ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________________________________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

08 вересня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/4994/21

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1     до Херсонської міської ради Херсонської області        про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Херсонської міської ради Херсонської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонської міської ради, яка без поважних причин не приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність;

- зобов`язати Херсонську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11 січня 2021 року №114-380-15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0048 га за адресою АДРЕСА_1 та затвердити цей проект на черговій сесії;

- стягнути з Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 10000 гривень відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Херсонської міської ради, яка полягає у відсутності розгляду клопотання ОСОБА_1 від 11 січня 2021 року №114-380-15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0048 га за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.161 КАС України з наступних підстав.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі її клопотання від 11.01.2021 року. При цьому позивач вказує у позовній заяві, що двотижневий строк на розгляд її клопотання та проекту сплив 25.01.2021.

Слід звернути увагу, що частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З наведеного убачається, що позивачу стало відомо  про порушення своїх прав 26.01.2021 року. Разом з тим, до суду позивач звернулась до суду з цим позовом 03.09.2021, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку звернення.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У порушення вказаних норм позивачем не подана заява про поновлення строку звернення до суду, як і не надані докази на підтвердження наявності поважних причин пропуску такого строку.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд  визнає,  що  вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних  судів,  однак  такі  повноваження  не  є  необмеженими. Від  судів  вимагається  вказувати  підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Крім того, слід звернути увагу на сплачений позивачем судовий збір.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, позивачем додана до позовної заяви квитанція про сплату судового збору у сумі 908,00 грн.

Разом з тим, позивачем заявлені одна вимога немайнового характеру (визнання протиправною бездіяльності) та одна вимога майнового характеру (стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір” (тут і надалі – в редакції, чинній на час подачі позовної заяви).

Згідно ст.1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду фізичною особою позову майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З огляду на викладене позивачу також слід сплатити судовий збір за позовну вимоги майнового характеру у сумі 908,00 грн (оскільки 1% від 10000 грн становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Крім того, згідно п.8 ч.5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Положеннями ст.94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.   Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Разом з тим, додані до позовної заяви копії письмових доказів не засвідчені позивачем.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме: позивачу необхідно надати до суду: засвідчені належним чином копії документів, доданих до позовної заяви, документ про доплату судового збору у сумі 908,00 грн, а також обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказами на підтвердження обставин поважності причин пропуску строку.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

ухвалив:

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/4994/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя                                                                                                        А.С. Пекний