Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3607/2009 р. Головуючий у 1 інстанції :
Баранов В.І.
Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С.
Бондара В.О.
при секретарі: Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального закладу «Мелітопольський соціальний гуртожиток» Запорізької обласної Ради про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Комунального закладу «Мелітопольський соціальний гуртожиток» Запорізької обласної Ради про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди.
В позові зазначала, що наказом № 15-к від 01.10.2008 року, прийнята на роботу на посаду соціального педагога у комунальний заклад «Мелітопольський соціальний гуртожиток» Запорізької обласної ради за строковим договором на 1 рік, з випробувальним терміном на 3 місяці.
Наказом № 20-к від 15.12.2008 року вона була звільнена з роботи на підставі ст. 28 КЗпП України, оскільки не витримала встановлений термін випробування, тобто у зв'язку з невідповідністю займаної посаді.
Своє звільнення з роботи вважає незаконним з наступних підстав:
В наказі № 20-к від 15.12.2008 року не конкретизовано, з яких саме підстав вона не відповідає займаній посаді та з яких підстав її звільнено за результатами випробування, згідно вимог ст. 28 КЗпП України.
На час свого звільнення вона фактично проробила 2 місяця 14 днів, у той час, як наказом про прийняття її на роботу випробувальний термін був встановлений на 3 місяці.
З моменту прийняття її на роботу та до дня звільнення вона фактично не могла виконувати обов'язки в якості соціального педагога, оскільки даний гуртожиток ще тільки готувався до свого відкриття та діти в ньому були відсутні. Відкриття соціального гуртожитку повинно було відбутися тільки 19.12.2008 року;
З посадовою інструкцією на займану посаду вона не була ознайомлена.
Вищевказані обставини свідчать про те, що вона фактично не виконувала свої прямі обов'язки у зв'язку з відсутністю дітей у закладі, тобто з поважних причин, не залежних від неї, що свідчить про відсутність законних підстав для її звільнення з займаної посади у зв'язку з невідповідністю ній.
Більш того, з моменту прийняття на роботу та до дня звільнення вона фактично виконувала всі доручення та розпорядження за усною вказівкою керівництва в повному обсязі. Ніяких зауважень та порушень трудової дисципліни вона не мала, а також не порушувала правила внутрішнього розпорядку. Крім того, вона приймала всі необхідні заходи по підготовці плану роботи по соціально - психологічній службі цього закладу у зв'язку з його відкриттям, що свідчить про те, що вона належним чином виконувала обов'язки, покладенні на неї трудовим договором. При цьому, відповідач у порушення вимог ст. 147 КЗпП України перед вирішенням питання про її звільнення за невідповідністю займаній посаді не вимагав у неї ніяких письмових пояснень по обставинам, які свідчили б про те, що вона не відповідає займаній посаді.
На день її звільнення її середньомісячна зарплата склала 1116,41 грн (3349,23:3=1116,41), згідно довідки відповідача про доходи.
З дня свого незаконного звільнення, тобто з 15.12.2008 року, вона фактично не працювала, перетерпіла моральні страждання, пов'язані з грубим порушенням її законних прав, оскільки залишилась без роботи та без коштів.
Посилаючись на вищевказані доводи, ОСОБА_4 просила визнати наказ про її звільнення незаконним та поновити на роботі на посаді соціального педагога у комунальному закладі "Мелітопольський соціальний гуртожиток" Запорізької обласної ради з 15.12.2008 року; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, тобто, починаючи з 15.12.2008 року по день поновлення на роботі, що на день подання позову за 1 місяць і 4 дні складає 1260,45 грн.(1116,41+(4 дня х 36,01 грн. =144,01)=1260,45); стягнути з відповідача на її користь спричинену моральну шкоду 2 000 грн.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_4, заперечення представника відповідача Кириченко С.В., дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КЗпП України метою випробовування при прийнятті на роботу є перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір (ч. 2 ст. 28 КЗпП України ).
Як встановлено судом, 01.10.2008 року ОСОБА_4 прийнята на роботу на посаду соціального педагога у комунальний заклад «Мелітопольський соціальний гуртожиток» Запорізької обласної ради за строковим договором на 1 рік, з випробувальним терміном на 3 місяці ( за наказом № 15-к від 01.10.2008 року).
Наказом № 20-к від 15.12.2008 року вона була звільнена з роботи, як така, що не витримала випробувальний строк .
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що при розірванні трудового договору з позивачем під час випробувального строку відповідач скористався правом, передбаченим ст. 28 КЗпП України , а тому трудові права позивача порушено не було.
Доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що вона належним чином виконувала всі доручення та розпорядження за усною вказівкою керівництва, спростовуються дослідженими судом доказами по справі.
Зокрема, в підтвердження своїх доводів апелянт посилається на рецензію викладача сценарної майстерності МУК ОСОБА_6 на план-сценарій відкриття соціального гуртожитку, розроблений ОСОБА_4 (а.с.45-46). Проте, згідно відгуку, виготовленому за запитом суду спеціалістами зі сценарної майстерності комунального закладу „Мелітопольське училище культури” Запорізької обласної ради ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, план-сценарій відкриття соціального гуртожитку, розроблений ОСОБА_4, має недоліки, що позначається на професійному рівні майбутнього заходу (а.с.74-76).
Доводи апелянта про те, що у неї перед звільненням не відбирались пояснення, а тому у адміністрації не було достатніх підстав для її звільнення, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі.
Встановивши, що звільнення відбулося у відповідності до вимог КЗпП України , суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: