Справа № 2-а-738/2010р.                                                                                                                    

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 липня 2010 року Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі

                 головуючого по справі - судді Безпрозванного В. В.

                 при секретарі - Кукумань В.С.,

                 за участю позивача – ОСОБА_1

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, просив скасувати постанову ВЕ № 112120 від 25.05.2010 року про адміністративне правопорушення.

           В обґрунтування позову позивач посилається на те, що постановою ВЕ № 112120 від 25.05. 2010 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Зі вказаної постанови вбачається, що позивач керував транспортним засобом Deo-Lanos н/з НОМЕР_1 по пр. Жовтневому в районі вул. 295 Стрілкової Дивізії та не зупинив транспортний засіб перед краєм проїзної частини для надання переваги в русі при ввімкненому забороненому сигналі світлофора, чим порушив п.16.3:8.10 Правил дорожнього руху України.

Позивач вважає дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності неправомірними та просить скасувати дану постанову через те, що вона винесена з порушенням вимог КУпАП, оскільки під час руху він повністю виконав всі вимоги правил дорожнього руху, тому в його діях відсутнє порушення ПДР.

        В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив позов задовольнити.

       Відповідач в судове засідання свого представника для участі у справі не направив, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином і своєчасно.

         Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки безпідставність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху підтверджується наданими суду доказами.

        Із протоколу ВЕ № 199595 та постанови ВЕ № 112120 від 25 травня 2010 року вбачається, що ОСОБА_1 25 травня 2010 року об 16 год. 20 хв. керував автомобілем Deo-Lanos н/з НОМЕР_1 по пр. Жовтневому в районі вул. 295 Стрілкової Дивізії та порушив вимоги п.16.3:8.10 Правил дорожнього руху, таким чином скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

        Але будь – яких достовірних даних (фото, відео матеріали) про те, що позивач  дійсно порушив норми ПДР відповідачем надано не було. Позивач не заперечує факт не зупинення транспортного засобу перед краєм проїзної частини, щоб надати переваги в русі, але не було такої необхідності, не було створено перешкод для руху пішоходів, тому він переїхав перехрестя на миготливий зелений сигнал світлофору. Відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано також та обставина, що відповідно до п.8.7.3 ПДР  зелений миготливий сигнал світлофору дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.                              

        Інших доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху не надано.

       Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

       Відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.  

     У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Так, зокрема, із доданих фото не чітко зазначений факт правопорушення, не додано достатніх доказів, щодо дотримання порядку проведення фіксації правопорушення.

         Таким чином, дослідивши в судовому засіданні матеріалами справи, суд вважає, що відповідачем зібрано не достатньо доказів щодо порушення позивачем правил дорожнього руху, а тому є підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

          Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України.

        Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати всі обставини, що підлягають з’ясуванню при винесенні постанови, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильності вирішення справи.          

            Враховуючи викладене, суд вважає, безпідставним притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП.

        Керуючись ст.ст.158, 179, 185, 208-209, 212, 214-215 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову ВЕ № 112120 від 25 травня 2010 року про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 425гривень.

      Постанова оскарженню не підлягає.

           Суддя                                                                                      В. В. Безпрозванний