ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10.10.2007 Справа № 16/260-О-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональне базове товарно-комерційне підприємство "Кредо", м. Цюрупинськ Херсонської області
до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Херсон
про визнання недійсним рішення та його скасування
за участю
від позивача: не прибув
від відповідача: Соловйов К. В. довіреність № 474-4-1 від 21.08.2007р., головний експерт ю/к відділу досліджень і розслідувань тер. відділення.
Товариство з обмеженою відповідальністю Міжрегіональне базове товарно-комерційне підприємство “Кредо” (позивач) звернувся до суду з позовом , в якому просить визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Херсонського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.07 № 13/п-1 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”.
Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає, що висновки, які викладені у спірному рішенні відповідають вимогам чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
Адміністративною колегією Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету прийнято рішення від 11.05.07 № 1/п-1 “ Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”.
Згідно спірного рішення (п.1) визнано, що дії товариства з обмеженою відповідальністю міжрегіональне базове товарно-комерційне підприємство “Кредо”, які полягають у неподанні Херсонському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України інформації, передбаченої запитами цього відділення від 22.01.06 № 438-25/1 та від 14.12.06 № 462-25/1, у встановлений у вказаному запиті строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.13 ст.50 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою цього територіального відділення строки. На позивача накладено штраф за два вчинених порушення штраф у розмірі 7500 грн. за кожне порушення, а всього, у розмірі 15000 грн.
Позивач не погоджується із такими висновками адмінколегіїї та пояснює, що адмінколегія не прийняла до уваги той факт, що 29.11.06 на адресу складської бази ТОВ МБТКП “ Кредо”, а не на головний офіс ( м. Миколаїв, вул.Садова,76) надійшов запит відповідача, згідно якого вимагалося до 04.12.06 надати інформацію щодо реалізації позивачем у 2006 році гіпсокартону, а також про власну господарську діяльність та первинні документи, договори, пояснення щодо цінової політики при реалізації гіпсокартону. З урахуванням вихідних днів, дану інформацію необхідно було зібрати за 30 листопада та 1 грудня. На думку позивача, йому були встановлені нереальні строки для виконання запиту.
На думку позивача, відповідач запитом перевищив свої повноваження, оскільки основний офіс позивача знаходиться у іншому регіональному ринку у Миколаївській області, в зв”язку з цим досліджувати ринок у іншому регіоні територіальне відділення може тільки за дорученням голови Антимонопольного комітету України. Позивач також пояснює, що в ході спілкування щодо запиту між генеральним директором підприємства позивача та головою територіального відділення мало місце вимагання будівельних матеріалів на безоплатній основі. За вказаним фактом порушена кримінальна справа проти колишнього голови територіального відділення Жарова А.П. На думку позивача, через відмову керівника позивача надати будівельні матеріали 15.12.06 на адресу бази позивача надійшов повторний запит від 14.12.06 №462-25/1 в якому вимагалось надати відповідь на запитання аналогічні попередньому запиту та пояснення чому не надана відповідь на нього у встановлені комітетом строки. З метою захисту своїх прав позивач 18.12.06 звернувся до відповідача з запитом та просив надати повноваження відділення на перевірку діяльності підприємства, яке знаходиться за межами його регіонального ринку та офіціальні документи про порушення справи або зведення робочої справи щодо аналізу ситуації на регіональному ринку гіпсокартону, якщо такі є. Відповіді позивач на свій запит не отримав. На думку позивача, не надавши відповідь на запит голова Херсонського територіального відділення штучно створив ситуацію, згідно якої позивач начебто, навмисно ухиляється від надання інформації. Крім того, позивач вважає, що відповідачем завищена сума штрафу, оскільки позивач 24.04.07 на запит територіального управління надіслав звіт про фінансові результати за 2006 рік (ф-2), згідно якої чистий дохід від реалізації продукції підприємства складає 36235 грн., тобто, штраф не може перевищувати 362 грн., бо відповідно до приписів ЗУ “ Про захист економічної конкуренції” за порушення накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до Роз'яснень ВАС України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/ або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, в зв”язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту порушення такого права не встановлено, у суду немає правових підстав задовольняти позовні вимоги.
На підставі наведених висновків суду, він дійшов до висновку, що висновки, які викладені у спірних пунктах рішення відповідають фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства.
Повноваження Антимонопольного комітету України, його територіального відділення визначаються Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, іншими актами законодавства, зокрема, Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482, із подальшими змінами (надалі –Положення про Відділення).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” цей комітет є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Серед основних завдань Антимонопольного комітету України, відповідно до статті 3 цього ж закону, - здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення та припинення його порушень.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України утворюються територіальні відділення цього комітету, зокрема, обласні –в кожній області України. Повноваження цих територіальних відділень не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” територіальне відділення Антимонопольного комітету очолює голова відділення, який згідно із пунктами 5 та 12 статті 17 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” під час реалізації завдань, покладених на відділення, має, зокрема, повноваження:
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, їх посадових осіб і працівників інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
- проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно до пункту 3 Положення про Відділення у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції територіальне відділення Антимонопольного комітету має, зокрема, такі повноваження:
- розглядати заяви та справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання інформацію, у тому числі з обмеженим доступом;
- проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно до пункту 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року №49-р, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2002 року за № 317/66056 суб’єктами товарних ринків, зокрема, є суб’єкти господарювання, фізичні і юридичні особи, які продають, реалізують товари на ринку з відповідними межами.
Таким чином здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на ринках гіпсокартону в межах м.Херсон, а також –в межах Херсонської області, належить до компетенції Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Судом встановлено, що у 2006 році позивач продавав будівельні матеріали, зокрема, гіпсокартон у м.Херсон та Херсонській області.
В м. Херсоні він здійснював продажу через мережу магазинів будівельних матеріалів “Старик Хоттабыч“ (по вул.Нафтовиків,57, вул.Фурманова,27-А, вул.49-ої Гвардійської дивізії, на Центральному ринку) та з власної бази по вул.Привокзальна,1, у Херсонській області він здійснював продажу у м.Цюрупинськ, відповідно до умов договору комісії між Позивачем та ТОВ “Селекон“ (м.Цюрупинськ, вул.Гвардійська, 205), що підтверджено інформацією, яку містить у собі лист позивача від 31 січня 2007 року № 12, та рекламними оголошеннями про продаж будівельних матеріалів мережею магазинів “Старик Хоттабыч“ та базою “Кредо“ в газеті “Из рук в руки“ за 2006 рік.
Таким чином, позивач є суб’єктом ринків гіпсокартону в межах м.Херсон та Херсонської області.
У зв’язку із цим, господарська діяльність МБТКП “Кредо“ з реалізації будівельних матеріалів, зокрема, й гіпсокартону, в межах м.Херсон та Херсонської області підконтрольна Херсонському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в частині здійснення контролю відповідності вказаної діяльності МБТКП “Кредо“ вимогам законодавства про захист економічної конкуренції.
Судом встановлено, що з липня по жовтень 2006 року ціни на різні види гіпсокартону по м.Херсон зросли у 1,2-2,1 рази. Продавці гіпсокартону підвищували ціни неодноразово та суттєво (інші - взагалі припинили продаж гіпсокартону) що підтверджується листами юридичних осіб - продавців гіпсокартону у м.Херсон. Окремі з них пояснювали відповідачу, що встановлюючи власні ціни на гіпсокартон орієнтувались на ціни на гіпсокартон в мережах магазинів будівельних матеріалів “Старик Хоттабыч“, “Строй-ка“, “Будмаркет“ (провідних мережах магазинів будівельних матеріалів м.Херсона).
Вказане зумовило у відповідача низку питань щодо регіональних ринків гіпсокартону: (економічної обґрунтованості цінової політики провідних продавців гіпсокартону в м.Херсон у липні - жовтні 2006 року (мережі “Старик Хоттабыч“, “Строй-ка“, “Будмаркет“); економічної природи припинення продажу гіпсокартону окремими торговцями у липні - жовтні 2006 року ; подібності цінової політики дрібних продавців гіпсокартону в м.Херсон у липні – жовтні 2006 року; порівняння ситуації на ринках гіпсокартону в м.Херсон та Херсонської області, у липні - жовтні 2006 року
Для з'ясування зазначених питань для проведення аналізу загального стану ринків гіпсокартону відповідачем проводилися дослідження діяльності окремих продавців гіпсокартону (в першу чергу, - провідних) у вказаний період часу (липень - жовтень 2006 року).
Відповідачем запит від 22 листопада 2006 року № 438-25/1 про надання інформації щодо діяльності на ринку гіпсокартону, окрім позивача, направлявся ще п’яти іншим продавцям гіпсокартону .
Таким чином, суд дійшов до висновку, що направляючи запити про дослідження ринку гіпсокартону, територіальне відділення виконувало свої функціональні повноваження, покладені на Антимонопольний комітет України державою.
Запит відділення від 14 грудня 2006 року № 462-25/1 був направлений позивачу у зв’язку із неподанням ним відповіді на запит № 438-25/1. Питання вказаного запиту за своїм обсягом та змістом були аналогічними питанням запита № 438-25/1.
Позивач не надав доказів надання відповіді на жоден з вказаних запитів. Доводам позивача про вимагання посадовою особою відповідача безкоштовно будівельних матеріалів суд оцінку не надає, оскільки зазначені дії мають ознаки дій, що переслідуються у кримінальному порядку. Позивач скористався правом на захист за цим фактом, звернувшись до правоохоронних органів. Однак, суд вважає, що зазначене не було перешкодою надати інформацію відповідачу або звернутися до нього з клопотанням про продовження терміну для надання запитаної відповідачем інформації.
Згідно із статтею 22-1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” суб’єкти господарювання, їх посадові особи та працівники зобов’язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників (Антимонопольного комітету чи його територіального відділення) подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Цією ж статтею Закону України “Про Антимонопольний комітет України” визначено, що документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, надаються на вимогу органу Комітету, голови територіального відділення Комітету, уповноважених ними працівників Комітету, його територіального відділення безкоштовно.
Відповідно до статті 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників (Антимонопольного комітету чи його територіального відділення) в межах їх компетенції є обов’язковими для виконання у визначені ними строки.
Невиконання таких вимог тягне за собою відповідальність.
Відповідно до п.13 ст.50 ЗУ “ Про захист економічної конкуренції” порушеннями антимонопольного законодавства є, зокрема, неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Відповідно до абз.4 ч.2 ст.52 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” за порушення, передбачене, зокрема, п.13 ст.50 зазначеного закону накладається штраф у розмірі до одного відсотку доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до наданого звіту про фінансові результати за 2006 рік дохід
( виручка) від реалізації продукції складає 43482,3 тис. грн., відповідно 1% складає суму 43482 грн.
Таким чином, розмір штрафу застосований у межах чинного законодавства. Із огляду на встановлені факти суд дійшов до висновку, що відповідачем спірне рішення прийняте у відповідності до приписів чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 49 ,82,84, 85 Господарського-процесуального кодексу, суд
в и р і ш и в:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 16.10.07