Справа № 2 - 3051/10/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2010 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого – судді Попрас В.О.,
при секретарі - Бутиріної О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі 2674 грн. 55 коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 8023 грн. 65 коп. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 16.07.2009 р. по 20.07.2009 р. вона проходила стажування в магазині „Дешевые продукты”, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Продольна, 1-Б та орендується відповідачем. 20.07.2009 р. позивачка прийняла робочу зміну, була допущена до роботи та працювала до 13.09.2009 р. Заробітну плату відповідач не виплачував в зв’язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі. Оскільки ОСОБА_1 двічі отримала від відповідача аванс: 17.08.2009 р. - в розмірі 250 грн., 09.09.2009 р. - в розмірі 500 грн., заборгованість по заробітній платі складає 2674 грн. 55 коп. Також позивачка просить стягнути на її користь грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що діями відповідача їй завдано моральну шкоду, в зв’язку з переживаннями із-за відсутності коштів, заборгованості за комунальні послуги та виплаті кредиту.
В судовому засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2, його представник позов не визнали, просили відмовити в його задоволені, посилаючись на те, що 24.08.2009 р. позивачка написала заяву про прийняття її на роботу на посаду продавця з випробувальним строком 1 місяць. В той же день 24.08.2009 р. з позивачкою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність № 131-07-Ж. 30.08.2009 р. ОСОБА_1 прийняла зміну, перерахувавши товар з продавцем, який працював у попередню зміну. За результатами склали та підписали інвентаризаційний опис ТМЦ, відповідно до якого недостачі виявлено не було. З 31.08.2009 р. по 13.09.2009 р. ОСОБА_1 працювала продавцем магазину „Дешевые продукты”. Після чого 13.09.2009 р. в магазині за участю ОСОБА_1 було проведено інвентаризацію, якою встановлено недостачу товару на суму 2663,96 грн. За вказаним фактом було порушено кримінальну справу № 25090122 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 191 ч.1 КК України, яка після проведення досудового слідства передана на розгляд до суду. Вважає, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин та перевести кримінальну справу у площину цивільно-правових відносин. Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди вважають необґрунтованими, оскільки позивачкою не надано доказів, які б підтверджували завдання позивачці діями відповідача моральної шкоди.
Суд заслухавши сторони та їх представників, свідка ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
24.08.2009 р. позивачка ОСОБА_1 подала заяву відповідачу фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2, в якій просила прийняти її на посаду продавця магазину „Дешевые продукты” з іспитовим строком один місяць.
24.08.2009 р. позивачка ОСОБА_1, як робітник, та фізична особа – підприємець ОСОБА_2 уклали договір № 131-07-ж про повну матеріальну відповідальність.
В період з 31.08.2009 р. по 13.09.2009 р. позивачка працювала продавцем у магазині „Дешевые продукты”.
Згідно проведеного фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 розрахунку за час роботи у відповідача за період з 31.08.2009 р. по 13.09.2009 р. заробітна плата ОСОБА_1 склала 518,90 грн. Зарплату ОСОБА_1 не отримала.
У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Позивачкою не надано доказів, які б підтверджували її доводи про те, що продавцем у магазині „Дешевые продукты” вона працювала з 20.07.2009 р. до 13.09.2009 р.
Так, з доданого позивачкою до позову обвинувального висновку по кримінальній справі №25090122 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 191 ч.1 КК України вбачається, що в ході досудового слідства по справі встановлено, що прийнята на роботу позивачка була за її заявою від 24.08.2009 р., після проведення інвентаризації 30.08.2009 р. прийняла зміну і працювала продавцем в магазині „Дешевые продукты” в період з 31.08.2009 р. по 13.09.2009 р.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3, яка працює продавцем у магазині „Дешевые продукты” підтвердила, що 30.08.2009 р. передала зміну позивачці ОСОБА_1, яка стала до роботи з 31.08.2009 р., і до 31.08.2009 р. ОСОБА_1 продавцем у магазині „Дешевые продукты” не працювала.
Надані позивачкою в якості доказів, нібито підтверджуючих її роботу в магазині в період 20.07.2009 р. до 13.09.2009 р. копії аркушів із зошиту (а.с.9-14) - суд не приймає у якості доказів, підтверджуючих факт роботи, виходячи з вимог ст. 59 ЦК України щодо допустимості доказів, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а факт знаходження робітника в трудових правовідносинах не може бути підтвердженим наданими позивачкою аркушами із записами невідомого походження.
При цьому судом враховується те, що заяву про прийняття на роботу позивачка подала відповідачу 24.08.2009 р., уклавши в той же день договір про повну матеріальну відповідальність, припинила роботу 13.09.2009 р., в зв’язку з виявленою у неї недостачею товарно-матеріальних цінностей,
а за захистом своїх прав звернулась тільки 05.03.2010 р. під час розгляду в суді кримінальної справи за її обвинуваченням за ст. 191 ч.1 КК України, за фактом привласнення товарно-матеріальних цінностей, що належали фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2, на суму 2663,96 грн.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає доведеним факт роботи позивачки у відповідача з 31.08.2009 р. по 13.09.2009 р., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягають стягненню на її користь заробітну плату за час її роботи з 31.08.2009 р. по 13.09.2009 р. в розмірі 518,90 грн., яку позивачка не отримала.
Оскільки в судовому засіданні позивачка не довела завдання їй моральної шкоди діями відповідача, враховуючи, що відносини між сторонами припинились в зв’язку з недостачею товарно-матеріальних цінностей, виявлених у позивачки 13.09.2009 р. під час проведення інвентаризації, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відсутні.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 21, 29, 237-1 Кодексу законів про працю України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 518,90 грн.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ