УХВАЛА

31 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 234/14851/20

провадження № 61-13683ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 21 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру та визнання боргових зобов`язань особистим зобов`язанням відповідача,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру та визнання боргових зобов`язань зі сплати комунальних послуг у розмірі 69 895,00 грн, особистим зобов`язанням відповідача.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 31 березня

2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням того ж суду від 14 квітня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 березня 2021 року та додаткове рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 квітня 2021 року залишено без змін.

12 серпня2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що заборгованість, яку позивач просить визнати особистим зобов`язанням відповідача, становить 69 895,00 грн, окрім цього вартість спірної квартири становить 64 635,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 270,00х100=227 000,00), а тому відповідно до вимог ЦПК України рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 березня 2021 року та постанова Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року не підлягають касаційному оскарженню.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 березня

2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру та визнання боргових зобов`язань особистим зобов`язанням відповідача.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська