ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

07 вересня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/717/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши заяву адвоката Гіліна Є.О. про відвід судді, подану у справі

за позовом ОСОБА_1

до:

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-5 С",

відповідача-2: ОСОБА_2 ,

відповідача-3: ОСОБА_3 ,

відповідача-4: Приватного підприємства "Виробнича фірма "Паритет",

відповідача-5: Приватного підприємства "Приватне інженерне підприємство "Тоніка",

відповідача-6: Приватного підприємства "Будівельне підприємство "Престижбуд",

відповідача-7: Комерційно-виробничого приватного підприємства "Продсервіс",

відповідача-8: Державного реєстратора Херсонської міської ради Херсонської області Бондаренко Дмитра Олександровича

за первісним позовом про визнання недійсними договорів, визнання незаконною та скасування реєстраційної дії, визнання права власності на частку в статутному капіталі та визнання частки у статутному капіталі у розмірі 1 392 917 грн,

за зустрічним позовом про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі,

за участю:

- секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

- представників: Петрової О.О., Кизими І.В., Гіліна Є.О., Коваленка І.О.,

у с т а н о в и в:

07.09.2021 під час підготовчого засідання адвокат Гілін Є.В., який є представником ОСОБА_3 , звернувся до суду у межах справи із заявою про відвід судді та вказав на упередженість суду через минуле звернення адвоката до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії судді у справі № 923/244/18.

У якості правової підстави для відводу заявник послався на положення пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду заяви суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підстави для відводу судді наведені у статті 35 ГПК України. Так, за пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

У зв`язку з наведеним, обов`язком заявника є доведення вказаних підстав для відводу, а також наявності очевидних обставин та фактів, які б стверджували, або вказували на упередженість або необ`єктивність судді при розгляді справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суддя при розгляді справи є безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного, а обов`язок подачі таких доказів лежить на заявникові у відповідності до положень частини 1 статті 74 ГПК України.

Діючий Господарський процесуальний кодекс України не містить визначення критеріїв або безпосереднього поняття неупередженості та об`єктивності, але вони наявні у нормах права, у тому числі міжнародних, а тому суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів (частина 1), а тому апріорі встановлено законодавчу вимогу про обов`язок суду при розгляді справи діяти справедливо, неупереджено та своєчасно з метою досягнення завдань судочинства, наведених у частині 3 вказаної статті. Водночас, протилежне є підставою для тверджень про упередженість та необ`єктивність суду при розгляді справи.

Суд наголошує, що у відповідності до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1960 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, за змістом частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За пунктами 49 та 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 Європейським судом зроблений висновок, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. У свою чергу відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Суд також зазначає, що судові рішення з огляду на верховенство права за своїм змістом повинні утверджувати справедливість і права людини, укріплювати довіру суспільства до судової влади. В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об`єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов`язання захистити інтереси громадянина та суспільства.

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Отже, довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду. Моральна складова суддівської етики (стосунки судді з учасниками судового процесу, з колегами, з відвідувачами суду та з будь-ким поза межами службової діяльності) вимагає від суддів дотримання правил поведінки, які включають в себе як загальновизнані норми моралі, що існують в суспільстві, так і стандарти, що регулюють службову діяльність, тобто вимоги, встановлені законодавством до професії, та стандарти, що стосуються позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності. Лише високопрофесійна, моральна, етична поведінка судді здатна викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу і відвідувачів суду в неупереджених результатах розгляду справи. При цьому суддя повинен проявляти такі моральні якості, як чесність, об`єктивність, безсторонність, неупередженість, толерантність, добросовісність, справедливість, збалансованість, розумність, розсудливість, стриманість, уважність, ввічливість, повагу до оточуючих.

За результатами аналізу вказаних правових положень суд приходить до висновку, що:

- забезпечення загальної безсторонності та неупередженості судді при розгляді справи, а також забезпечення судом при розгляді даної справи відсутності сумнівів у сторін у такій неупередженості, є обов`язком суду з метою укріплення довіри суспільства до судової влади,

- моральна складова суддівської етики, частиною якої є забезпечення процесуальних прав сторін та учасників процесу, вимагає від судді дотримання правил поведінки, які здатні викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу в неупереджених результатах розгляду справи.

Надаючи оцінку твердженням Заявника про упередженість судді суд зазначає, що як сам результат вирішення спору за участі адвоката Гіліна Є.В. у іншій справі та прийняття рішення за ним, так і його звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії судді не вказують на упередженість судді, оскільки суд при вирішенні спору у конкретній справі вирішує спір щодо наявних в ній правовідносин із застосуванням принципів господарського судочинства, у тому числі рівності сторін. При цьому лише сам факт надання суддею пояснень Вищій раді правосуддя при розгляді скарги не вказує на наявність відповідної упередженості.

На підставі викладеного та керуючись статтями 39, 232 ГПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви про відвід судді відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя М.К. Закурін