Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     02 вересня 2021 р.                                                             Справа№200/7457/21

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)

    офісу Генерального прокурора

    Донецької обласної прокуратури

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку

за участю:

позивача:                                  ОСОБА_1 особисто,

представника відповідачів 2-3: Шалати С.С., за довір. від 06.07.2021 р. та виписки ЄДР,

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (надалі – відповідач 1), офісу Генерального прокурора (надалі – відповідач 2), Донецької обласної прокуратури (надалі – відповідач 3) про:

- визнання протиправним та скасування рішення чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) офісу Генерального прокурора № 2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження атестації заступником керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 »;

- визнання протиправним та скасування наказу керівника Донецької обласної прокуратури № 860-к від 27.04.2021 року;

- поновлення на посаді заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області та в органах прокуратури з 01.05.2021 року;

- стягнення з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.05.2021 року.

Крім того, просить поновити процесуальний строк звернення до суду, оскільки наказ про звільнення отримала 13.05.2021 року, що підтверджується описом-вкладення до цінного листа та роздруківкою трекінгу відправлення Укрпошти № 8755528494889, а також просить допустити до негайного виконання рішення суду в частини поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що з жовтня 2002 року працював на різних посадах в органах прокуратури Донецької області.

Наказом прокурора Донецької області № 552-к від 09.07.2019 року позивача було звільнено з посади заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

З підстави незаконного звільнення позивач звернулася до суду і рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 0540/6561/18-а задоволено позовні вимоги до Донецької обласної прокуратури, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Донецької області про звільнення № 552-к від 09.07.2019 року, поновлено на посаді заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу позивача – рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, а також змінено та частково скасовано в резолютивній частині, зокрема щодо поновлення на посаді не з 09 липня 2018 року, а з 10 липня 2018 року, а також збільшення розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 0540/6561/18-а виконуючим обов`язки керівника Донецької обласної прокуратури видано наказ № 1606-к від 10.11.2020 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді та в органах прокуратури Донецької області з 09.07.2018 року.

14.11.2020 року позивач поштою отримала лист Донецької обласної прокуратури від 12.11.2020 року з роз`ясненнями вимог Закону № 113-ІХ від 19.09.2019 року щодо розпочатої атестації прокурорів та необхідності подання впродовж п`яти днів після видання наказу про поновлення на посаді відповідної заяви про намір пройти атестацію.

Цього ж дня, 14.11.2020 року позивач спрямувала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Листом офісу Генерального прокурора від 01.12.2020 року позивача повідомлено, що її заяву розглянуто та направлено до Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій, який забезпечує підготовку та проведення атестації прокурорів місцевих прокуратур.

Позивач склала іспит з анонімного тестування  та на загальні здібності та навички з найвищими балами, проте під час співбесіди (спілкування) з членами комісії 02.04.2021 року дізналася про рішення про неуспішне проходження атестації з мотивів, за якими її було поновлено на роботі Донецьким окружним адміністративним судом.

Зазначає, що її двічі притягнуто за один і той же дисциплінарний проступок до юридичної відповідальності одного виду.

Також зазначає, що у спірному наказі про її звільнення відсутні конкретні підстави, передбачені пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Вважає, що передбачені вказаною нормою підстави для її звільнення відсутні, оскільки не відбулось реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, в якому вона обіймала посаду, посилаючись при цьому на постанову Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 815/1554/17.

Зазначає, що через такі протиправні дії відповідачів позивача незаконно було звільнено з органів прокуратури.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 липня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року відкладено підготовче засідання на 10 серпня 2021 року та витребувано у відповідачів документи.

Протокольною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02 вересня 2021 року.

Протокольною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представником відповідача-2 В.Кожушко надано письмовий відзив від 09.08.2021 року № 15/1/2-14093-21 (том 3, а.с. 42-73). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що Законом України № 113-ІХ визначено процедуру реформування органів прокуратури, тобто прокурори для подальшого проходження служби в органах прокуратури, зобов`язані у відповідності зазначеним законом пройти атестацію.

Наголошує, що позивачем дотримано вимоги Закону України № 113-ІХ, зокрема, подано заяву у встановлений строк за визначеною формою, у зв`язку з чим ОСОБА_1 допущено до проходження атестації прокурорів.

За наслідками проведення співбесіди з кадровою комісією було встановлено, що ОСОБА_1 01.01.2018 року у вихідний день без дозволу керівника прокуратури та не за службовим призначенням користувалась службовим автомобілем «TOYOTA Corolla», допустивши до її керування сторонню особу, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння та потрапила у ДТП. Про вказаний факт ОСОБА_1 не повідомила керівництво місцевої прокуратури, а сховала пошкоджений автомобіль та транспортувала його на станцію технічного обслуговування в іншу область, де він знаходився до вилучення його слідчими прокуратури Донецької області.

З 02.01.2018 року по 05.01.2018 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному у зв`язку з отриманням невиробничої травми. Знаходячись на лікарняному позивач у знайомих отримала в тимчасове користування автомобіль «TOYOTA Corolla», аналогічний із службовим авто, та встановила на нього державні знаки службового авто, після чого помістила його до службового гаражу, де він використовувався до 25.01.2018 року.

Зазначає, що ОСОБА_1 вживала заходи до укриття факту ДТП, що призвело до надання прокуратурою області неправдивих відомостей на запити про доступ до публічної інформації з приводу зазначеного ДТП на невнесення відомостей щодо нього в ЄРДР.

За фактом зазначеної ДТП внесені відомості до ЄРДР за ч.2 ст. 286 КК України.

На підставі висновку службового розслідування прокуратурою Донецької області та громадянином ОСОБА_2 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів були спрямовані дисциплінарні скарги щодо порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про прокуратуру».

26.04.2018 року кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів прийнято рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.07.2018 року № 298дп-18 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

У подальшому, 09.07.2018 року позивача було звільнено з органів прокуратури за власним бажанням відповідно до наказу прокурора Донецької області № 552-к, який ОСОБА_1 оскаржила у суді, однак рішенням  Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 0540/6561/18-а позивача поновлено на посаді та в органах прокуратури Донецької області з 09.07.2018 року.

Зазначає, що 05.07.2019 року прокуратура Донецької області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 287443,15 гривень (вартість автомобіля «TOYOTA Corolla», який не підлягає ремонту) матеріальної шкоди, завданої ДТП. Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27.11.2020 року у справі № 220/1735/19, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності. Таким чином, позивач завдала державі збитки, які в дійсний час не відшкодовані.

У зв`язку з цим, вважає рішення кадрової комісії від 02.04.2021 року № 2 про неуспішне проходження позивачем атестації законним та мотивованим.

Вказує, що юридичним фактом, що зумовив звільнення позивача, є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.

Відповідачем-3 також надано письмовий відзив від 15.07.2021 року № 15/2-611вих-21 (том 1, а.с. 179-184).

Зазначає, що положення підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ є імперативними і зобов`язують керівника обласної прокуратури на виконання рішення комісії прийняти рішення про звільнення прокурора. При цьому можливість незастосування керівником регіональної прокуратури звільнення до прокурора на підставі рішення комісії Законом не передбачена.

Стосовно доводів позивача про відсутність законодавчих підстав для його звільнення відповідач-3 зазначає, що таке звільнення передбачено пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру».

Наголошує, що доводи позивача щодо відсутності події, з якою пов`язано застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, з огляду на відсутність факту ліквідації чи реорганізації прокуратури Донецької області під час його звільнення спростовуються наступним.

Згідно з пунктом 19 розділу II Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II Закону №113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, утворення обласної прокуратури вказаним пунктом не передбачено.

З зазначених причин відповідач 3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача 3 заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Відповідач-1 відзиву не надав, представника в судове засідання не направив.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                                   ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (том 1, а.с. 22-23). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 проходила службу в органах прокуратури Донецької області з 07.10.2002 року на різних посадах, що підтверджується її трудовою книжкою НОМЕР_2 від 16.03.2001 року (том 1, а.с. 24-28).

Наказом прокурора Донецької області № 552-к від 09.07.2019 року позивача було звільнено з посади заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», однак наказом виконуючого обов`язки керівника Донецької обласної прокуратури № 1606-к від 10.11.2020 року вказаний вище наказ було скасовано та поновлено позивача на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу (том 1, а.с. 35). Підставою вказано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 0540/6561/18-а.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 0540/6561/18-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Донецької області про звільнення № 552-к від 09.07.2019 року, поновлено на посаді заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу (том 1, а.с. 29).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу позивача – рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, а також змінено та частково скасовано в резолютивній частині, зокрема щодо поновлення на посаді не з 09 липня 2018 року, а з 10 липня 2018 року, а також збільшення розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню (том 1, а.с. 30-34).

Відповідно до листа Донецької обласної прокуратури від 12.11.2020 року № 07-360вих-20 позивачеві було роз`яснено вимоги Закону № 113-ІХ від 19.09.2019 року щодо розпочатої атестації прокурорів та необхідності подання впродовж п`яти днів після видання наказу про поновлення на посаді відповідної заяви про намір пройти атестацію (том 1, а.с. 36-37).

14.11.2020 року позивач спрямувала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію (том 1, а.с. 38).

Листом офісу Генерального прокурора від 01.12.2020 року позивача повідомлено, що її заяву розглянуто та направлено до Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій, який забезпечує підготовку та проведення атестації прокурорів місцевих прокуратур (том 1, а.с. 39).

Позивачем складено іспит з анонімного тестування та на загальні здібності та навички з найвищими балами, про що свідчать матеріали про результати проходження атестації (том 1, а.с. 40-54).

Рішенням чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 25.02.2021 року № 1 позивача було допущено до третього етапу атестації – проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (том 1, а.с. 55-57).

02.04.2021 року чотирнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) було прийнято рішення № 2 про неуспішне проходження позивачем атестації (том 1, а.с. 63-66).

Відповідно до протоколу № 23 від 02.04.2021 року відповідачем 1 ухвалено рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації (том 1, а.с. 76-80).

Причиною не проходження атестації в спірному рішенні № 2 від 02.04.2021 року вказано обґрунтовані сумніви щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності.

Комісією встановлено, що наказом прокурора Донецької області № 177-к від 20.02.2018 року призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участи працівників Красноармійської місцевої прокуратури, що викликало суспільний негативний резонанс. Зокрема, проведеним розслідуванням встановлено, що 01.01.2018 року заступник керівника Красноармійської місцевої прокуратури Хандога О.А. у вихідний день без дозволу керівника прокуратури та не за службовим призначенням користувалась службовім автомобілем «TOYOTA Corolla», допустивши до її керування сторонню особу, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння та потрапила у ДТП. Про вказаний факт ОСОБА_1 не повідомила керівництво місцевої прокуратури, а сховала пошкоджений автомобіль та транспортувала його на станцію технічного обслуговування в іншу область, де він знаходився до вилучення його слідчими прокуратури Донецької області.

З 02.01.2018 року по 05.01.2018 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному у зв`язку з отриманням невиробничої травми. Знаходячись на лікарняному, позивач у знайомих отримала в тимчасове користування автомобіль «TOYOTA Corolla», аналогічний із службовим авто, та встановила на нього державні знаки службового авто, після чого помістила його до службового гаражу, де він використовувався як службовий до 25.01.2018 року.

В спірному рішенні відповідача 1 зазначено, що ОСОБА_1 у подальшому вживала заходи до укриття факту ДТП, що призвело до надання прокуратурою області неправдивих відомостей на запити про доступ до публічної інформації з приводу зазначеного ДТП на невнесення відомостей щодо нього в ЄРДР.

За фактом зазначеної ДТП внесені відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 286 КК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

На підставі висновку службового розслідування прокуратурою Донецької області та громадянином ОСОБА_2 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів були спрямовані дисциплінарні скарги щодо порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про прокуратуру».

За результатами розгляду зазначених скарг 26.04.2018 року кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів проведено розслідування вказаного вище випадку, в діях позивача встановлено наявність дисциплінарного проступку та запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» у виді звільнення з посади в органах прокуратури, про що свідчить висновок № 11/2/4-331 дс-67 дп-18 (том 1, а.с. 81-92).

При цьому, рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.07.2018 року № 298дп-18 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (том 1, а.с. 93-104).

Таким чином, за вчинення дисциплінарного проступку позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Як зазначено вище, 09.07.2018 року позивача було звільнено з органів прокуратури, проте за власним бажанням відповідно до наказу прокурора Донецької області № 552-к, який ОСОБА_1 оскаржила у суді. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 0540/6561/18-а позивача поновлено на посаді та в органах прокуратури Донецької області з 09.07.2018 року.

Окрім цього, 05.07.2019 року прокуратура Донецької області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 287443,15 гривень (вартість автомобіля «TOYOTA Corolla», який не підлягає ремонту) матеріальної шкоди, завданої ДТП. Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27.11.2020 року у справі № 220/1735/19 у задоволенні позову відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності. Прокуратурою області подано до Донецького апеляційного суду апеляційну скаргу.

Постановою від 07 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд залишив без змін рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27.11.2020 року у справі № 220/1735/19 (том 1, а.с. 105-108).

Таким чином, комісією встановлено, що позивач завдала державі збитки, які в дійсний час не відшкодовані, також внаслідок надання ОСОБА_1 неправдивих відомостей про обставини ДТП в подальшому прокуратурою Донецької області на запити громадян та засобів масової інформації надано недостовірну інформацію, чим підірвано авторитет та довіру до органів прокуратури.

За таких обставин чотирнадцята кадрова комісія зазначила, що дії та поведінка ОСОБА_1 не узгоджується з приписами статті 19 Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 року.

На підставі рішення чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 02.04.2021 року № 2 наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 27.04.2021 року № 860-к позивача звільнено з посади заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (том 1, а.с. 62).

Перевіряючи правомірність дій відповідачів, що призвели до звільнення позивача з органів прокуратури, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

25.09.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу І Закону №113-ІХ внесено зміни до таких законодавчих актів України: у Кодексі законів про працю України:

1) статтю 32 доповнити частиною п`ятою такого змісту:

«Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»;

2) статтю 40 доповнити частиною п`ятою такого змісту:

«Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (із змінами і доповненнями, в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1697-VII).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 16 Закону №1697-VII незалежність прокурора забезпечується: особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Отже, порядок звільнення прокурора з посади визначено спеціальним законодавством, в той час, як трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Вказану правову позицію неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема у постановах від 31.01.2018 року у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 року у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 року у справі № 813/150/16.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону №113-ІХ встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

З листа Донецької обласної прокуратури від 02.06.2021 року № 27-626вих-21 судом встановлено та відповідачем 3 не спростовано, що орган, в якому працював позивач – Красноармійська місцева прокуратура Донецької області станом на 01.01.2021, 16.02.2021, 17.02.2021 згідно наказу Генеральної прокуратури України № 77ш від 23.09.2015 з 15.12.2015 входила до структури та штатного розпису органів прокуратури Донецької області (том 1, а.с. 109-110).

Відповідно до наказу Генерального прокурора України № 40 від 17.02.2021 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021. Відповідно до наказу Генерального прокурора України № 2ш від 17.02.2021 у структурі та штатному розписі Донецької обласної прокуратури виключено, у тому числі, Красноармійську місцеву прокуратуру.

Наказів щодо скорочення посад у Красноармійській місцевій прокуратурі до Донецької обласної прокуратури не надходило. Інформація щодо скорочення посад у Красноармійській місцевій прокуратурі у період з 15.03.2021 по 30.04.2021 також відсутня.

Тобто, доказів ліквідації органу прокуратури, де працювала позивач до звільнення, сторонами до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, згідно з оскаржуваним наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 27.04.2021 року № 860-к позивача звільнено з посади прокурора саме на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII «Про прокуратуру», відповідно до змісту якої, прокурор звільняється у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (що кореспондується із частиною першою статті 40 КЗпП України), проте зазначивши в якості підстави рішення чотирнадцятої кадрової комісії від 02.04.2021 року № 2 (том 1, а.с. 62).

Суд зауважує, що Закон України №113-ІХ є спеціальним законом у спірних правовідносинах, водночас, положеннями частини четвертої статті 40 КЗпП України, встановлено, що підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлюються законом, що регулює їхній статус, яким є Закон №1697-VII.

Разом з тим, на момент звільнення позивача з посади, пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (зокрема, ні його Перехідними положеннями, ні Прикінцевими положеннями) не передбачено звільнення прокурора з посади в разі прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Крім того, суд зазначає, що Законом №113-ІХ не внесено змін або доповнень до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Враховуючи викладене, позивача звільнено на підставі Закону №113-ІХ, який не регулює статус прокурора, що, на переконання суду, свідчить про протиправність прийнятого керівником Донецької обласної прокуратури наказу від 27.04.2021 року № 860-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади.

Стосовно неуспішного проходження позивачем атестації суд зазначає наступне.

За приписами пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктами 10-14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка:

1) професійної компетентності прокурора;

2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Пунктом 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Наказом Генерального прокурора 03.10.2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, затверджено (далі - Порядок № 221).

Відповідно п. 1 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.

Пунктом 6 розділу І Порядку №221 передбачено, що атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Відповідно до п.7 - п.9 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Згідно п. 6 Порядку № 221 відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок №233).

Відповідно до п. 1 Порядку №233 порядок роботи кадрових комісій (далі - комісія), що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Закону України «Про прокуратуру», визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.

Комісії забезпечують:

- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;

- здійснення добору на посади прокурорів;

- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України «Про прокуратуру», розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами (п.2 Порядку №233).

Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (п. 4 Порядку №233).

За приписами п. 12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (п.13 Порядку №233).

Організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.

Членам робочої групи надається доступ до матеріалів атестації, що формуються відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, для їх обробки та підготовки до розгляду членами комісії (п.16 Порядку №233).

Правомочність складу чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів позивачем не оскаржується, тому, суд може надати оцінку лише оскаржуваному рішенню чотирнадцятої кадрової комісії атестації прокурорів від 02.04.2021 року № 2 по суті.

Судом встановлено, ОСОБА_1 за результатом анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 04.02.2021 року отримала 91 бал, що значно більше ніж встановлений пунктами 3, 4 розділу ІІ Порядку № 221 прохідний бал – 70, тому рішенням чотирнадцятої кадрової комісії № 1 від 04.02.2021 року позивача допущено до наступного етапу атестації.

За результатом складанні іспиту 25.02.2021 року на загальні здібності та навички позивачем отримано: вербальний блок – 135 балів, абстрактно-логічний блок – 120 балів, середній арифметичний бал склав 128 балів, що значно перевищило прохідний бал – 93, встановлений наказом в.о. Генерального прокурора № 474 від 07.10.2020 року, тому рішенням чотирнадцятої кадрової комісії № 1 від 25.02.2021 року позивача допущено до наступного етапу атестації - співбесіди.

Вказані обставини не є спірними між сторонами та доведені матеріалами справи.

До початку проведення співбесіди позивач виконала практичне завдання № 43 (том 1, а.с 73-75) та комісією було запропоновано пояснити мотиви, за якими позивача було поновлено на роботі Донецьким окружним адміністративним судом після звільнення з посади та після її заслуховування прийнято спірне рішення № 2 від 02.04.2021 року про неуспішне проходження прокурором атестації.

Причиною не проходження атестації в спірному рішенні № 2 від 02.04.2021 року вказано обґрунтовані сумніви щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності.

В спірному рішенні кадрової комісії, зокрема зазначено про висновки службового розслідування стосовно позивача за фактом вчинення нею дисциплінарного проступку, що стався в ніч з 01 на 02 січня 2018 року та за який її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Жодних нових обставин кадровою комісією з приводу скоєної ДТП встановлено не було.

В спірному рішенні комісії від 02.04.2021 року № 2 також зазначено, що позивача двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності: 26.04.2018 (звільнення) та 04.07.2018 (заборона на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня), проте фактично до позивача кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів було застосовано 04.07.2018 року дисциплінарне стягнення у вигляді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня, оскільки 26.04.2018 року членом КДКП ОСОБА_3 було складено лише висновок про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку з пропозицією звільнення з посади.

Відповідно до приписів частин 1-2 статті 49 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);

3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Судом встановлено, що на позивача за вчинений дисциплінарний проступок КДКП було накладено дисциплінарне стягнення саме у вигляді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як зазначено вище, приписи п. 12 Порядку № 233 вимагають ухвалення комісією мотивованого рішення. Відсутність мотивів у рішенні є підставою для його скасування.

Однак, в основу своїх висновків про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності чотирнадцята кадрова комісія поклала події та факти, які у передбаченому законом порядку вже були предметом перевірок уповноважених на державних органів (кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів) та суду, і за результатами яких позивача вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Таким чином, висновки комісії в цій частині оскаржуваного рішення є необґрунтованими, необ`єктивними і такими, що спростовуються сукупністю доказів, що не були взяті до уваги при проведенні атестації.

При цьому, частиною першою статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Враховуючи те, що рішення першої кадрової комісії є, згідно з Законом №113-ІХ, безальтернативною підставою для прийняття керівником обласної прокуратури наказу про звільнення позивача з посади, останнє має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, з огляду на що, має відповідати вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Прийнявши рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , чотирнадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже, рішення від 02.04.2021 № 2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, за вказаних вище обставин, суд також приходить до висновків про обґрунтованість похідних вимог позивача до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу керівника Донецької обласної прокуратури № 680-к від 27.04.2021 року, стягнення з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.05.2021 року.

Щодо похідних вимог про поновлення позивача на посаді заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області та в органах прокуратури з 01.05.2021 року, суд вважає, що поновити позивача слід на посаді, з якої її було звільнено - заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, оскільки позивача було звільнено саме з цієї прокуратури.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 роз`яснено (п. 19), що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Доказів ліквідації Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що рішення суду є обов`язковим до виконання, підприємство зобов`язане поновити працівника на посаді, яку він займав до звільнення, з усіма його попередніми правами та обов`язками.

Відтак, підприємство повинно поновити позивача на попередній роботі незалежно від наявності у штатному розписі цієї посади і самостійно відшукати кошти для компенсації витрат у зв`язку з його поновленням.

Оскільки звільнений працівник відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України поновлюється на попередній роботі, тому він повинен бути наділений повноваженнями, які мав до звільнення з роботи.

З огляду на те, що відповідачами не доведено правомірність їхніх дій, що призвели до звільнення позивача, - то позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, поновивши позивача на посаді, з якої її було звільнено, а саме: на посаді заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Донецької обласної прокуратури від 18.05.2021 року № 21-85-734 та від 02.07.2021 року № 21-85-875 середня заробітна плата позивача за лютий та березень 2021 року складає 27354,29 гривень, у тому числі за лютий – 21263,25 гривень, за березень – 6091,04 гривень, де було відповідно 20 робочих днів у лютому та 22 робочих дні у березні (том 1, а.с. 117, том 2, а.с. 88). Фактично ж позивач відпрацювала 22 робочих дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 1243,38 гривень (27354,29: 22 робочих дні).

Дні вимушеного прогулу позивача, на які поширюються вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: у травні 2021 року 18 робочих днів, у червні 2021 року 20 робочих днів, у липні 2021 року 22 робочих днів, у серпні 2021 року 21 робочих днів, у вересні 2021 року 2 робочих дня. Всього: 83 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь, становить 103200,54 гривень (1243,38 гривень х 83 робочих днів вимушеного прогулу).

Щодо клопотання позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду, то суд вважає його не порушеним, оскільки оскаржувані рішення, що стали підставою для звільнення позивач отримала на її запит від 30.04.2021 року листом Донецької обласної прокуратури від 06.05.2021 року № 07-733вих-21 (том 1, а.с. 58-59), який отримала 13.05.2021 року, що підтверджується описом-вкладення до цінного листа та роздруківкою трекінгу відправлення Укрпошти № 8755528494889 (том 1, а.с. 124-125). Звернулася до суду позивач 10.06.2021 року, тому місячний строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України нею не пропущений.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач надала докази понесених нею судових витрат у вигляді судового збору в сумі 908 гривень за немайнову вимогу про визнання протиправним та скасування рішення № 2 від 02.04.2021 року про неуспішне проходження нею атестації, тому стягненню з відповідача-2 підлягає вказана сума за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (відповідач–1) (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), офісу Генерального прокурора (відповідач–2) (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), Донецької обласної прокуратури (відповідач–3) (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6, код ЄДРПОУ 25707002) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) офісу Генерального прокурора № 2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження атестації заступником керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Донецької обласної прокуратури № 860-к від 27.04.2021 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області та в органах прокуратури з 01 травня 2021 року.

Стягнути з Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 травня 2021 року в розмірі 103200 (сто три тисячі двісті) гривень 54 копійки з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 02 вересня 2021 року в присутності представників сторін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 вересня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя                                                                                   Л.Б. Голубова