Справа № 2-5668/10/16
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«27» вересня 2010 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого – судді Колесник С.А.,
При секретарі – Хомінській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 - 2009 роках,
ВСТАНОВИВ:
01 липня 2010 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій він просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова по невиконанню з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2009р. приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо не нарахування йому щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; 2) визнати його право на отримання підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2009р., зобов’язавши Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова провести йому нарахування та виплату за вказані періоди часу.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.07.2010р. провадження по даній цивільній справі відкрито.
Вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 та подані ним матеріали, суд закриває провадження у справі з наступних підстав.
Згідно із п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.02.2010 р. N 1691-VI, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.09.2010 р. № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами“ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами“ від 18 лютого 2010 року № 1691–VI, а саме:
– пункту 2 розділу І: „Пункт 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35–37, ст. 446) виключити“;
– пункту 2 розділу ІІ: „Після набрання чинності цим Законом адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства“.
Також цим рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами“ від 18 лютого 2010 року № 1691–VI.
У своєму рішенні Конституційний суд зазначив, що внесені Законом № 1691 зміни до КАС України і ЦПК України, якими спори, пов’язані із соціальними виплатами, вилучені з компетенції судів спеціалізованої (адміністративної) юрисдикції і передані в підсудність загальним судам (цивільна юрисдикція), не відповідають частині першій статті 125 Конституції України. Вказаними змінами до КАС України і ЦПК України порушено принцип спеціалізації в судочинстві та звужено раніше встановлені законом процесуальні права і гарантії особи, а механізм судового захисту її прав став менш ефективним і доступним.
Таким чином, визнання неконституційним пункту 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами“ від 18 лютого 2010 року № 1691–VI та висновки Конституційного Суду України щодо неправомірності передачі до юрисдикції цивільного судочинства спорів громадян із суб’єктом владних повноважень з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, унеможливлюють продовження розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 - 2009 роках,
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суд закриває провадження у справі у справі, оскільки вказана справа не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства на підставі вищезгаданого рішення Конституційного суду України, одночасно суд роз’яснює позивачу про можливість звернутися за захистом своїх інтересів з адміністративним позовом до Київського районного суду м. Харкова як до адміністративного суду.
Згідно з п.5 ч.1, п.4 ч.2 ст. 83 ЦПК України, сплачені суми судового збору та оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи повертаються за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі через те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У відповідності зі ст. 8 Декрету КМ України „Про державне мито”, п.п. 16, 17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України 22 квітня 1993 р., № 15, державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло, на підставі поданої платником заяви на протязі одного року з дня зарахування суми в бюджет.
Як вбачається з п. 13 „Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ”, затвердженого постановою КМ України від 21 грудня 2005 р., № 1258, повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).
Керуючись п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 83, 209, 210 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 - 2009 роках.
Роз’яснити позивачу про його право на звернення з цими вимогами в порядку, що передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, до місцевого загального суду.
Зобов’язати Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова ГУДКУ в Харківській області повернути фізичній особі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір - з місцевого бюджету у загальному розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп., який був сплачений через філію Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» 29.06.2010 р., квитанція № 30/1, в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. на наступні реквізити: р/р 31416537700004, отримувач – УДК у Київському районі м. Харкова, код отримувача – 24134573, банк отримувача - ГУДКУ у Харківській області, Код банку отримувача - 851011, призначення платежу – оплата судового збору за розгляд позовної заяви у суді.
Зобов’язати управління Державного Казначейства у Київському районі м. Харкова ГУДКУ в Харківській області повернути фізичній особі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, суму коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – з державного бюджету у загальному розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп., які були сплачені 29.06.2010 р. через філію Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», квитанція № 31/1, в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. на наступні реквізити: р/р 31211259700004, код отримувача - 24134573, банк отримувача – ГУДКУ в Харківській області, Код банку отримувача – 851011, призначення платежу – оплата витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у суді.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ -