

Посилання позивачки на існування заборгованості по аліментах та невідвідування відповідачем дитячих та навчальних закладів дитини у повній мірі не може свідчити про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.

При цьому, посилання позивачки на те, що відповідач проявляти інтерес до дочки та цікавиться її життям почав тільки після пред`явлення позову спростовуються показаннями свідків ОСОБА_39 , який підтвердив, що ОСОБА_2 знав які кружки відвідувала його дочка, був присутнім на лінійці, коли дитина пішла у перший клас, намагався передати дитині подарунок, але його не впустили в квартиру; показаннями свідка ОСОБА_35 , яка підтвердила, що відповідач у 2015 та 2017 роках був присутнім на концертах, в яких приймала участь його дочка та після їх закінчення намагався зустрітися з дитиною, але мати її уводила. Показання свідка ОСОБА_35 узгоджуються з відеозаписом фрагмента концерту, де виступала дочка сторін.

Не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав довідки з дитячих, навчальних закладів та довідки з місця проживання, які містять загальні фрази щодо неучасті відповідача у вихованні дитини та не відвідування закладів і не розкривають всіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини. Вони в сукупності з іншими доказами не є достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав.

Показання свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_12 про те, що відповідач не спілкувався з дочкою не свідчить про те, що його поведінка відносно доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на психологічний стан дитини у зв`язку зі спілкуванням відповідача з дочкою, надала довідку ЛКК «Лікувально-діагностичного центру» КУ «ТМО «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги ММР ЗО, згідно якої ОСОБА_3 встановлено діагноз синдром психо-емоційної нестабільності, тривожний стан /т.2 а.с. 55/ та довідку Благодійної організації Благодійний фонд «Все можливо» від 12.03.2019, з якої вбачається що 07.03.2019 ОСОБА_1 зверталася на консультацію до психолога з запитом про емоційну напруженість та наляканість ОСОБА_3 . В процесі бесіди дитина сказала, що напередодні її налякав незнайомець. Психодіагностичне дослідження виявило рівень тривожності вище середнього. Страх перед незнайомими людьми не є віковим і однією з причин його виникнення є негативний життєвий досвід дитини в зв`язку зі спілкуванням з незнайомцями. Дитина відчуває емоційну прив`язаність до вітчима та у більшій мірі до матері. Надані рекомендації більше часу проводити у родинному колі, займатися сумісною діяльністю, відзначати успіхи, повідомляючи про них у присутності дитини інших членів сім`ї, демонструвати зразки впевненої поведінки і навчати безпеці поведінки на вулиці. /т.1 а.с. 213/

Проте, обставини, які викладені у вказаних довідках не свідчать про ухилення батьком від виконання батьківських обов`язків та що батько дитини особливо неблагонадійний та спілкування з ним суперечить інтересам неповнолітньої ОСОБА_3 .

Емоційний стан малолітньої дитини, яка в силу свого віку знаходиться під впливом думки оточуючих її дорослих, з урахуванням міри набуття нею знань, досвіту і розуміння дійсності, усвідомлення сутності проблеми, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

При цьому, суд наголошує, що при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини та бажання спілкуватись і брати участь в її вихованні.

Суд також приймає до уваги, що з наданої позивачкою довідки Мелітопольського навчально-виховного комплексу № 16 від 24.01.2019 не вбачається, що спілкування відповідача з дочкою в школі 12.10.2018 мало будь-які негативні наслідки для дитини.

Крім того, в даній ситуації суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Таким чином, суд співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, знаходить, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров`я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і батька для належного спілкування і розвитку дитини, особливо в тій ситуації, коли батько виявив таке бажання, це створить умови для додаткових гарантій для дитини, навіть матеріального характеру.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до ст.153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Частиною 2 ст.157 СК України законодавець додатково підкреслює обов`язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов`язку прямо випливає зі ст.141 СК України.

Праву на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов`язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.

Відповідно до змісту ч.1 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Статтями 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно з ч.5,6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У судовому засіданні не доведено жодних обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з донькою буде перешкоджати її нормальному розвитку.

Суд переконаний, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дітьми повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками, а батьків - з своїми дітьми - служить задоволенню життєво важливих потреб дитини.

Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Отже суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дочки, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав ОСОБА_2 , а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.

Сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 дійсно не бачився з дочкою тривалий час, і цьому сприяли конфліктні стосунки з ОСОБА_1 . Разом з тим, батько дитини має бажання приймати участь у її вихованні, а спілкування між батьком та дитиною не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачка чинить перешкоди позивачу в участі у вихованні дитини, через що батько дитини ще у 2012 році звертався до Служби у справах дітей ММР ЗО для визначення йому способу його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, а також на теперішній час обмежує зустрічі батька та доньки в школі, заперечує проти їх спілкування, про що свідчить особиста заява позивачки на ім`я директора НВК № 16 від 21.09.2018. /т.1 а.с. 92/

Доводи позивачки про те, що зустрічі відповідача з дочкою в школі порушують навчальний процес є недоречним, оскільки побачення батька з дочкою можливі на території навчального закладу під час перерви між уроками, що вбачається з відповідей директора НВК № 16, але для цього потрібна згода матері.

Позивачка, як мати дитини, відповідної згоди на спілкування дитини з батьком не надає.

В судовому засіданні дитина підтримала ініціативу матері щодо позбавлення відповідача батьківських прав, висловила думку про небажання зустрічатися з батьком, посилаючись на те, що вона його не знає та він їй не потрібен.

Але, доводи щодо ставлення самої дитини до зустрічей з батьком слід оцінити як вплив позиції дорослих, що впливає на думку дитини, яка формує своє відношення зі слів оточуючих її дорослих.

Небажання дитини спілкуватися з батьком саме по собі не свідчить про ухилення батьком від виконання батьківських обов`язків, оскільки ці обставини зумовлені не його волею.

Згідно положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд, вирішуючи спір між сторонами, керується зазначеними вище нормами сімейного законодавства та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, виходить насамперед з інтересів самої дитини, а тому, з урахуванням не тільки формального права позивача на зустріч зі своєю дочкою, а з урахуванням усіх інших істотних обставин справи у їх сукупності, віку дитини, режиму дитини, встановлює спосіб спілкування батька з його дочкою шляхом систематичних побачень.

Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Особливості правовідносин, що склались між сторонами свідчать, що відповідач протягом тривалого часу не спілкувався з дитиною, в результаті чого склалася ситуація при якій він може увійти в її життя, а тому, щоб зашкодити негативному впливу на дитину, при вирішенні способу спілкування дитини з батьком слід визначити час зустрічей в неділю щотижня та в будь-який інший час за домовленістю батька з матір`ю.

Таким чином, суд, надавши належну оцінку вищевикладеному та з урахуванням прав й інтересів дитини, вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про усунення перешкод у зустрічах з дитиною й участі в її вихованні задовольнити частково, зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у зустрічах його з дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою особистого спілкування та участі в її вихованні, визначивши спосіб участі у вихованні дитини кожну неділю кожного місяця з 10 год. до 19 год. та в будь-який інший час за домовленістю батька з матір`ю. При цьому, суд вважає доцільним перші десять зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 133, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 5,151,153,157,159,164 СК України, ст.ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», суд

В И Р І Ш И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про усунення перешкод у зустрічах з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у зустрічах з його дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою особистого спілкування та участі в її вихованні, визначивши ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожну неділю кожного місяця з 10 год. до 19 год. та в будь-який інший час за домовленістю батька з матір`ю. Перші десять зустрічей провести у присутності матері, в подальшому зустрічі батька з дитиною проводити без присутності матері.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНОКПП НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, місцезнаходження за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М.Грушевського, буд. 5.

Повне рішення суду складене 09.09.2021.

Суддя: