ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"09" жовтня 2007 р. | Справа № 11/191-07-5350 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді Жекова В.І.,
Суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
за участю представників сторін від 09.10.2007р.:
від Відкритого акціонерного товариства „Південатоменергокомплект” – Гризан О.П.
від Одеської залізниці –Шинкаренко Ю.В.
від Державного підприємства „Свердловантрацит” –не з’явився,
від Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтрансенерго” –не з’явився.
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства „Свердловантрацит”
на рішення господарського суду Одеської області
від 17.08.2007р.
по справі № 11/191-07-5350
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Південатоменергокомплект”
до відповідачів: 1. Одеської залізниці;
2. Державного підприємства „Свердловантрацит”
3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгтрансенерго”
про стягнення 2555 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007р., яка надіслана учасникам процесу 18.09.2007р., розгляд апеляційної скарги призначено на 09.10.2007р.
Учасників судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 09.10.2007р. за погодженням позивача та відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
19.06.2007р. ВАТ „Південатоменергокомплект” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Одеської залізниці та Державного підприємства „Свердловантрацит” про стягнення з відповідачів солідарно вартості нестачі вантажу, згідно перерахунку, що становить 2210 грн.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що на станції Долинська була проведена перевірка маси вантажу у вагоні №66663014. За результатом переваження встановлено, що у вказаному вагоні вага вугілля менша ніж зазначено у залізничній накладній на 5800 кг.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.08.2007 року (суддя Власова С.Г.), позов задоволено частково і стягнуто з Державного підприємства „Свердловантрацит” на користь Відкритого акціонерного товариства „Південатоменергокомплект” 2183,17 грн. вартості нестачі вантажу, 87,16 –держмита, 100,83 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу. Одеську залізницю - звільнено від відповідальності.
Не погоджуючись із винесеним судовим рішенням Державне підприємство „Свердловантрацит” звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильну правову оцінку обставин справи і просить судове рішення скасувати, прийняти рішення про відмову в стягненні з ДП „Свердловантрацит” на користь ВАТ „Південатоменергокомплект” вартості нестачі та судових витрат.
ВАТ „Південатоменергокомплект” подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судове рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом, та підтверджується наявними у справі матеріалами 30.12.2006 року зі станції Красна Могила Донецької залізниці відповідно до залізничної накладної №48644571 від 30.12.2006р., яка підписана представником відправника, на адресу позивача підприємством „Свердловантрацит” відправлено вугілля вагою навалом: брутто - 90200 кг, тара з бруса - 21200 кг, нетто - 69000 кг.
02.01.2007р. на станції Тимкове та 03.01.2007р. на станції Долинська Одеської залізниці було проведено контрольне зважування вагона про, що складені акти загальної форми №45 та №2. Відповідно до положень Статуту залізниць України за результатами переважування складено комерційний акт БК №039109/3/1, в якому встановлено, що вага брутто складає - 84400 кг, тара з бруса - 21200 кг, вага нетто - 63200 кг, що є меншим, ніж зазначено в залізничній накладній на 5800 кг. В комерційному акті зазначено, що навантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів на 300 мм. Люки і двері в вагоні щільно закриті, витікання вантажу немає, маркування відсутнє.
Відповідно до частини 1 пункту 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02р. №567/6855, комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.
Комерційний акт підписаний посадовими особами залізниці, які відповідають за достовірність відомостей, зазначених у акті, та одержувачем, який приймав участь у прийманні вантажу, що відповідає вимогам пункту 10 Правил складання актів, а тому комерційний акт є належним доказом, який підтверджує недостачу по даній відправці.
В накладній зроблено відмітку про складання комерційного акту. Отже, під час прийняття вантажу за кількістю позивачем встановлена недостача вантажу.
З системного аналізу положень діючого законодавства, колегія зазначає, що відповідно до ст. 21 Закону України „Про залізничний транспорт” та ст. 71 Статуту залізниць України вбачається, що взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатися Статутом залізниць України, Правилами перевезення та відповідними договорами.
Із змісту ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р., залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
В силу п. "а" ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
З огляду на те, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні та відсутність ознак втрати або пошкодження вантажу під час перевезення, господарським судом правомірно встановлено відсутність підстав для відповідальності залізниці та, враховуючи приписи ст.ст. 24, 37 Статуту залізниць України, відповідальним за заявленим позовом відповідно визнано ДП „Свердловантрацит”.
В своїй апеляційній скарзі ДП „Свердловантрацит” в обґрунтування своїх вимог посилається на неправильний розрахунок суми стягнення, оскільки за доводами скаржника вартість вантажу необхідно визначати за умовами договору №21 від 02.02.2006р. укладеним між ДП „Свердловантрацит” та ДП „Вугілля України”, яка відповідно складає 325 грн. без ПДВ (390 грн. з ПДВ).
Вищенаведені доводи скаржника, судовою колегією не приймаються до уваги за таких підстав.
Так, відповідно до наданих документів, на підставі яких здійснювалась поставка вугілля за залізничною накладною № 48644571, вартість однієї тони вугілля у вагоні №66663014 складає 411,61 грн., без ПДВ (493,93 грн. з ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та податковими накладними.
Згідно до п.27 Правил видачі вантажів затверджених наказом Мінтранспорту України №644 від 21.11.2000р. передбачено норми природної втрати та граничного розходження на вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані, що становить 2% маси зазначеної в перевізних документах.
Наданий позивачем розрахунок суми стягнення, який складає 2210 грн. господарським судом визнано неправильним та здійснено перерахунок, за результатом якого вартість нестачі встановлено в сумі 2183,17 грн., що цілком відповідає фактичним обставинам справи.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються доводами наведеними в описовій частині постанови та співпадають з висновками місцевого господарського суду, а тому не можуть впливати на правильність та законність постановленого у даній справі судового рішення.
Отже, враховуючи, що вантаж прибув у справному вагоні, навантаження у вагоні рівномірне, без ознак втрати та викрадення вантажу при перевезенні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладання відповідальності за недостачу товару на вантажовідправника.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає судове рішення таким, що відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому передбачені законом підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України,
колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА
Рішення господарського суду Одеської області від 17 серпня 2007р. зі справи №11/191-07-5350 –залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя | В.І. Жеков |
Судді | В.І. Картере |
В.Т. Пироговський |
Повний текст постанови підписано 12.10.2007р.