Справа № 554/3077/21

провадження 2/527/370/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України

        02 вересня 2021 року                                                    м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді                        - Олефір А.О.,

за участю секретаря                

судових засідань                         - Бутко В.В.,

представника позивача Білько В.В., відповідача ОСОБА_1 та його представника – адвоката Совенка О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Полтавській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків,-

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2021 року до Глобинського районного суду Полтавської області надійшла на розгляд за підсудністю з Октябрського районного суду м. Полтави позовна заява, у якій ГУНП в Полтавській області просить суд, стягнути з відповідача на їх користь заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 121520,00 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн., а всього 123790,00 грн.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що 27.05.2020 року, приблизно о 17 год. 30 хв. з села Броварки до села Кирияківка Глобинського району Полтавської області рухався службовий автомобіль марки УАЗ Хантер, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням дільничного офіцера поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який повертаючись з патрулювання території Глобинського району, не доїжджаючи близько 250 метрів до автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та здійснив з`їзд автомобіля в правий кювет по ходу руху. В результаті ДТП водій автомобіля ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а транспортний засіб – механічні пошкодження.

Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 25.02.2021 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно висновку експерта Корягіна В.В., за результатами проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля УАЗ-31519, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 06.08.2020 року, вартість завданого збитку, завданого ГУНП в Полтавській області, як власнику автомобіля УАЗ-31519 дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП та складає 119720,00 грн. Вартість робіт по визначенню матеріального збитку становить 1800,00 грн. Відповідачем було направлено на адресу позивача рапорт, у якому останній зазначив, що згоден відшкодувати у добровільному порядку шкоду, завдану з його вини службовому автомобілю, проте, станом на 01.04.2021 року матеріальна шкода відповідачем не відшкодована.

Посилаючись на норми ч. 1 ст. 1166 ЦК України, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 121520,00 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн.

22 липня 2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вважає позов необґрунтованим та безпідставним, оскільки він, на час ДТП перебував з позивачем у трудових відносинах, з огляду на це підлягають застосуванню норми КЗпП України. Він працював у Глобинському ВП ГУНП в Полтавській області з 06.12.2016 року по 23.06.2020 року на посадах поліцейського сектору реагування патрульної поліції та дільничного офіцера поліції. Договору про повну матеріальну відповідальність з ним не укладалося, до переліку службових обов`язків повної матеріальної відповідальності не віднесено. Транспортний засіб ним отримувався щозмінно у гаражі відділу поліції про що робилися записи в Книзі інструктажу та Книзі виїзду ТЗ. За збиток заподіяний підприємству під час виконання трудових обов`язків, працівники (крім посадових осіб), з вини яких його заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямого дійсного збитку, але не більше ніж їхній середній місячний заробіток. Матеріальну відповідальність понад середній місячний заробіток допускають лише у випадках визначених у законодавстві (ст. 132 КЗпП). Випадки, у яких працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі збитку, заподіяного з їхньої вини підприємству, перелічено в ст. 134 КЗпП. Зокрема, це можливо, якщо між працівником і підприємством згідно зі ст. 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Отже, підстав для стягнення з нього на користь позивача шкоди в заявленому розмірі немає, оскільки посада, яку він займав під час трудових відносин з позивачем під час ДТП, не внесено до Переліку № 447/24. Також позивачем не надано довідки про його середньомісячний заробіток для здійснення розрахунку розміру шкоди відповідно до ст. 132 КЗпП України, враховуючи Порядок № 100 від 08.02.1995 року.

Крім того, питання пов`язані з відшкодуванням збитку в разі ДТП, регламентує ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

06 серпня 2021 року представник позивача направив до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що у спірних правовідносинах необхідно ураховувати норми спеціального законодавства, що визначає підстави та порядок притягнення поліцейських до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану майну, а саме ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Службовим розслідуванням встановлено, що ДТП за участі автомобіля УАЗ Хантер, д.н.з. НОМЕР_1 , трапилась в період проходження служби ОСОБА_1 , проте не під час виконання службових обов`язків. Таким чином, підлягає застосуванню ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», згідно якої завдана особою шкода, не пов`язана з виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, відшкодовується в порядку передбаченому законами України, тому ОСОБА_1 повинен нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини (а.с.90-93).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позові та відповіді на відзив та крім того зазначив, що строк проведення досудового розслідування наказом від 30.06.2020 року було продовжено.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог із підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та крім того пояснив, що Висновок про проведення службового розслідування є недопустимим доказом, оскільки його отримано з порушенням закону, так як в матеріалах справи відсутня копія наказу про призначення проведення службового розслідування крім того, у висновку зазначено, що його проведено на підставі наказу від 27.05.2020 року, а сам висновок затверджений 06.07.2020 року, отже порушено місячний термін його проведення. Також ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» може бути застосовано у випадку виконання особою службових обов`язків, а якщо представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не виконував службові обов`язки, то вказаний закон не може бути застосовано. Також зазначеним законом встановлено, що притягнення працівника до матеріальної відповідальності проводиться на підставі наказу керівника, а звернення до суду можливе лише у випадку, якщо особа відмовляється добровільно відшкодувати шкоду, а з рапорту ОСОБА_1 вбачається, що він погоджується добровільно відшкодувати шкоду, проте після визначення розміру збитків.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову із підстав зазначених його представником та крім того пояснив, що збитки ГУНП він не відшкодував, Висновок службового розслідування йому не направлявся.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані  докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2021 року, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Судом встановлено, що він 27.05.2020 року о 17 год. 34 хв. на а/д с. Броварки с. Кирияківка, керуючи автомобілем УАЗ Хантер, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив з`їзд в кювет, внаслідок чого транспортний засіб перекинувся, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України (а.с.7-8).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Згідно висновку експерта № 40-20 від 06.08.2020 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля УАЗ-31519 дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП та складає 119720,00 грн. (а.с.10-36).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником транспортний засобу марки УАЗ 21519, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ГУ Національної поліції в Полтавській області (а.с.9).

ГУПН в Полтавській області для визначення матеріального збитку автомобіля УАЗ 21519, реєстраційний номер НОМЕР_1 було сплачено на користь експерта 1800,00 грн. (а.с.37-41).

Відповідно до рапорту ДОП СП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області від 23.06.2020 року ОСОБА_2 на адресу начальника ГУНП в Полтавській області, останній повідомив, що згоден відшкодувати у добровільному порядку шкоду, завдану з його вини службовому автомобілю УАЗ Хантер, д.н.з. НОМЕР_1 під час скоєння ним ДТП 27.05.2020 року поблизу села Броварки Глобинського району Полтавської області. Порядок та строки відшкодування зобов`язується узгодити з ГУНП після визначення розміру завданої ним шкоди (а.с.42).

Висновком службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участі службового автомобіля та отримання внаслідок останньої тілесних ушкоджень працівником Глобинського ВП ГУНП, затвердженого 06.07.2020 року встановлено неналежне дотримання службової дисципліни дільничним офіцером поліції сектору превенції Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , яке полягає у грубому порушенні вимог п.п.1,2 п. 18 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», п.п.1,2,3,6,10,11,13,14 п. 3 ст.1 р. І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1,2 р. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських,п. 2.5 Правил дорожнього руху, ст. 14 р. ІІІ ЗУ «Про дорожній рух» (далі Висновок) (а.с.94-121).

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми КЗпП України та відповідач у відзиві зазначив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача у позовній заяві, просив суд, стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду зокрема на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Як встановлено судом з Висновку, ОСОБА_1 перебував на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області та 27.05.2020 року на службовому автомобілі УАЗ Хантер, д.н.з. НОМЕР_1 разом з інспектором з ювенальної превенції сектору превенції Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області Плескач О.В. здійснював відпрацювання території Глобинського району поблизу р. Дніпро, отже виконував службові обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, проте матеріальну відповідальність поліцейських врегульовано спеціальним законом, що також не є тотожною майновій цивільно-правовій відповідальності, тому суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального закону, а саме ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Не підлягає застосуванню до спірних правовідносин ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки предметом та підставою позову є стягнення матеріальних збитків, завданих працівником поліції під час виконання службових обов`язків, а не стягнення шкоди завданої ДТП.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 3 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.

Згідно ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Із Висновку, судом встановлено, що 27.05.2020 поліцейські ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після оформлення кримінального правопорушення на службовому автомобілі відправилися до с. Святилівка Глобинського району в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де придбали продукти харчування, алкоголь 0,5 л горілки та направилися до місця проживання ОСОБА_3 в с. Броварки Глобинського району, де останній виніс з домогосподарства ще 1 л горілки, після чого почали вживати алкоголь. В подальшому, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 особисто відвезти його за місцем проживання в смт. Градизьк та ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння сів за кермо службового автомобіля УАЗ Хантер, д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 сів на пасажирське переднє сидіння та вирушили до смт. Градизьк. Через декілька хвилин, близько 16:00 год. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що вони разом з Біликом потрапили в ДТП.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що висновок службового розслідування є недопустимим доказом.

Надаючи оцінку вказаному висновку на предмет його допустимості, суд зазначає.

Факт не надання суду копії наказу, на підставі якого було призначено службове розслідування не дає суду підставу вважати, про відсутність такого наказу, оскільки сам Висновок містить посилання на наказ № 587 від 27.05.2020 року як на підставу для проведення службового розслідування. Крім того, до посилань представника стосовно того, що висновок складено з порушенням місячного строку, суд відноситься критично, оскільки, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що строк службового розслідування наказом від 30.06.2020 року було продовжено. Посилання на наказ № 715 від 30.06.2020 року також міститься у Висновку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутні порушення порядку одержання Висновку, які тягнуть за собою його недопустимість як доказу, отже суд визнає Висновок службового розслідування допустимим доказом в розумінні ст. 78 ЦПК України.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні зазначив лише про допущені процесуальні порушення під час складання Висновку, проте не заперечував фактичний виклад обставин зазначений у Висновку.

За таких обстави, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявна протиправна поведінка, яка полягала у неналежному виконанні своїх службових обов`язків, а саме у використанні службового автомобіля у власних цілях з метою відвезти ОСОБА_4 за місцем проживання. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 сів за кермо службового автомобіля після вживання алкогольних напоїв. Внаслідок ДТП, службовий автомобіль отримав механічні пошкодження, тому його власнику завдано шкоду. Судом також встановлено наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_1 і завданою шкодою, крім того, рішенням суду встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненому ДТП.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, про наявність підстав для матеріальної відповідальності  ОСОБА_1  у повному розмірі завданої шкоди з його вини.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Разом з тим, як встановлено судом, наказом ГУНП № 262о/с від 23.06.2020, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 звільнений 23.06.2020 зі служби в поліції за власним бажанням у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію».

Отже, після звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції видання наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності є неможливим.

Як зазначено ст. 12 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, станом на момент розгляду справи, ОСОБА_1 шкода у добровільному порядку позивачу не відшкодована.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 неналежним виконанням службових обов`язків, завдано Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області, як власнику автомобіля УАЗ-31519 збитки в розмірі 119720,00 грн., які у добровільному порядку не відшкодовано, останні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України,особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Приймаючи до уваги те, що позивачем було залучено експерта для визначення розміру матеріальних збитків, якому було сплачено грошові кошти в сумі 1800,00 грн., отже для відновлення свого порушеного права позивач поніс збитки у вказаному розмірі, суд дійшов висновку, що останні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 2270,00 грн. (а.с.6).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 95, 109, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,  -

В И Р І Ш И В :

Позов Головного управління Національної поліції в Полтавській області - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_4 на користь Головного управління Національної поліції в Полтавській області матеріальну шкоду в розмірі 121520,00 грн. (сто двадцять одна тисяча п`ятсот двадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Полтавській області судовий збір в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, код ЄДРПОУ: 40108630).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення складено 09 вересня 2021 року.

       Суддя                 А. О. Олефір