Справа № 509/1668/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участі секретаря судового засідання Степанової Н.С.

представника відповідача ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2020 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України ( надалі МТСБУ) до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в розмірі 101070 (сто одна тисяча сімдесят ), 00 грн та судовий збір у сумі 2102( дві тисячі сто дві ) грн. 00 коп.

09.11.2020 року заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого відшкодування у розмірі 101070,00 грн, а також суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2102, 00 грн.

01.03.2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати його та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

23.03.2021 року ухвалою Овідіопольского районного суду Одеської області задоволено заяву відповідача, заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.11.2020 року по цивільній справі № 509/1668/20 скасовано.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року цивільну справу прийнято до провадження, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 квітня 2021 року, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3., було здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою - в розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 25.06.2017 року о 10:20 по вул. Південна дорога в м. Одеса, відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП, але адміністративну справу було закрито у зв`язку з закінченням терміну накладення адміністративного стягнення. На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахованою не була та не було відшкодовано шкоду потерпілій особі. Відповідно до Наказу № 3052 від 03.04.2018 року встановлено, що вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 100 000,00 гривень, яке МТСБУ було сплачено потерпілій особі згідно платіжного доручення № 903409 від 03.04.2018 року. Витрати МТСБУ на збір документів складає 1 070,00 гривень, згідно платіжного доручення № 903068 від 23.03.2018 року та платіжного доручення № 303989 від 23.04.2018 року. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 101 070,00 грн.

Представник відповідача надала суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову з огляду на те, що позивач не надав достатніх доказів правових підстав стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрат пов`язаних з регламентною виплатою ОСОБА_2 в порядку регресу.

Представнник позивача в судове засідання не з`явилася, але звернулася до суду із заявою про підтримання позову та про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки справа про адміністративне правопорушення Овідіопольським судом Одеської області фактично не розглядалася, провадження було закрито оскільки минули строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, винуватцем у вчиненні ДТП ОСОБА_1 визнано не було. Суд встановив факт порушення ПДР ,але чи саме таке порушення призвело до матеріальних наслідків встановлено не було. Стосовно позову ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, який розглядався Київським районним судом м.Одеси, представник відповідача зазначає, що наданий в тій справі позивачем експертний висновок є непрофесійним та не може бути використаний, також в жодних матеріалах справи немає в наявності оригіналу або ж копію страхового полісу ОСОБА_2 , та на підставі чого йому було здійснено виплати представнику відповідача не зрозуміло. Крім того, представник відмітила, що справа яка перебувала на розгляді в Київському районному суді м.Одеси про відшкодування шкоди заподіяної ДТП та моральної шкоди ОСОБА_2 , де відповідачем був ОСОБА_1 закрита ухвалою суду від 05.06.2019 року, на підставі заяви позивача про відмову від позовних вимог щодо заподіяної шкоди завданої у зв`язку з вирішенням спору в позасудовому порядку.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) (частина перша статті 981 ЦК України).

Відповідно до статті пункту 1.8, статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Представником позивача до суду були надані докази того, що, 03.04.2018 року згідно платіжного доручення № 903409, потерпілій особі ОСОБА_2 , МТСБУ було сплачено регламентні виплату в розмірі 100 000 гривень, відповідно до Наказу № 3052 від 03.04.2018 року та вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Однак позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог не було надано страхового полісу або його копії, дублікату страхового полісу у разі відсутності оригіналу, які б засвідчили факт укладання внутрішнього договору страхування потерпілим під час ДТП ОСОБА_2 та страховиком. Позивач не зазначив причини відсутності страхового полісу, в будь-який інший спосіб не довів наявність договірних відносин у ОСОБА_2 із страховиком, щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Представник відповідача під час розгляду справи наполягав, що відсутність в матеріалах справи достовірних та належних доказів наявності страхового полісу є підставою для відмови у позові з огляду на те, що за відсутності страхового полісу не можливо достовірно встановити обставини правомірності здійснення позивачем регламентної виплати в заявленому розмірі на користь потерпілого в ДТП ОСОБА_2 .

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду навмисно, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги (пункт 38.1 статті), тоді як у разі МТСБУ - до власника, водія транспортного засобу, страховика, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, а також особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до ДТП (пункт 38.2. статті)).

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Під час розгляду справи встановлено, що 10.10.2017 року Овідіопольським районним судом у справі № 509/3953/17 було винесено постанову, якою суд закрив провадження в справі про адміністративне порушення у відповідності до п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент його розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

За клопотанням представника відповідача у Овідіопольського районного суду Одеської області було витребувано матеріали адміністративної справи № 509/3953/17 з метою їх дослідження та встановлення обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті. Однак суд був позбавлений можливості дослідити вищезазначені матеріали внаслідок знищення адміністративної справи в зв`язку із закінченням строку її зберігання.

Під час розгляду справи був досліджений висновок автотехнічного експертного дослідження № 10901180 від 13.09.2018 року, виконаний судовим експертом Чернявським А.І., витребуваний за клопотанням представника відповідача у Київському районному суді, разом із матеріалами цивільної справи № 509/4817/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною пригодою та моральної шкоди.

Відповідно до висновку автотехнічного експертного дослідження № 10901180 від 13.09.2018 року, безпосередньо перед зіткненням автомобілів, Volkswagen д/н НОМЕР_2 рухався зі швидкістю яка дорівнює від 86,4 км/год до 97,9 км/год при короткій та довгій базах відповідно, тобто з перевищенням максимально допустимої швидкості в населеному пункті. Факторів технічного характеру, які перешкоджали водію цього автомобіля належним чином виконати вимоги п. 12.4 ПДР України - тобто рухатися із швидкістю не більше ніж 60 км/год, із наданих на дослідження обставин не вбачається.

Також зазначеним висновком встановлено, що на момент досягнення задньої частини автомобіля ГАЗ-24 д/н НОМЕР_3 при русі з максимально допустимою в населеному пункті швидкістю (60 км/год) і застосуванням своєчасного гальмування водій автомобіля Volkswagen д/н НОМЕР_2 міг би знизити швидкість руху свого транспортного засобу до 29,9-33,3 км/год (за умови короткобазної модифікації автомобіля Volkswagen д/н НОМЕР_2 ) та 0,0-15,7 км/год (за умови довгобазної модифікації автомобіля Volkswagen д/н НОМЕР_2 ).

Таким чином відповідно до зазначеного висновку в момент виникнення небезпеки для руху автомобіль Volkswagen д/н НОМЕР_2 знаходився на такій відстані від розділового газону, яка дозволяла йому здійснити повну зупинку свого транспортного засобу при русі без перевищення дозволеного швидкісного режиму як довгобазній модифікації, так і в короткобазній.

Представник позивача під час розгляду справи пояснень та заперечень проти висновків вищенаведеного авто технічного експертного дослідження не надав іншими доказами наведені факти не спростував.

Таким чином шкода завдана майну позивача - автомобілю Volkswagen д/н НОМЕР_2 є результатом виключно грубої необережності ОСОБА_2 , як результат значного перевищення максимально допустимої швидкості ( від 86,4 км/год до 97,9 км/год), що призвело до зіткнення із перешкодою і настанням тих наслідків до яких призвели його протиправні дії.

Відповідно до п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку про прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Судом встановлено, що регламентна виплата потерпілому в наслідок ДТП ОСОБА_2 буда здійсненна 03.04.2018 року, в той час коли у Київському районному суді м.Одеси розглядалася цивільна справа № 509/4817/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною пригодою, яка мала місце 25.06.2017 року о 10.20 в м. Одеса, по вул. Південна дорога, та моральної шкоди.

Відповідно до матеріалів справи № 509/4817/17, які були досліджені судом, провадження по справі було відкрито 06.12.2017 року.

05.06.2019 року Київським районним судом м.Одеси було винесено ухвалу про прийняття відмови ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_1 , у зв`язку із заявою ОСОБА_2 про урегулювання спору в позасудовому порядку, та провадження по справі було закрито.

Таким чином регламентна виплата ОСОБА_2 була здійснена передчасно в порушення вимог п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оцінка колісних транспортних засобів проводиться у відповідності до вимог Законів України "Про судову експертизу", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

30.1. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

30.2. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду був наданий звіт про оцінку № 28-12/1, від 12.02.2018 р., виконаний ТОВ «ДЕЛФІ ГРУПП», на підставі якого, у відповідності до статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивачем було здійснено розрахунок розміру регламентної виплати.

Відповідач не погодившись із висновками звіту про оцінку № 28-12/1, від 12.02.2018 р. надав до суду рецензію звіту No28-12/1 про незалежну оцінку автомобіля Volkswagen Transporter реєстраційний номер НОМЕР_2 (No VR210722-001-R від «22» липня 2021 року).

Суд приймає до уваги висновок зазначеної рецензії, про те, що відповідно до пункту 67 Національного стандарту No 1, "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 No1440, звіт про оцінку № 28-12/1, виконаний ТОВ «ДЕЛФІ ГРУПП» від 12.02.2018 р. класифікується Рецензентом , як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Позивач не надав суду інших достовірних доказів, яки би підтвердили розмір регламентної виплати.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Оцінюючи надані доказів позивачем та відповідачем та застосовуючи правові норми, які регулюють ці правовідносини, суд дійшов висновку, позивач не надав достатніх доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволені позовної заяви в повному обсязі

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що позивач не надав достовірних та належних доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд вважає, що в задоволені вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 101070,00 грн. витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, та судовий збір в сумі 2102,00 грн. слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 141, 263-265, 273, 274, 279, 282, 289 ЦПК України, ст. ст. 38, 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ", суд,-

УХВАЛИВ:

В позові Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09.09.2021 року.

Головуючий: Є. М. Панасенко