Справа № 305/26/15-к

Провадження № 1-кп/307/18/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       07 вересня 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:головуючого судді                                        Гримут В.І.

суддів                                                                        Чопик В.В.

                                                                               Бобрушко В.І.

за участі: секретарів судового засідання                                Панчишин В.І.

                                                                               Ком`яті Н.А.

прокурорів                                                                        Варга Ю.Ю.

                                                                               Кузан В.В.

                                                                               Дьолог Я.В.

захисників                                                                        Куліш В.В.

                                                                               Бабич Р.В.

                                                                               Поштак Ю.С.

потерпілої                                                                         ОСОБА_1

законного представника потерпілої                                         ОСОБА_2

представників потерпілої                                                 ОСОБА_3

                                                                               Боднар Е.Б.

обвинувачених                                                                 ОСОБА_4

                                                                                ОСОБА_5

розглянувши у закритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 12014070140000936, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не одруженого, сезонного робітника, раніше не судимого та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, із повною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні троє малолітніх дітей, сезонного робітника, раніше не судимого, обох у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,

            В С Т А Н О В И В:

07.11.2014, біля 22-ї год., у приміщенні літньої кухні будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою задоволення статевої пристрасті, застосовував відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фізичне насильство у вигляді утримування руками, стискання рук і ніг та всупереч її волі вступив з нею у статеві зносини природним способом, чим порушив її статеву свободу і недоторканість та спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синців правого плечового суглобу, правої плечової ділянки, правого стегна, садна спини в міжлопаточній ділянці з права, розриву дівочої пліви, гіперемії входу в піхву, перелому нігтя першого пальця правої кисті, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ч. 3 ст. 152 КК України – зґвалтування тобто статеві зносини з неповнолітньою, із застосуванням фізичного насильства, в редакції на час вчинення злочину.

Згідно обвинувального акту 07.11.2014, біля 22-ї год., у приміщенні літньої кухні будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 за попередню змовою у групі з ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою задоволення статевої пристрасті, застосовували відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фізичне насильство у вигляді утримування руками, стискання рук і ніг, чим спричинили тілесні ушкодження, а саме: синці правого плечового суглобу, правої плечової ділянки, правого стегна, садна спини в міжлопаточній ділянці з права, розриву дівочої пліви, гіперемії входу в піхву, перелому нігтя першого пальця правої кисті, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень та всупереч її волі вступили з нею у статеві зносини природним способом, чим порушили її статеву свободу і недоторканість.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні зґвалтування потерпілої ОСОБА_7 доведена повністю, а винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні доведена не була. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступних міркувань.

В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4  свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Пояснив, що 07.11.2014, він зустрівся з ОСОБА_1 та домовився про побачення близько 21-ї год. Ввечері він зателефонував ОСОБА_5 і той відвіз його у село Розтоки, де вони зайшли в кафе та зустрілися з потерпілою та її подругою. Потім він та потерпіла сіли на заднє сидінні автомобіля ОСОБА_8 де обіймалися та цілувалися. ОСОБА_9 поїхав у село Богдан. Він запропонував ОСОБА_1 зайти до нього. Вона погодилася. ОСОБА_10 зупинитися біля магазину, в який зайшли вдвох та придбали воду і коньяк. Зайшли до нього в будинок, ОСОБА_11 небагато випив і пішов додому. Вони з потерпілою ще трошки випили коньяку і зайнялися сексом, як молоді, один раз, другий, третій. Слідів крові не було. ОСОБА_12 у будинку не було взагалі. Їхній зв`язок був добровільним. До цього вони не вступали у статеві зносини. Поки вони були вдвох він виходив на двір курити. Близько 24-ї год. зателефонував ОСОБА_8 , щоб той приїхав і відвіз потерпілу додому. Наступного дня приїхали батьки потерпілої, з якими він поїхав у райвідділ поліції, де його затримали. Він перебував під варто, три роки і 18 днів. До 07.11.2014 року вони з потерпілою неодноразово спілкувалися, навіть у соцмережах, в яких вона пересилала йому свої фотографії, а також ходили разом на пікніки. Цивільний позов не взнає. Просить його виправдати.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину також не визнав. Пояснив, що в 2014 році, точної дати не пам`ятає, протягом обіду ОСОБА_4 допомагав йому по господарству і він бачив як той розмовляв по телефону. Потім ОСОБА_13 попросив підвезти його у село Розтоки до його знайомої ОСОБА_14 . Близько 18-19 години вони розійшлися. Через годину ОСОБА_13 зателефонував і сказав, що знаходиться у с. Богдан і його потрібно підвезти. Приїхавши, вони зайшли в кафе. Там він побачив ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Коли вийшли з кафе ОСОБА_13 разом з ОСОБА_7 сіли на заднє сидіння автомобіля. Спочатку вони поїхали в центр села, а потім ОСОБА_13 попросив відвезти їх до нього додому. По дорозі ОСОБА_13 попросив зупинитися біля магазину, де вони купили коньяк і воду. Приїхавши до помешкання ОСОБА_13 всі троє зайшли у літню кухню де випили небагато коньяку. Після цього він поїхав додому. Вночі йому зателефонував ОСОБА_13 який попросив відвезти ОСОБА_1 додому. З потерпілою у статеві зносини не вступав. На судово-медичну експертизу його відвезли через місяць. Під вартою він не перебував. Цивільний позов не визнає. Просить його виправдати.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що вона працює у барі у с. Розтоки. П`ять років тому, близько 21-ї год., до бару прийшли двоє дівчат одна з яких була ОСОБА_18 . Також заходили ОСОБА_4 і ОСОБА_19 . ОСОБА_20 та хлопці разом не відпочивали.

Свідок ОСОБА_21 показала, що того дня вона з ОСОБА_1 гуляли в своєму селі, пили сік у кафе. Приблизно у 21.30 год вони розійшлися, так як їй потрібно було о 22-й годині бути вдома. Десь біля 24-ї години до них додому приходили батьки потерпілої, які її шукали. Того дня вона обвинувачених не бачила.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні показала, що осінню, точної дати не пам`ятає, але понад два-три роки тому, до неї у магазин зайшло двоє хлопців (у судовому засіданні впізнала обох обвинувачених), які купили коньяк 0.5 літрів. В стані алкогольного сп`яніння не перебували.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні показала, що критичного дня вона разом з подругою сиділа у кафе. Коли вони розійшлися, до неї під`їхав автомобіль, у якому сиділи ОСОБА_4 та ОСОБА_19 . З транспортного засобу вийшов ОСОБА_13 , який запропонував підвезти її додому. Взяв її за руку і вони вдвох сіли на заднє сидіння. Проїхавши 100-200 метрів автомобіль розвернувся. По дорозі вони заїхали у магазин, де ОСОБА_11 купив коньяк і вони поїхали додому до Кокирча у с. Богдан. Вона не хотіла виходити з автомобіля, але вони сказали, якщо вона не вийде, то вони не відвезуть її додому. У літній кухні дворогосподарства належного ОСОБА_13 , хлопці налили у стакани коньяк і вони випили два рази. Потім налили ще раз але вона вилила, а вони налили знову. Після того як випила в третій раз їй стало погано, ОСОБА_11 вийшов на подвір`я, а ОСОБА_13 почав її роздягати. Він зняв штани з однієї ноги і вчинив з нею статевий акт. Потім ОСОБА_13 вийшов на подвір`я, а через деякий час зайшов ОСОБА_11 , який також вчинив з нею в статевий акт. На її штанах були плями крові. Не знає як з неї зняли штани, але вони були повністю мокрі й на них був відірваний ґудзик. До того моменту вона ні з ким не вступала у статеві зносин. Під час статевих актів свідомість не втрачала. ОСОБА_8 впізнала тому що він включив і виключив світло коли увійшов у кімнату. Після цього вони посадили її в автомобіль та відвезли додому. Коли вона прийшла додому батьків не було. Вдома відпочила, почала згадувати події та розповіла батькам. Про те, що її ґвалтував і ОСОБА_11 згадала пізніше, так як знаходилася у шоковому стані.

З протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08.11.2014 р. вбачається, що 07.11.2014 р., біля 22-ї год., у с. Богдан, ОСОБА_4 , в житловому приміщенні біля його будинку, із застосуванням сили здійснив статевий акт із ОСОБА_1 всупереч її волі.

Згідно протоколу огляду светра типу мікіна від 08.11.2014 р., із протилежної сторони, в правій нижній частині, наявні дві плями неправильної форми бурого кольору, одна біля одної. При огляді задньої сторони светра виявлені забруднення на правому та лівому рукавах, в області спини та поясної частини коричневого кольору.

Відповідно до висновку експерта № 490 від 10.11.2014 р. у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців правого плечового суглобу, правої плечової ділянки, правого стегна, садно спини в міжлопаточній ділянці справа, розриву дівочої пліви, гіперемії входу в піхву, перелому нігтя 1-го пальця правої кисті. Тілесні пошкодження у вигляді: розриву дівочої пліви, гіперемії входу в піхву виникли внаслідок дії твердого тугоеластичного предмету по механізму тертя, яким міг бути статевий прутень. Давність спричинення даного тілесного пошкодження до доби і потягли за собою розлад здоров`я до 6-ти днів, які слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження, що не привели до короткочасного розладу здоров`я. Тілесні ушкодження у вигляді: синців правого плечового суглобу, правої плечової ділянки, правого стегна, виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення або ударянні об такі та вкладаються в строк події, що мала місце 07.11.2014 р. і потягли за собою розлад здоров`я до 6-ти днів, які слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження, що не привели до короткочасного розладу здоров`я. Тілесні пошкодження у вигляді садна спини виникли внаслідок дії еластичного предмету по механізму тертя, якою могла буди шлейка бюстгальтера та вкладаються у строк події, що мала місце 07.11.2014 р. і потягло за собою розлад здоров`я до 6-ти днів, їх слід кваліфікувати як легкі тілесні пошкодження, що не привели до короткочасного розладу здоров`я. Тілесне пошкодження у вигляді перелому нігтя 1-го пальця правої кисті могло виникнути під час боротьби або самооборони.

Згідно висновку експерта № 616 від 08.12.2014 р. кров потерпілої ОСОБА_1 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_4 відноситься до групи АВ із супутнім антигеном Н за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Потерпіла ОСОБА_1 та підозрюваний ОСОБА_4 відноситься до категорії видільників, що встановлено дослідженням їх слини за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. В мазках /об. №№ 1, 2/ і тампоні /об. № 3/ із вмістом піхви потерпілої ОСОБА_1 знайдена сперма без домішку крові. При визначенні групових факторів за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО на тампоні /об. № 3/ із вмістом піхви потерпілої реакцією кількісної абсорбції виявлені антигени А, В і Н. Антигени А і В властиві крові і виділенням підозрюваного ОСОБА_4 , отже, не виключена можливість походження цих антигенів у вмісті піхви потерпілої за рахунок сперми підозрюваного. Антиген Н, як основний, властивий крові і виділенням потерпілої ОСОБА_7 і, як супутній, - організму підозрюваного ОСОБА_4 , тому антиген Н може походити як за рахунок сперми підозрюваного, так і за рахунок вмісту піхви потерпілої. Поряд з викладеним, не виключена можливість походження або домішку у вмісті піхви і сперми чоловіка /чоловіків/ з будь-якою групою крові за системою АВО незалежно від категорії видільництва.

Висновком експерта № 617 від 09.12.2014 р. стверджено, що кров потерпілої ОСОБА_1 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_4 відноситься до групи АВ із супутнім антигеном Н за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Потерпіла ОСОБА_1 та підозрюваний ОСОБА_4 відносяться до категорії видільників, що встановлено дослідженням їх слини за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. На ластовиці трусів /об. № 1/, які належать потерпілій ОСОБА_1 , знайдена сперма без домішку крові. При визначенні групових факторів за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО в об. № 1 реакцією кількісної абсорбції виявлені антигени А, В і Н. Антигени А і В властиві крові і виділенням підозрюваного ОСОБА_4 , отже, не виключена можливість походження цих антигенів на трусах потерпілої за рахунок сперми підозрюваного. Антиген Н, як основний, властивий крові і виділенням потерпілої ОСОБА_1 і як, супутній, - організму підозрюваного ОСОБА_4 , отже цей антиген може походити як за рахунок сперми підозрюваного, так і за рахунок виділень піхви потерпілої. Поряд з викладеним, не виключена можливість походження або домішку в об. № 1 і сперми чоловіка /чоловіків/ з будь-якою групою крові за системою АВО незалежно від категорії видільництва. В трьох слідах на джемпері /об. №№ 4, 5, 6/, вилученому у потерпілої ОСОБА_1 , знайдена кров людини без домішку сперми. При визначенні групової належності крові за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО в об. № 4, 5, 6 виявлені антигени Н та ізогемаглютиніни а-А а-В, тобто встановлена група крові О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Дана група крові властива потерпілій ОСОБА_1 , отже, найбільш імовірним є походження крові в слідах на джемпері від неї. В слідах на джинсах /об. №№ 2, 3/, вилучених у потерпілої ОСОБА_7 , сперматозоїди і кров не знайдені.

Відповідно до висновку експерта № 675 від 19.12.2014 р. кров потерпілої ОСОБА_1 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_4 відноситься до групи АВ із супутнім антигеном Н за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Кров громадянина ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В із супутнім антигеном Н за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Потерпіла ОСОБА_1 , підозрюваний ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносяться до категорії видільників, що встановлено дослідженням їх слини за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. На тампоні із вмістом /об. № 3/, а також на ластовиці трусів /об. № 1/ потерпілої ОСОБА_1 знайдена сперма без домішку крові. При визначенні групових факторів за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО у вмісті піхви і на ластовиці трусів потерпілої реакцією кількісної абсорбції виявлені антигени групи А, В і Н. Антиген А властивий крові і виділенням підозрюваного ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , отже, не виключена можливість походження антигена А за рахунок їх сперми. Антиген В не властивий організму громадянина ОСОБА_5 , тому за рахунок його сперми походити не може. Цей антиген поряд з антигеном А властивий крові і виділенням підозрюваного ОСОБА_4 , отже, не виключена можливість походження антигена В за рахунок його сперми. Антиген А, як основний, властивий крові і виділенням потерпілої ОСОБА_23 і, як супутній, - організму підозрюваного ОСОБА_4 та громадянина ОСОБА_5 , тому не виключена можливість походження антигена Н як за рахунок виділень піхви потерпілої, так і за рахунок сперми підозрюваного ОСОБА_4 та громадянина ОСОБА_19 . Поряд з викладеним, не виключена можливість походження або домішку у вмісті піхви і на ластовиці трусів потерпілої ОСОБА_1 і сперми чоловіка /чоловіків/ з будь-якою групою крові за системою АВО незалежно від категорії видільництва.

Цьому висновку, в частині можливості походження сперми виявленої у піхві потерпілої Сівакової від обвинуваченого ОСОБА_5 , суд дає критичну оцінку, так як він не підтверджується ні іншими висновками, ні іншими доказами, а навпаки спростовується показаннями обвинуваченого ОСОБА_24 про те, що у статеві зносини із потерпілою вступав тільки він.

Крім того, суд встановив, що постанова про відібрання біологічних зразків від ОСОБА_5 для проведення експертизи була винесена прокурором 05.12.2014 року. Того ж дня зразки від нього було отримано, а 08 грудня слідчий Фазан Д.Д. виніс 5 постанов про призначення чотирьох імунологічних та однієї цитологічної експертизи саме відносно біологічних зразків ОСОБА_19 .

Як убачається з матеріалів кримінального провадження 08.11.2014 у ЄРДР було внесено відомості щодо вчинення злочину відносно ОСОБА_4 , а відомості щодо ОСОБА_5 було внесено в ЄРДР лише 05.01.2015 року.

Тобто слідчий розпочав досудове розслідування щодо ОСОБА_5 до внесення відомостей в ЄРДР про вчинення ним злочину.

Згідно статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).

Відповідно до статей 86, 87 ч. 1 та 89 ч. 1 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

За таких обставин, висновки експертиз проведених на підставі постанов слідчого Фазан Д.Д. від 08.12.2014, в частині що стосується обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає недопустимими доказами.

Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує сам факт вступу з потерпілою ОСОБА_1 у статеві зносини, однак заперечує застосування насильства та відсутність її згоди. Оцінивши надані сторонами та досліджені докази суд віддає перевагу показанням потерпілої перед показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , щодо застосування ним насильства при вступі з нею у статеві зносини, так як вони, показання потерпілої, в цій частині були послідовними і повністю узгоджуються із висновком судової медичної експертизи про наявність у неї тілесних ушкоджень, які характерні при зґвалтуванні, (синці на плечі, передпліччі, стегні), ніготь міг бути зламаний у процесі боротьби.

Надані стороною захисту фотографії на яких ОСОБА_13 зображений разом із потерпілою у дружніх позах, а також фотографії, які потерпіла надсилала йому через соціальну мережу «ВКонтакте» суд розцінює, як відсутність у ОСОБА_1 підстав для обмовлення обвинуваченого у вчиненні злочину, який він не вчиняв. Вказані фото можуть свідчити лише про те, що до критичної події вони були знайомі і навіть симпатизували один одному, що абсолютно не виключає наявність у обвинуваченого бажання вступити з потерпілою у статеві зносини у той час коли вона не бажала цього і навіть чинила опір в силу своїх фізичних можливостей.

На послідовності показань потерпілої суд акцентує особливу увагу ще й у зв`язку з тим, що з часу вчинення злочину минуло майже 7 років, однак ОСОБА_1 і під час останніх судових засідань, на вимогу прокурора, погодилася повторно дати показання щодо обставин події і не змінила свого відношення до обвинувачених та не вибачила їм. Цим спростовується версія сторони захисту про те, що потерпіла обмовила обвинуваченого на вимогу своїх батьків. На даний час потерпіла вийшла заміж, має свою сім`ю, є незалежною від своїх батьків, але свою попередню позицію не змінила.

Крім того, суд не приймає до уваги, як надумані з метою уникнути покарання за вчинений злочин і показання обвинуваченого ОСОБА_4 в частині зустрічі з потерпілою в кафе згідно домовленості. Ці показання повністю спростовуються показаннями свідка ОСОБА_21 , яка підтвердила показання потерпілої про те, що зустрічі в кафе не було, а ОСОБА_13 і ОСОБА_11 забрали ОСОБА_7 після того як вони розійшлися та свідок ОСОБА_25 .

Суд вважає, що цю версію обвинувачені надумали для того, щоб у суду склалася думка про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 до зґвалтування підтримували дружні стосунки, і потерпіла добровільно вступила з ним ( ОСОБА_13 ) у статеві зносини.

Разом з тим, суд враховує що у відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість поза розумним сумнівом.

Підставою для обвинувального вироку суду є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні та є достатніми для безспірного висновку про те, що подія кримінального правопорушення мала місце, наявні ознаки складу кримінального правопорушення, вчинив це діяння обвинувачений і його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена судом. Забезпечення доведеності вини є одним з основних конституційних принципів судочинства (п. 3 ч.3 ст.129 Конституції України, п. 10 ч.1 ст.7, ст.17 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин слід зазначити, що згідно ч. 2  ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з  прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Таким чином, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані сторонами обвинувачення та захисту в їх сукупності, враховуючи, що частину доказів наданих стороною обвинувачення у підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_5 судом визнано недопустимими доказами, розумний сумнів у показаннях потерпілої, викликаний зміною нею показань щодо ОСОБА_5 , а також відсутність інших доказів його винуватості, суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України його необхідно визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю.

Враховуючи викладене з об`єму обвинувачення ОСОБА_4 слід виключити кваліфікуючу ознаку та обтяжуючу обставину про вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_13 покарання суд враховує обставину, яка його пом`якшує: по місцю проживання характеризується позитивно; а також обставину, яка обтяжує покарання: вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння.

Факт перебування ОСОБА_13 у стані алкогольного сп`яніння суд враховує як обтяжуючу обставину, так як у судовому засіданні він визнав вказану обставину.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Під час проведення досудового розслідування та судового розгляду по кримінальному провадженню Кокирч з 08.11.2014 по 28.11.2017 перебував під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України цей строк слід зарахувати ОСОБА_13 у відбуту частину покарання.

       За правилами ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону від 26.11.2015 р. № 838-VIII, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Згідно з вимогами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 

Із статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 частин 1-4 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2  статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 42 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексу визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

З приписів ст. 76, ст. 77 ч.ч. 1, 2, ст. 78, 79, 80 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6, ст. 83 ч. 1  ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.  

Відповідно до ст. 95 ч. 1  ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Потерпіла ОСОБА_2 просить суд стягнути з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 78000 грн матеріальної шкоди та 1000000 грн моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я,  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів,  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.  Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.  Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.  Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи встановлені та досліджені судом обставини справи суд приходить до висновку, що потерпілій ОСОБА_2 внаслідок зґвалтування дійсно була завдана моральна шкода, яка полягала у тому, що під час вчинення злочину їй довелося пережити страх за своє життя і здоров`я та приниження честі і гідності. В результаті неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 було порушено її звичний порядок життя, втрачено довіру до людей. Вчинення наруги над нею буде переслідувати її тривалий час, так як такі злочини завжди неоднозначно сприймаються суспільством.

Керуючись вимогами розумності і справедливості, враховуючи розмір страждань які перенесла потерпіла, суд вважає, що належною грошовою компенсацією ОСОБА_1 буде сума в розмірі 250000 гривень.

В частині матеріальної шкоди, на думку суду позов задоволенню не підлягає в зв`язку з тим, що до позовних заяв не додано документів (історія хвороби, лікарські рецепти та інше), які б свідчили про необхідність придбання конкретних лікарських препаратів. Також не додано документів про необхідність витрат пального (модель автомобіля, відстань від місця проживання до суду, та до лікарських установ) на поїздки пов`язані з лікуванням та розглядом справи.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді до ОСОБА_11 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із одночасним визначення розміру застави для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків у розмірі 97500 гривень, яка була внесена заставодавцем ОСОБА_26 на депозитний рахунок.

Згідно із п. 7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.  Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Враховуючи відсутність правових підстав для звернення застави внесеної за обвинуваченого ОСОБА_5 в дохід держави, запобіжний захід під час досудового розслідування та судового розгляду не був порушений, тому запобіжний захід підлягає продовженню із встановленими обвинуваченому процесуальними обов`язками до набрання вироком суду законної сили, а внесена застава підлягає поверненню заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Тому керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України в та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 8 (вісім) років.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 повторно не обирався.

Зарахувати ОСОБА_4 у відбуту частину покарання строк попереднього ув`язнення з 08.11.2014 по 28.11.2017 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнати невинуватим та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України 

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 залишити попередній – у вигляді застави, який після набрання вироком законної сили скасувати та повернути заставодавцю ОСОБА_26 97500 (дев`яносто сім тисяч п`ятсот) гривень сплачених згідно квитанції 0.0.332135529.1 від 27.12 2014 року.

Речові докази: одіяло, жіночу нижню білизну (труси), джемпер (мікіна) сірого кольору, джинси синього кольору, зразки крові ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , вирізка з тампона – знищити, мобільний телефон «Самсунг» - повернути обвинуваченому ОСОБА_24 .

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий, суддя                                                         В.І. Гримут

судді:                                                                        В.В. Чопик

                                                                               В.І. Бобрушко