Справа  №2-а-342/10

                                               П О С Т А Н О В А

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    01.10.2010 року  Борівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді                                                                          Гуляєвої Г.М.

при секретарі                                                                                   Євтіхієвій С.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Борова  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БОРІВСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ»

 про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити передбачені законодавством дії.

                                               ВСТАНОВИВ:

          14.09.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, в якій вказав, що він звернувся до КП «Борівське БТІ» із заявою про реєстрацію за ним права власності на нежитлову будівлю, торгівельний павільйон під літ.А, загальною площею 33,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 До даної заяви були додані наступні документи: договір цесії (відступлення права вимоги), договір іпотеки, докази здійснення оплати за реєстрацію права власності на нерухоме майно.

    Рішенням від 26 серпня 2010 р. відповідачем було відмовлено у реєстрації за позивачем права власності на вказану нежитлову будівлю.

    19.07.2007 р. ПГ Борівського РНО Бондаренком О.І. було посвідчено договір іпотеки №010-2/07/1-807/1-07, відповідно до якого в іпотеку передається нежитлова будівля, торгівельний павільйон під літ.А, загальною площею 33,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

    04.08.2010 р. ПНХМНО Клопотовою Л.Ю. було посвідчено договір про відступлення права вимоги (цесії), реєстр №1454, відповідно до якого саме позивач є іпотеко утримувачем за вказаним договором іпотеки.

    В даний час борг не погашено, грошові кошти не повернуто.

    На підставі ст.33 Закону України «Про іпотеку» у позивача виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки в один із способів, визначених Договором іпотеки.

    Відповідно до Договору цесії до позивача перейшли права вимоги Банку до ОСОБА_4 зі сплати заборгованості за Договором на загальну суму у розмірі 65609,00 грн. та права, належні Банку, за Договором іпотеки.

    04.08.2010 р. між позивачем та АТ «Райффайзен Банк Аваль» був підписаний Акт прийому/передачі, за яким Банк передав, а позивач прийняв документи: оригінали кредитного та іпотечного договорів.

    17 серпня 2010 р. відомості про відступлення права вимоги за Договором іпотеки були зареєстровані в Державному реєстрі іпотек.

    Таким чином, на підставі Договору цесії до позивача перейшли всі права вимоги зі сплати заборгованості за Договором та всі права іпотеко держателя, передбачені Договором іпотеки. Зазначене відступлення права вимоги не потребувало окремої згоди іпотекодавця та боржника.

    Позивач звернувся до ОСОБА_4 06 серпня 2010 р. з письмовою вимогою про повернення боргу в строк до 09 серпня 2010 р., але ніякої відповіді не отримав.

    21 серпня 2010 р. позивач повторно звернувся до ОСОБА_4 направивши йому письмову вимогу про повернення того ж боргу на суму 128001,12 (сто двадцять вісім тисяч одну гривню 12 копійок) в строк до 01.09.2010 р., але повертати борг він відмовився і на теперішній час борг повністю не повернуто.

    Отже, на підставі Договору іпотеки та Договору цесії позивач прийняв рішення про придбання у власність нежитлової будівлі, а саме: торгівельного павільйону, що є предметом іпотеки, шляхом звернення стягнення на зазначене нерухоме майно в позасудовому порядку згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя за ринковою вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності.

    Таким чином, позивач на підставі Договору іпотеки №010-2/07/1-807/1-07 від 19.07.2007 р., Договору цесії №1454 від 04.08.2010 р. та його рішення про придбання предмета іпотеки став власником нежитлової будівлі, торгівельного павільйону під літ.А, загальною площею 33,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

    Позивачем було додано до заяви про реєстрацію прав на нерухоме майно Договір іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, тобто є договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Отже, позивач подав до КП «Борівське БТІ» документи, які є правовстановлюючими і які відповідають чинному законодавству.

    Згідно рішення Борівського районного суду №2-452/09 від 11 листопада 2009 р. ВДВС Борівського РУЮ відкрито виконавче провадження №2-452/09 від 11 листопада 2009 р. про стягнення на користь позивача суми боргу з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_6 в розмірі 58902,12 (п’ятдесят вісім тисяч дев’ятсот дві грн. 12 коп.), яке на теперішній час не задоволене в повному обсязі.

    Таким чином, загальна сума боргу ОСОБА_4 складає 124511,12 (сто двадцять чотири тисячі п’ятсот одинадцять грн. 12 коп.).

    Борівським ВДВС РУЮ було залучено належним чином ВП «Центр-Персонал» (сертифікат суб’єкта оцінювальної діяльності №6551/08 від 14.02.2008 р., дійсний до 14.02.2011 р.), яким 31.03.2010 р. було проведено незалежну оцінку зазначеної нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, з метою примусової реалізації цього майна для задоволення боргових зобов’язань на користь позивача. Вартісна оцінка даного майна , згідно звіту по оцінці торгівельного павільйону склала 108000,00 (сто вісім тисяч гривень 00 копійок), що на 16511,12 грн. (шістнадцять тисяч п’ятсот одинадцять гривень 12 копійок) менше суми боргу ОСОБА_4

    Просив скасувати рішення КП «Борівське БТІ» від 26 серпня 2010 р. про відмову у реєстрації за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) права власності на нежитлову будівлю, торгівельний павільйон під літ.А, загальною площею 33,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов’язати КП «Борівське БТІ» зареєструвати за ним права власності на нежитлову будівлю, торгівельний павільйон під літ.А, загальною площею 33,6 кв. м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1

        У судовому засіданні позивач підтвердив вищевикладене та підтримав позовні вимоги.

          Відповідач в судове засідання надав заяву про розгляд справи без його участі.

    Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, встановивши наступні обставини.

    Судом встановлено, що згідно рішення реєстратора про відмову в реєстрації від 26.08.2010 р., ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації права власності на нерухоме майно – нежитлову будівлю (торгівельний павільйон) по АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки та договору про поступку права вимоги (цесії).

    09 липня 2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки №010-2/07/1-807/1-07, згідно якого накладається заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, торгівельного павільйону, загальною площею 33,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить гр. ОСОБА_4 до припинення дії іпотечного договору.

    Згідно договору про поступку права вимоги (цесії) від 04.08.2010 р., Первісний кредитор уступає, а Новий кредитор  (ОСОБА_1) приймає на себе право вимоги Первісного кредитора і стає кредитором по кредитному договору №010-2/07/1-807-07 від 09.07.2007 р., укладеного Первісним кредитором з ОСОБА_4

    Згідно Заборони від 17.08.2010 р., 04 серпня 2010 р. за р. №1454, накладена заборона відчуження нежитлової будівлі, літ.А, загальною площею 33,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, до припинення чи розірвання цього договору.

    Відповідно до акту приймання-передачі від 04.08.2010 р.  від позичальника ОСОБА_4 передано ОСОБА_1 кредитний договір №010-2/07/1-807-07 від 09.07.2007 р. та договір іпотеки №010-2/07/1-807/1-07 від 09.07.2007 р.

    Згідно висновку підприємства «Центр-Персонал» про вартість майна – торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, стартова ціна даного об’єкту для продажу без урахування ПДВ становить 108 000 (сто вісім тисяч) гривень.

    Відповідно до виконавчого листа №2-452/09 від 11.11.2009 р. виданого Борівським районним судом Харківської обл., з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 солідарно стягнено на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 58 821 грн. 12 коп. (п’ятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять одну грн. 12 коп.).  

    Таким чином, судом встановлено, що до ОСОБА_1 перейшло право вимоги боргу по кредитному договору №010-2/07/1-807-07 від 09.07.2007 р. між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» і ОСОБА_4 згідно укладеного договору цесії №1454 від 04.08.2010 р. в сумі 65609 (шістдесят п’ять тисяч шістсот дев‘ять) гривень.

    Згідно із ч.ч.1,3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    У п.6.5. Договору іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя,  згідно з яким, у випадку невиконання боржником або іпотекодавцем за боржника умов кредитного договору, вимога іпотекодержателя задовольняється за рахунок майна, що є предметом іпотеки, зокрема, шляхом переходу права власності до іпотекодержателя. Цей договір є документом, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності за іпотекодержателем.

    Згідно із ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

    Оскільки Законом України «Про іпотеку» прямо передбачено, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, є договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Згідно із ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності.

    Отже, на підставі Договору іпотеки та Договору цесії, позивач прийняв рішення про придбання у власність нежитлової будівлі, а саме торгівельного павільйону, що є предметом іпотеки, шляхом звернення стягнення на зазначене нерухоме майно в позасудовому порядку згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя за ринковою вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності.

    Відповідно до п.2.1 Тимчасового положення про реєстрацію виникнення, існування, припинення права власності на нерухоме майно та оформлення права власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи та їх нотаріально засвідчені копії, а також документи, що визначені цим Положенням.

    У п.1 Додатку №1 Тимчасового положення встановлено, що правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, є договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності. Такими договорами, зокрема, є договори про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Відповідно до п.3.3. Тимчасового положення в реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.    

    Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав проводиться місцевими органами дер реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме:  в містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районі.

    Згідно із п.п.10 п.5 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

    У п.1.5 Тимчасового положення встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства – бюро технічної інвентаризації у межах визначеного населеного пункту.

    Відповідач, як особа, яка виконує делеговані владні повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, є суб’єктом владних повноважень і зобов’язаний в своїй діяльності керуватись не тільки підзаконними нормативно-правовими актами, а й чинними законами України.

    З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачу в реєстрації права власності на нежитлові будівлі та правових підстав для винесення рішення про відмову в реєстрації.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-12,159-163  КАС України , суд-

                                                   ПОСТАНОВИВ:

                 Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

                Визнати незаконним та скасувати рішення КП «Борівське БТІ» від 26 серпня 2010 р. про відмову у реєстрації за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) права власності на нежитлову будівлю, торгівельний павільйон під загальною площею 33,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.  

                 Зобов’язати КП «Борівське БТІ» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, торгівельний павільйон загальною площею 33,6 кв. м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1

                Постанова може бути  оскаржена в апеляційному порядку  до Харківського апеляційного  адміністративного  суду  шляхом подачі у 10 денний строк  з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                 Гуляєва Г.М.