< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.09.10Справа №2а-2495/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі< колегії суддів >:
головуючого судді - Куімова М.В.;
при секретарі - Євтушенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Севастопольської міської ради < Список > < Позивач в особі > до Севастопольської міської державної адміністрації < Список >< Відповідач в особі >про визнання відсутності компетенції, визнання протиправним та скасування розпорядження, а також скасування договору, третя особа - ТОВ «Севпарктранссервіс», суд, -
ВСТАНОВИВ:
Севастопольська міська рада звернулася до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Севпарктранссервіс», про визнання відсутності компетенції (повноважень) на прийняття розпорядження № 872-р від 13.11.2009 року «Про призначення уповноваженої особи з виконання функції організації паркування транспортних засобів у м. Севастополі», визнання протиправним та скасування розпорядження № 872-р від 13.11.2009 року, визнання відсутності компетенції (повноважень) Севастопольської міської державної адміністрації на укладання з ТОВ «Севпарктранссервіс» Договору про співпрацю у галузі облаштування місць паркування від 10.03.2010 року та скасування вказаного Договору від 10.03.2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законами України «Про дорожній рух» та «Про місцеві державні адміністрації», на підставі яких прийнято вказане розпорядження № 872-р від 13.11.2009 року, за думкою позивача, не передбачено компетенції відповідача щодо визначення особи, уповноваженої на виконання функцій організації паркування транспортних засобів. Крім того, визначаючи особу, уповноважену на виконання функцій організації паркування транспортних засобів, відповідач, нібито, надав цієї особі повноваження зі стягнення збору за паркування транспортних засобів, на що він також не мав відповідної компетенції.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на задоволенні позову з підстав, що наведені у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, зазначивши, що при виданні вказаного розпорядження № 872-р від 13.11.2009 року та укладенні з ТОВ «Севпарктранссервіс» Договору про співпрацю у галузі облаштування місць паркування від 10.03.2010 року відповідач дійсно діяв без відповідної правової підстави.
Представник третьої особи позов не підтримав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вказуючи на те, що при виданні розпорядження № 872-р від 13.11.2009 року та укладенні з ТОВ «Севпарктранссервіс» Договору про співпрацю у галузі облаштування місць паркування від 10.03.2010 року, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а визнання відповідачем позову порушує законні права та інтереси ТОВ «Севпарктранссервіс».
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 13.11.2009 року Севастопольською міською державною адміністрацією відповідно до норм Законів України «Про дорожній рух» та «Про місцеві державні адміністрації», з метою забезпечення чистоти та наведення порядку у місцях масового паркування транспортних засобів, зменшення забруднення навколишнього природного середовища, забезпечення безпеки руху транспортних засобів та раціонального використання проїзної частини вулиць м. Севастополя, прийняте розпорядження № 872-р «Про призначення уповноваженої особи з виконання функції організації паркування транспортних засобів у м. Севастополі».
Пунктом 2 вказаного розпорядження ТОВ «Севпарктранссервіс» тимчасово, у порядку експерименту, призначено уповноваженою особою з виконання функцій організації паркування транспортних засобів у м. Севастополі.
На виконання зазначеного розпорядження 10.03.2010 року між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ «Севпарктранссервіс» укладено Договір про співпрацю у галузі облаштування місць паркування.
Загальна компетенція Севастопольської міської державної адміністрації встановлена Конституцією України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації».
Так, статтями 113 – 120 Конституції України встановлено читку ієрархічну систему органів виконавчої влади, за якою місцеві державні адміністрації нижчого рівня підконтрольні та підзвітні місцевим державним адміністраціям вищого рівня, а також Кабінету міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують у тому числі і:
- виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;
- законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;
- реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Питання, що вирішуються місцевими державними адміністраціями вказані у статті 13 зазначеного Закону, згідно якої, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, між іншим, вирішення питань: управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.
Статтею 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв'язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності.
Таким чином, Закон України «Про місцеві державні адміністрації» встановлює компетенцію місцевих державних адміністрацій, зокрема відповідача, шляхом зазначення відповідних сфер діяльності, а не шляхом визначення вичерпного переліку конкретних дій.
За таких обставин, суд критично ставиться до ствердження позивача про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації компетенції щодо визначення особи, уповноваженої на виконання функцій організації паркування транспортних засобів, оскільки це повноваження є окремою складовою, що входить до повноважень, наданих місцевим державним адміністраціям, зокрема у сфері забезпечення організації обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв'язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності.
Компетенція органів законодавчої та виконавчої влади у сфері дорожнього руху, зокрема, компетенція відповідача, деталізована у Законі України «Про дорожній рух».
Так, відповідно, до ст. 5 зазначеного Закону, до компетенції органів законодавчої та виконавчої влади Республіки Крим, областей та міст республіканського підпорядкування, зокрема м. Севастополь, у сфері дорожнього руху, між іншім, належить:
- прийняття нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, за винятком тих, що належать до компетенції Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України;
- затвердження регіональних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;
- державний нагляд та контроль за дотриманням законодавства про дорожній рух та його безпеку, за діяльністю підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання щодо планування та виконання заходів з безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;
- формування фондів для фінансування державних програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;
- забезпечення розвитку мережі місцевих автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, їх утримання та охорони;
- керівництво діяльністю по організації дорожнього руху.
Згідно статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Таким чином, з системного аналізу вказаних норм чинного законодавства виходить, що саме до повноважень місцевих державних адміністрацій відноситься видання розпоряджень щодо організації та впорядкування дорожнього руху, а також забезпечення чистоти та порядку у місцях масового паркування транспортних засобів та забезпечення раціонального використання проїзної частини вулиць.
Щодо доводів представника позивача та представника відповідача про те, що вказаними Розпорядженням від 13.11.2009 року та Договором від 10.03.2010 року ТОВ «Севпарктранссервіс», нібито, надані виключні повноваження на справляння одного з місцевих зборов, що входять до загальної системи оподаткування, то суд також ставиться до них критично, оскільки ані у Розпорядженні від 13.11.2009 року, ані у Договорі про співпрацю у галузі облаштування місць паркування від 10.03.2010 року не йдеться про визначення будь-якої особи, зокрема ТОВ «Севпарктранссервіс», відповідальною (уповноваженою) за справляння збору за паркування автотранспорту.
Питання про підстави стягнення підприємством зазначеного збору та про законність таких дій не є предметом даного судового розгляду, оскільки воно жодним чином не пов’язане з наявністю або відсутністю у Севастопольської міської державної адміністрації компетенції на видання розпорядження від 13.11.2009 року та укладення Договору від 10.03.2010 року.
Відхиляє суд також ї доводи представника позивача про те, що діяльність з організації паркування, нібито, є складовою частиною діяльності з благоустрою населених пунктів, яка є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, оскільки у Законі України «Про благоустрій населених пунктів» діяльність з організації паркування у якості елементу благоустрою взагалі не передбачена, але ця діяльність регламентована Постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 року «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів», яку прийнято саме відповідно до ч. 2 ст. 521 Закону України «Про дорожній рух».
Таким чином, Севастопольська міська державна адміністрація мала компетенцію на прийняття розпорядження № 872-р від 13.11.2009 року «Про призначення уповноваженої особи з виконання функції організації паркування транспортних засобів у м. Севастополі» та укладання з ТОВ «Севпарктранссервіс» Договору про співпрацю у галузі облаштування місць паркування від 10.03.2010 року
Доказів відсутності у Севастопольської міської державної адміністрації компетенції на прийняття розпорядження № 872-р від 13.11.2009 року та укладання з ТОВ «Севпарктранссервіс» Договору від 10.03.2010 року суду не надано.
Визнання Севастопольською міською державною адміністрацією адміністративного позову суперечить закону, та порушує права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Севпарктранссервіс».
Відповідно до ч. 4 ст. 112 КАС України, суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Враховуючи протизаконність визнання Севастопольською міською державною адміністрацією адміністративного позову та порушення цим визнанням позову прав та законних інтересів ТОВ «Севпарктранссервіс», суд не може прийняти визнання відповідачем позову, та розглядає справу по суті.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень та спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Поняття адміністративного договору наведено у п. 14 ч. 1 ст. 3 КАС України, згідно якого адміністративний договір – це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Проте, Договір між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ «Севпарктранссервіс» від 10.03.2010 року «Про співробітництво у галузі облаштування місць паркування» не має ознак адміністративного договору, та за своїм змістом є господарсько-правовим.
Пунктом 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у спорах, які виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів віднесено до юрисдикції Господарських, а не Адміністративних судів.
Таким чином, справу про скасування Договору від 10.03.2010 року не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КАС України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, провадження в адміністративній справі № 2а-2495/10/2770 за позовом Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Севпарктранссервіс», у частині вимог про скасування Договору про співпрацю у галузі облаштування місць паркування від 10.03.2010 року підлягає закриттю.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що, приймаючи розпорядження № 872-р від 13.11.2009 року «Про призначення уповноваженої особи з виконання функції організації паркування транспортних засобів у м. Севастополі» та укладаючи з ТОВ «Севпарктранссервіс» Договір про співпрацю у галузі облаштування місць паркування від 10.03.2010 року, Севастопольська міська державна адміністрація діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, підстав для задоволення позову Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання відсутності компетенції та скасування розпоряджень немає.
Керуючись ст.ст. 71, 76, 94, 157, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання відсутності компетенції та скасування розпоряджень, - відмовити.
Провадження в адміністративної справі, у частині позовних вимог про скасування договору про співпрацю у галузі облаштування місць паркування від 10 березня 2010 року, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севпарктранссервіс», - закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення постанови, апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя підпис М.В. Куімов
< підпис > < Суддя >
< З оригіналом згідно >
Суддя < підпис > М.В. Куімов
< підпис > < Суддя >