Справа № 2-3842/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2010 року Деснянський районний суд м. Чернігова
в складі судді Бечко Є.М.,
при секретарі Приходько Т.Л.,
за участю представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що також діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 про визнання права на користування житловим приміщенням, вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, виселення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до відповідачів про визнання права на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, вселення, мотивуючи позов тим, що 05.051989 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2
Під час шлюбу, у вересні 1997 року він отримав для проживання сім'ї двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 згідно ордеру на житлове приміщення № 349 від 05 вересня 1997 р.
В цій квартирі вони до 2007 року проживали разом із двома дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У зв'язку з тим, що сімейні відносини з відповідачкою не склалися, шлюб між ними був розірваний 04 травня 2007 року.
Оскільки спірна квартира є двокімнатною, тому після розірвання шлюбу позивач вирішив знімати житло, щоб не заважати дітям та колишній дружині.
Позивач знявся з реєстрації за вказаною адресою та зареєструвався за іншою адресою, щоб стати в чергу на житло.
Скориставшись тим, що він знявся з реєстрації відповідачка одразу приватизувала квартиру на себе та дітей.
Зрозумівши, що знявся з реєстрації помилково, він звертався до ЖЕКу із заявою знов мене зареєструвати. Проте без згоди власників квартири у реєстрації мені відмовляли, а відповідачка такої згоди йому не дає.
07.07.2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1,, виселення, мотивуючи, що після розлучення у травні 2007р., відповідач покинув спірну квартиру, забравши всі свої речі, оскільки площа квартири не дозволяла виділити йому окрему кімнату.
З цього моменту відповідач спірною квартирою більше не користувався, повністю припинив оплачувати житлове приміщення та комунальні послуги.
Постійно проживаючи за іншою адресою відповідач житлом не цікавився та не пропонував обміняти квартиру.
Після того, як відповідач припинив користування квартирою, вона користуючись правом на приватизацію житла, подала документи на приватизацію та 29 серпня 2007 року отримала свідоцтво про право власності на житло.
До цього року відповідач квартирою не цікавився.
Але у березні 2010 р. відповідач звернувся до неї з проханням надати дозвіл декілька днів пожити у квартирі поки він не знайде іншої квартири у оренду.
Оскільки син був відсутній, у зв'язку з навчанням у інституті у іншому місті, вона таку згоду йому надала.
Проте ані через декілька днів, ані через декілька тижнів відповідач спірну квартиру не залишив. Крім того вона отримала позовну заяву ОСОБА_1 до себе та дітей про визнання за ним права користування квартирою та вселення.
Також просила відмовити у задоволенні первісного позову.
07.07.2010 року ухвалою суду позови об’єднані у одне провадження.
Позивач в судове засідання не з’явився, про розгляд справи сповіщений, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність, позов підтримав, зустрічний позов не визнав.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про розгляд справи сповіщений, причин неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи не звертався.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:
в судовому засіданні встановлено, що 05.051989 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2
У вересні 1997 року сторони отримали для проживання сім'ї двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 що підтверджується ордером № 349 від 05 вересня 1997 р.
В цій квартирі вони до 2007 року проживали разом із двома дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У зв'язку з тим, що сімейні відносини з сторін не склалися, шлюб між ними був розірваний 04 травня 2007 року.
Після розірвання шлюбу позивач вирішив знімати житло, щоб не заважати дітям та колишній дружині, знявся з реєстрації за вказаною адресою та зареєструвався за іншою адресою, щоб стати в чергу на житло.
З цього моменту відповідач спірною квартирою більше не користувався, повністю припинив оплачувати житлове приміщення та комунальні послуги.
Відповідно до положень ст. 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
За вказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 втратившим право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 задоволенню.
у березні 2010 р. позивач звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати дозвіл декілька днів, тобто тимчасово, пожити у квартирі поки він не знайде іншої квартири у оренду.
Оскільки син, відповідач ОСОБА_4, був відсутній, у зв'язку з навчанням у інституті у іншому місті, вона таку згоду, тобто згоду на тимчасове проживання йому надала.
Відповідач ОСОБА_4 такої згоди позивачу не надавав.
Однак ОСОБА_1 порушив угоду та продовжує жити у спірній квартирі без згоди власників, тобто, самоправно.
Згідно вимог ст. 116 ЖК України осіб, які самоправне зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
За вказаних обставин вимоги зустрічної позовної заяви про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири без надання іншого житла підлягають задоволенню, а вимоги позивача про визнання права на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та про вселення задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3 з дня вибуття на інше постійне місце проживання.
Виселити ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: