КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2007 № 26/473
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кошлій Р.В. – дов. №221 від 31.01.2006р.;
від відповідача - Чорний О.А. – дов. №25 від 22.01.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2007
у справі № 26/473
за позовом Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"
про звернення стягнення на нежиле приміщення в сумі 10 000грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту шляхом звернення стягнення на нежиле приміщення №18 цокольного поверху в літ. “Г”, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 10.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Новас” було укладено кредитний договір №136-К/30 від 19.08.2002р., відповідно до якого останньому надані кошти у вигляді поновлюваної лінії на суму 4 540 000,00 грн. під 25% річних строком користування до 18.08.2003р.
З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 19.08.2002р. між сторонами за договором було підписано договір іпотеки, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Новас” передав позивачу в заставу належне йому на праві власності нерухоме майно – нежитлове вбудоване приміщення площею 95,70 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 10 (літ. “В”). У встановлені строки позичальник кредит не повернув, внаслідок чого нотаріусом було вчинено виконавчий напис про стягнення на користь позивача (Банку) грошових коштів у сумі 5 036 375,16 грн.
Окрім того, під час розгляду Господарським судом міста Києва іншої справи №3/386 про визнання права власності та виключення майна з-під арешту стало відомо, що власником заставленого приміщення є відповідач.
Відповідно до вимог діючого законодавства, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов, просив суд відмовити в їх задоволенні у зв’язку з необґрунтованістю та недоведеністю належними доказами.
Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №26/473 від 18.05.2007р. в задоволенні позову Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва по справі №26/473 від 18.05.2007р., прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 526, 528 Цивільного кодексу України, положення Закону України “Про заставу”, Закону України “Про іпотеку”, ст. ст. 43, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2007р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.07.2007р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2007р., у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 12.09.2007р.
04.09.2007р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу вих.№202 від 31.08.2007р., в якому відповідач заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, та просив суд відмовити в її задоволенні.
12.09.2007р. у судовому засіданні представником позивача було подано клопотання б/н від 12.09.2007р., погоджене з відповідачем, в якому він просить продовжити строк розгляду справи №26/473.
Вказане клопотання було задоволено судом.
12.09.2007р. у судовому засіданні представником позивача були подані додаткові письмові пояснення по справі від 12.09.2007р.
У зв’язку з тим, що при розгляді справи у суду виникла необхідність у витребуванні та дослідженні додаткових доказів, Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2007р. розгляд справи було відкладено на 10.10.2007р.
09.10.2007р. на виконання вимог Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2007р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна були надані витребувані судом документи щодо реєстрації та перереєстрації права власності на спірний об’єкт нерухомості.
09.10.2007р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
Вказане клопотання позивача судом було задоволено.
У судових засіданнях представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва по справі №26/473 від 18.05.2007р., прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва по справі №26/473 від 18.05.2007р. як таке, що прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
19.08.2002р. між Акціонерним Комерційним банком “ТАС-Комерцбанк” (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Новас” (позичальником) був укладений кредитний договір №136-К/30 (далі за текстом – кредитний договір).
Відповідно до умов вказаного Договору (п.1.1), позивач зобов’язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія “Новас” грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється у розмірі, строк та на умовах, передбачених у Договорі. Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Новас” в свою чергу зобов’язалось повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити відсотки за користування кредитною лінією та виконати свої зобов’язання у повному обсязі в строки, передбачені даним Договором (т.с.1, а.с. 19-21).
Розмір кредитної лінії становить 4 540 000,00 грн. (п.1.3 кредитного договору).
Строк користування кредитною лінією – з 20.08.2002р. до 18.08.2003р. (п.1.4 кредитного договору).
Плата за користування кредитною лінією складає 25 % річних (п.1.4 кредитного договору).
19.08.2002р. між Акціонерним комерційний банком “ТАС-Комерцбанк” (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково–виробничий комерційний центр “Новас” (Заставодавець) було укладено договір іпотеки.
Згідно з п.1.1 вказаного договору, позивач (Заставодержатель) зобов’язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА ПРИВАТ” (Позичальнику) кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 314 000 грн., а Позичальник зобов’язався повернути кредит у строк до 18.08.2003р. зі сплатою 29% річних (т.с.2, а.с. 22-24).
На забезпечення виконання Позичальниками основних зобов’язань Заставодавець передає в заставу Заставодержателеві належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 95,70 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 10, літ. “В”.
При розгляді справи було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Новас” (Позичальник) у встановлений кредитним договором строк отриманий від позивача кредит не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив.
У зв’язку з невиконанням Позичальником взятих на себе зобов’язань, за заявою Кредитора (позивача) 13.08.2004р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. вчинив напис про стягнення на користь Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комерційний центр “Новас”, яке є майновим поручителем боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Новас”, за рахунок заставленого майна коштів в сумі 5 036 375,16 грн. (т.с.1, а.с. 25).
18.11.2004р. Державною виконавчою службою в м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про звернення стягнення на заставлене майно.
22.11.2004р. Державною виконавчою службою було складено Акт опису та арешту, а також накладено арешт на об’єкт нерухомості - нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 10-В, літера “В” загальною площею 95, 70 кв. м., яке було передано на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю “Селтон”.
Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю “Селтон” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання права власності на вищевказане нежитлове приміщення та звільнення його з-під арешту. За результатами розгляду вказаного позову Господарським судом міста Києва було прийнято Рішення від 25.11.2004р. по справі №3/386, яким позов Товариству з обмеженою відповідальністю “Селтон” задоволено, визнано право власності на нежиле приміщення загальною площею 95,70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Пирогова, 10-в, а також зобов’язано Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві звільнити зазначене приміщення з-під арешту (т.с.1, а.с.27-28).
Згідно пояснень, наданих сторонами як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, в період чинності арешту вказане приміщення було зареєстровано Товариством з обмеженою відповідальністю “Селтон” в Комунальному підприємстві “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно” 21.04.2005р. за реєстровим №20п-80. Під час реєстрації в БТІ нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 95,70 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 10, літ. “В” було позначене як нежиле приміщення загальною площею 95, 7 кв. м. по вул. Пирогова, 10, літ “Г” у м. Києві.
05.08.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Селтон” (продавцем) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Остапенко О.Г. було укладено договір купівлі–продажу нежилого приміщення.
Відповідно до умов вказаного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Селтон” продало, а Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа Остапенко О.Г. купила нежиле приміщення №18 цокольного поверху в літері “Г”, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 10, загальною площею 95, 70 кв. м., що належить продавцю на підставі рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2004р., зареєстрованого Комунальним підприємством “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно” 21.04.2005р. в реєстрову книгу за реєстровим №5506 –П (п.1.1 договору купівлі-продажу).
Обґрунтовуючи доводи позовної заяви та апеляційної скарги, позивач посилається на положення Закону України “Про заставу” та Закону України “Про іпотеку”.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про заставу” №2654-ХІІ від 02.10.1992р. (із змінами та доповненнями), застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
В ст. 27 Закону України “Про заставу” передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, передбачених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про іпотеку” №898-IV від 05.06.2003р. (із змінами та доповненнями), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до ст. 23 Закону України “Про іпотеку”, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було надіслано запит до БТІ м. Києва про надання відомостей щодо того, кому належить спірне нежитлове приміщення №18 цокольного поверху в літ. “Г” загальною площею 95,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, буд. 10 (десять) та на яке позивач просить суд звернути стягнення.
Згідно наданої БТІ відповіді, нежитлове приміщення №18 цокольного поверху в літ. “Г” загальною площею 95,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, буд. 10 (десять) належить на праві власності Сташко Станіславу Павловичу. Тобто, нежитлове приміщення, на яке позивач просить звернути стягнення належить не відповідачу, а іншій особі.
Київським апеляційним господарським судом також було направлено запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна щодо реєстрації та перереєстрації права власності на спірний об’єкт нерухомості.
09.10.2007р. надійшла відповідь на запит суду №28994 від 04.10.2007р., в якій зазначено, що станом на 01.10.2007р. право власності на нежитлове приміщення №18, загальною площею - 95,7 м2 (літ. “Г”) зареєстровано за Сташко Станіславом Павловичем на підставі договору дарування, посвідченого 27.09.2005р.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що нежитлове приміщення, на яке позивач просить звернути стягнення належить не відповідачу, а іншій особі.
Відповідно до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншим засобами доказування.
Окрім того, з договору застави вбачається, що на забезпечення виконання Позичальниками основних зобов’язань Заставодавець передає в заставу Заставодержателеві належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 95,70 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 10, літ. “В”. Тоді як позивач просить звернути стягнення на нежитлове приміщення №18 цокольного поверху в літ. “Г”, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 10, але належних та допустимих доказів на підтвердження того, що приміщення по вул. Пирогова, 10 (літ. “В”) та вул. Пирогова, 10 (літ. “Г”) є тотожним (одним і тим самим) суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, не підтверджуються належними доказами, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва по справі №26/473 від 18.05.2007р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк”залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва по справі №26/473 від 18.05.2007р. - без змін.
2. Матеріали справи №26/473 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
17.10.07 (відправлено)