КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/11752/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року місто Київ

справа № 757/57600/18-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Соколова О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на свою користь:

12104,28 доларів США основої суми заборгованості за договором банківського вкладу;

13417,51 доларів США нарахованих відсотків по договору за період з 13 жовтня 2007 року по 10 листопада 2018 року.

В мотивування вимог посилалася на те, що 12 жовтня 2007 між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено депозитний договір №SAMDN25000700282960 Вклад (Стандарт), за умовами якого вона внесла на депозитний рахунок № НОМЕР_1 суму у розмірі 12104,28 доларів США.

Вказувала, що за умовами укладеного договору на внесені кошти нараховується 10% річних.

Зазначала, що у зв`язку із припиненням функціонуванням банківських відділень ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на території АР Крим та м. Севастополя у 2014 році, її рахунок було безпідставно заблоковано та припинено нарахування відсотків.

Посилалася на те, що 06 листопада 2018 року вона звернулася з письмовою заявою до банку з вимогою про розірвання договору, яка отримана відповідачем 08 листопада 2018 року, проте відповіді останній не надав.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу №SAMDN25000700282960 (Стандарт) від 12 жовтня 2007 року у розмірі 25521,79 доларів США.

Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в дохід держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, щовнаслідок укладання між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ ФК «Фінілон» договору переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року та переведення боргу за зобов`язанням банку щодо виплати коштів за спірним договором, який є предметом у даній справі, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 17 листопада 2014 року не несе зобов`язань за цим договором банківського вкладу, а ТОВ ФК «Фінілон» є новим боржником за таким договором.

Вказував, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц та постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №761/30025/16-ц щодо необхідності здійснення перевірки судами при розгляді справ належності відповідача та обгрунтованості позову та заявлених вимог щодо відповідача, якого визначив позивач, подаючи такий позов до суду.

Зазначав, що судом першої інстанції не враховані пояснення відповідача відносно вірного розрахування відсотків, оскільки відповідно до витягу з електронного додатку «Приложение 1 (Реестр Кредиторов) к коговору перевода долга №б.н от 17.11.2014» від 10 лютого 2020 року розмір відсотків за період з 13 жовтня 2007 року по 17 листопада 2014 року складав 7881,59 доларів США, а розрахунок відсотків за період з 18 листопада 2014 року по 10 листопада 2018 року становить 4818,49 доларів США, а разом 12700,08 доларів США, проте суд першої інстанції помилково стягнув з банку 13417,51 доларів США.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2007 року між позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено депозитний договір №SAMDN25000700282960 (вклад «Стандарт»), відповідно до умов якого вкладник передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 12104,28 доларів США, на строк 12 місяців, зі сплатою 10% річних.

На виконання умов вказаного договору, позивач внесла на депозитний рахунок № НОМЕР_1 суму у розмірі 12104,28 доларів США, що підтверджується квитанцією.

У зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на території АР Крим та міста Севастополя у 2014 році, рахунок позивача було безпідставно заблоковано та припинено нарахування відсотків.

06листопада 2018 року позивач звернулася з письмовою заявою до банку про розірвання договору, яка була отримана відповідачем 08 листопада 2018 року, проте відповіді банк не надав.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року №516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до пункту 2.1. вказаного Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.9 Положення передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Згідно пункту 3.3 Положення за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст.41 Конституції України.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав законну вимогу позивача про повернення належних їй коштів, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача суми депозиту у розмірі 12104 доларів США, оскільки відповідач, не повертаючи кошти, які належать на праві власності позивачу, порушив положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Протоколу №1, підписаного і ратифікованого Україною.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач також просила стягнути з відповідача відсотки за депозитним договором за період з 13 жовтня 2007 року по 10 листопада 2018 року у розмірі 13417,51 доларів США.

Стягуючи з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 суму відсотків у розмірі 13417,51 доларів США, суд першої інстанції не перевірив доводів відповідача щодо вірного нарахування відсотків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з витягу з електронного додатку «Приложение 1 (Реестр Кредиторов) к коговору перевода долга №б.н от 17.11.2014» від 10 лютого 2020 року розмір відсотків за період з 13 жовтня 2007 року по 17 листопада 2014 року складав 7881,59 доларів США (7443,85 грн. + 437,74 грн.).

Сума відсотків за період з 18 листопада 2014 року по 10 листопада 2018 року становить 4818,49 доларів США, а разом 12700,08 доларів США.

Проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та помилково стягнув з банку на користь позивача суму відсотків у розмірі 13417,51 доларів США.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , за яким стягненню з відповідача на користь позивача підлягають сума банківського вкладу у розмірі 12104,28 доларів США та сума відсотків у розмірі 12700,08 доларів США.

Колегія суддів враховує, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не оспорює укладення між ним та позивачем договору вкладу, розміру стягнутої з нього основної суми заборгованості та наявності підстав для стягнення відсотків у зазначеному банком розмірі, а вказує на те, що він є неналежним відповідачем у справі.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежним відповідачем у справі, з посиланням на те, що 17 листопада 2014 року товариство уклало договір з ТОВ «ФК «Фінілон», відповідно до якого останнє стало боржником за спірним договором банківського вкладу, колегія суддів відхиляє, оскільки банк не довів, що такий договір було укладено зі згоди вкладника - ОСОБА_1 , що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц та постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №761/30025/16-ц є необґрунтованими, оскільки в наведених справах висновки викладені з урахуванням подання позову до неналежних відповідачів, у той час, як у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду до належного відповідача - АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 20 січня 2021 року у справі №729/887/19 та від 14 квітня 2021 року у справі №757/61159/19-ц.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 повинна була сплатити 7105,11 грн., однак в силу положення Закону України «Про захист прав споживачів» позивач була звільнена від сплати судового збору.

У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, отже розмір судового збору, який підлягає стягненню з банку на користь держави пропорційно задоволеним вимогам становить 6905,45 грн.за розгляд справи в суді першої інстанції

Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України необхідно компенсувати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 299,48 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1 , місце проживання якої: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 суму банківського вкладу у розмірі 12104 доларів США 28 центів та суму відсотків у розмірі 12700 доларів США 08 центів.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570 в дохід держави суму судового збору у розмірі 6905 грн. 45 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 299 грн. 48 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2021 року.

Головуючий:

Судді: