Справа № 2-302/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 р. Путильський районний суд Чернівецької області
у складі:
головуючого судді Дідуха Д.В.
секретаря Памазан М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні смт.Путила справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Путильському районі про стягнення щомісячної невиплаченої державної соціальної допомоги "Дітям війни".
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Путильському районі про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови йому у виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а також зобов?язати відповідача постійно здійснювати йому нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача недоплачену суму виплат дитині війни за строк указаний в заяві з 09 липня 2007 року до чинного часу, посилаючись на те, що він належить до громадян на яких поширюється статус "дітей війни" у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який вступив в законну силу з 01 січня 2006 року.
З цього числа йому повинні виплачувати щомісячно соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак протягом 2007,2008, 2009 та 2010 років, але такі виплати не проводились із-за того, що Верховна Рада України своїми Законами призупинила дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Законом «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесенення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 зазначеного Закону викладено в новій редакції, де право на отримання соціальної допомоги дітям війни обмежено. Однак 09 липня 2007 року і 22 травня 2008 року Конституційний Суд України визнав неконституційним положення України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесенення змін до деяких законодавчих актів України» в частині зупинення і обмеження виплати соціальних допомог "дітям війни".
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. П
Позивач просив визнати відмову відповідача щодо виплати йому допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною і зобов?язати відповідача здійснювати нарахування постійно та стягнути недоплачену суму виплат дитині війни з 09.07. 2007 р. по даний час.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на докази наведенні в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав і надав суду письмові заперечення, в яких навів підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши сторони, дослідивши докази, якими сторони обгрунтовують свої вимоги і заперечення, суд на підставі аналізу фактичних обставин справи і відповідних їм правовідносин, вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни і відповідно до статті 6 зазначеного Закону має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Верховна Рада України і на 2007 рік зупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Дана зупинка тривала до 09липня 2007 року, тобто до того часу, коли Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп2007 визнав такими, що не відповідають Конституції України п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з урахуванням ст.11 цього Закону, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином є очевидним те, що на першу половину 2007 року(до 09 липня) виплату щомісячної соціальної підтримки дітям війни, а отже і позивачці по справі було зупинено, а починаючи з 09 липня 2007 року позивачка має право на отримання вказаної грошової підтримки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» встановлена в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням цього, позовні вимоги в частині нарахування і забезпечення виплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни за 2007 рік підлягають частковому задоволенню за період з 26 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Крім того пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, Верховна Рада України виклала ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції де розмір підвищення до пенсії дітям війни визначувався з 01 січня 2008 року в розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Але Конституційний Суд України своїм рішенням №10-рп2008 від 22 травня 2008 року визнав таким, що не відповідає Конституції України зазначений вище п.41 Закону, яким вненесно зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а отже починаючи з 22 травня 2008 року позивачка, як дитина війни має право на отримання грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Тобто позовні вимоги в частині нарахування і забезпечення виплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни за 2008 рік, підлягають частковому задоволенню за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Суд також вважає, що на 2009 рік жодними Законами України не змінювалися положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а виплата допомоги позивачу здійснювалась не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а в меншому розмірі, який визначався відповідними постановими Кабінету Міністрів України.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом.
В ст.22 Конституції України зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з цього суд вважає, що при призначені позивачу підвищення до пенсії не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України на які посилається відповідач Управління ПФ України в Путильському районі виходячи із конституційних норм та пріотетності законів над підзаконними актами, зважаючи на те, що вказані постанови істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Відповідно позовні вимоги в частині нарахування і забезпечення виплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни за 2009 і 2010 роки підлягають частковому задоволенню за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року і з 01 січня 2010 року по 26 серпня 2010 року.
Частковість задоволення позовних вимог позивача полягає також в тому, що суд не знаходить підстав для визначення сум, які необхідно забезпечити для виплати позивачу за 2007-2010 роки, оскільки судом встановлено, що у вказаних періодах, позивачу нараховувалась та виплачувалась соціальна допомога згідно нормативних актів, які приймались в тому числі і Кабінетом Міністрів України з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян. А тому з урахуванням цих виплат, суду не представляється можливим визначити конкретну суму, яку необхідно виплатити позивачу та крім того визначення сум виплати не належить до компетенції суду.
При таких обставинах, суд вважає, що вимоги позивача в частині відмови відповідача у виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, являються обгрунтованими.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. , 208, 209, 212, 213, 214, 215, 217, 223 ЦПК України, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного Суду України №6-рп2007 від 09 липня 2007 року і №10-рп2008 від 22 травня 2008 року,- суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Путильському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" задовільнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління ПФ України в Путильському районі щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов?язати Управління Пенсійного Фонду України в Путильському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 26 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, та з 22 травня2008 по 31 грудня 2008 р включно, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року а також з 01 січня 2010 року по 26 серпня 2010 року, з урахуванням вже нарахованих і виплачених сум.
В решті вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляйційного суду Чернівецької області через районний суд протягом десяти днів після проголошення рішення.
С У Д Д Я