УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 680/963/17

Провадження № 22-ц/4820/1265/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю представника апелянтки,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області в складі судді Яцини О.І. від 25 травня 2021 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказувала, що з 28 грудня 1987 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 , який розірвано рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15.02.2007 року. У шлюбі у них народилися доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали приміщення літньої кухні площею 61,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2000 році на подвір`ї за цією ж адресою ними (подружжям) було побудовано житловий будинок площею 121,1 кв.м, 2 веранди, підвал, а також гараж і баню.

З 2000 року уся сім`я стала проживати у новозбудованому будинку та користуватися господарськими будівлями. Усі будівельні роботи завершилися у 2006 році (100 % готовність).

Рішенням Вільховецької сільської ради № 281 від 25.12.2009 року ОСОБА_4 надано дозвіл на введення в експлуатацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Вільховецької сільської ради № 54 від 29.07.2011 року надано ОСОБА_4 дозвіл на реєстрацію вказаного житлового будинку з надвірними будівлями.

Право власності на будинок у встановленому на той час порядку за ОСОБА_4 не зареєстроване, свідоцтво про право власності не видавалося.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до якої входить і домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки вказане майно набуто в період шлюбу, ОСОБА_1 просила визнати за нею із спільної сумісної власності право власності на Ѕ частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та припинити спільну сумісну власність.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 травня 2021 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та задовольнити позов. На її думку, судом не враховано, що з наявних доказів (копії техпаспорта на житловий будинок, довідки № 1600 від 27.06.2017 року та показань свідка ОСОБА_7 ) вбачається, що будинок та господарські будівлі були побудовані в 2000 році, тобто, в період шлюбу позивачки та спадкодавця. Спірний будинок вже у 2000 році був придатний для проживання та використання за цільовим призначенням, що підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків.

За змістом ст. 17 Закону України «Про власність», ст.ст. 22, 28, 29 КпШС України, що були чинними на час набуття права на житловий будинок, останній є спільною сумісною власністю подружжя і їхні частки є рівними.

Тягар доказування на спростування презумпції спільності майна подружжя покладається на відповідачів, які її не спростували достатніми доказами.

ОСОБА_4 в період шлюбних відносин відмовлявся вводити будинок в експлуатацію та реєструвати право власності на нього, а позивач позбавлена можливості вчиняти такі дії у зв`язку з тим, що усі документи та дозволи на будівництво будинку видані на ім`я спадкодавця.

Судом не враховано, що за змістом рішення виконкому Вільховецької сільської ради від 25.12.2009 року № 281 спірний житловий будинок 2000 року забудови. За даними техпаспорта від 30.06.2017 року зазначено 15 % зносу будинку, що також підтверджує його готовність 100 % та будівництво в період шлюбу.

За діючим на час завершення будівництва будинку ЦК України 1963 року набуття права власності не пов`язувалося з обов`язковою реєстрацією цього права власником, а достатнім є лише отримання всіх передбачених законом документів, які підтверджують виникнення права власності.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, встановлено, що 28 грудня 1987 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_4 в ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_9 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 - донька ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00018280127 від 29.06.2017 року 01 лютого 2012 року здійснено запис про розірвання шлюбу на підставі рішення Новоушицького районного суду від 15 лютого 2007 року.

ОСОБА_4 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 04 квітня 2012 року, актовий запис № 252.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.

19 квітня 2017 року ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Новоушицького районного округу Кохан О.В., на підставі якої заведена спадкова справа.

ОСОБА_11 подала заяву про прийняття спадщини через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О., проте в подальшому відкликала свою заяву та відмовилась від належної їй частки спадкового майна на користь ОСОБА_3

26 червня 2017 року ОСОБА_1 через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О подала заяву про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок та автомобіль як на спільну сумісну власність, набуту під час шлюбу. 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 відкликала вказану заяву.

27 березня 2017 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини через державного нотаріуса Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю.

Згідно із випискою з погосподарської книги № 5 за 2016-2020 роки на день смерті ОСОБА_4 в погосподарському номері за адресою: АДРЕСА_1 разом із ним були зареєстровані дочка ОСОБА_3 , а також позивачка ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області № 281 від 25 грудня 2009 року надано дозвіл на прийняття в експлуатацію житлового будинку громадянина ОСОБА_4 , 2000 року забудови, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області № 54 від 29 липня 2011 року вирішено оформити право приватної власності гр. ОСОБА_4 на нерухоме майно - домоволодіння (житловий будинок 2006 року забудови та належні до нього господарські будівлі), яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Новоушицькому госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро видати гр. ОСОБА_4 свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно.

Згідно з довідкою Новоушицького БТІ № 45 від 29.07.2017 року станом на 01.01.2013 року реєстрація права приватної власності на об`єкти нерухомого майна, в тому числі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не проводилася, свідоцтво про право власності на нерухоме майно не видавалося.

Відповідно до довідки Новоушицького БТІ № 65 від 30.06.2017 року загальна інвентаризаційна вартість нерухомого майна (домоволодіння) в АДРЕСА_1 , становить 421687 грн.

Наведені обставини підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими спорудами, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, впродовж якого періоду та в якому об`ємі були проведені будівельні роботи. Вказані будівлі не набули статусу новоствореного нерухомого майна і не можуть бути об`єктом права власності, оскільки право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Доводи апеляційної скарги про набуття подружжям права власності на житловий будинок у 2000 році, оскільки за діючим на час завершення будівництва будинку ЦК України 1963 року набуття права власності не пов`язувалося з обов`язковою реєстрацією цього права власником, суперечать закону і є безпідставними.

Так, порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні на 2000 рік регулювався Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121.

Згідно з пунктом 1.4. Інструкції державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території

України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).

Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна (пункти 1.5- 1.7).

Згідно з пунктом 1.8 Інструкції державній реєстрації підлягають тільки ті об`єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації.

За змістом пункту 1.9. Інструкції до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться, зокрема, житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами. Належні до вказаних об`єктів допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі цих об`єктів.

Отже, за змістом наведених правових норм державна реєстрація прав на житловий будинок можлива лише щодо об`єктів нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Матеріали справи не містять даних, що на час розірвання шлюбу між позивачкою та спадкодавцем будинок був прийнятий в експлуатацію у встановленому порядку, що в свою чергу підтверджує закінчення його будівництва.

Навпаки спірний житловий будинок прийнято в експлуатацію лише рішенням виконкому Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області № 281 від 25.12.2009 року, тобто, після розірвання шлюбу позивачки і ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.ч. 2-3 статті 331 ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року (в редакції на час розірвання шлюбу), право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування

земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Отже, на час розірвання шлюбу об`єкт будівництва не набув юридичного статусу житлового будинку і такий об`єкт нерухомості (житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 ) у спільній власності подружжя не перебував.

З врахуванням наведених норм права безпідставними є доводи апеляційної скарги про завершення будівництва спірного будинку у 2000 році і набуття його у спільну сумісну власність подружжя до розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Аналогічні норми права закріплені у ст.ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на час перебування у шлюбі позивачки з ОСОБА_4 до 01.01.2004 року).

Відтак за відсутності у спільній власності подружжя на час розірвання шлюбу житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , відсутні правові і фактичні підстави для визнання за позивачкою із спільної сумісної власності права власності на Ѕ його частину.

Суд не приймає до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 року у справі № 404/1515/16-ц, 21.11.2018 року у справі 372/504/17, на які посилався апелянт, оскільки у вказаних справах судами встановлено наявність спірного майна у спільній сумісній власності подружжя.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 08 вересня 2021 року.

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова