ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" вересня 2007 р.                Справа № АС-13/101-07

вх. № 2607/1-13

Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Кононова О.В.

суддя Ковальчук Л.В.

суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Гладкова О.В.

представників сторін :

позивача - Калішевський В.С., дов. № 25-16/1694 від 14.03.2007 року

відповідача - Грищенко А.А., дов. № 2-4д від 28.12.2006 року, Боледзюк В.М., дов. № 1716 від 11.05.2007 року

по справі за позовом  КРУ в Харківській області м. Х-в

до  ГПУ "Харківгазвидобування" ДК "Укргазвидобування", м. Х-в  

про стягнення 6469030,34 грн.  

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, КРУ в Харківській області, звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” в особі Газопромислового управління “Харківгазвидобування” в доход державного бюджету кошти в сумі 646930,34 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 13.09.2006 року по 25.10.2006 року відповідно до окремого доручення Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 24125/7/106 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача та встановлено що останній протягом 2005 року –І півріччя 2006 року на Богатойському родовищі здійснювався видобуток природного газу без наявності відповідної ліцензії. Позивач зазначає, що в цей період відповідач видобув природного газу на загальну суму 6469030, 34 грн.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечує, зазначив що вимоги позивача є незаконними, оскільки КРУ в Харківській області не має повноважень на проведення контролю щодо наявності ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності та взагалі на здійснення перевірки фінансово-господарської діяльності ГПУ “Харківгазвидобування”.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2006 р. № 478-р затверджений план невідкладних заходів щодо подолання кризових явищ в економіці та соціальній сфері, відповідно до п. 4 якого заплановано до 15 листопада 2006 р. проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності НАК „Нафтогаз України” та її дочірніх підприємств.

З 13 вересня 2006 року  по 25 жовтня 2006 року відповідно до окремого доручення Кабінету Міністрів України від 30.08.2006 року № 24125/7/106 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ГПУ “Харківгазвидобування”. КРУ у Харківської області за результатами проведеної ревізії складено  Акт ревізії № 05-20/95 від 25.10.2006 року, в якому зазначено, що протягом 2005 року – І півріччя 2006 року на Богатойському родовищі здійснювався видобуток природного газу без наявності відповідної ліцензії, чим порушено п. 1 ч.1 ст. 24, п. 2 ч.1 ст. 26 Кодексу України “Про надра”. Також в Акті ревізії зазначено, що за період безліцензійної діяльності ДК “Укргазвидобування” НАК “НафтогазУкраїні” в особі ГПУ “Харківгазвидобування” було видобуто природного газу в загальній кількості 71970,343 тис. куб. м., на загальну суму 6469030,29грн. На думку позивача, ця сума є шкодою, заподіяною державі порушенням законодавства у сфері ліцензування та згідно ст. 23 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” підлягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у встановленому законом порядку.

Згідно до ст. 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” державний фінансовий    контроль    реалізується    державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова  виїзна  ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Крім того, відповідно до пункту 1  частини  чотирнадцятої  статті  11 Закону, посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби мають право приступити до проведення ревізії або перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб'єктів господарської діяльності під розписку направлення на ревізію або перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної контрольно-ревізійної служби, мета, вид, підстави, дата її  початку та дата закінчення ревізії або перевірки, посади, звання і прізвища посадових осіб органу державної контрольно-ревізійної служби, які проводитимуть ревізію або перевірку. Направлення на ревізію або перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної контрольно-ревізійної служби, скріпленого печаткою органу державної контрольно-ревізійної служби.

Позивач планів роботи в яких передбачено проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ГПУ “Харківгазвидобування” в зазначений період,  а також направлення на ревізію яке повинно відповідати вимогам п.1, ч. 14, ст. 11 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” та письмового повідомлення про проведення ревізії на вимогу суду до матеріалів справи не надав.

В той же час, відповідно до  частин  5,  6,  7  статті  11  Закону, позаплановою виїзною ревізією або перевіркою вважається ревізія або перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за наявності хоча б однієї з визначених цим законом обставин, зокрема у  разі  надходження  доручення щодо проведення ревізій та перевірок у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби. Позапланова виїзна  ревізія  або перевірка може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.

Проте рішення суду про дозвіл на проведення позапланової  ревізії ГПУ “Харківгазвидобування” із зазначенням підстав проведення ревізії, дати її початку та закінчення позивач до суду також не надав.

Враховуючи викладене, суд має підстави робити висновок, що ревізія, проведена з 14 вересня 2006 року по 25 жовтня 2006 року в ГПУ “Хаврківгазвидобування” здійснювалася з порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо діяльності підприємства відповідача без ліцензії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В преамбулі  Закону  України  "Про  ліцензування певних видів господарської діяльності" зазначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Ч. 7 ст. 20 Закону визначено що, контроль  за  наявністю  ліцензії  у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення   планових  та  позапланових  перевірок.  

Відповідальність за    порушення    Закону    України    "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлена ст. 22 цього Закону, згідно якої до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Рішення  про  стягнення  штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій. Отже, за здійснення відповідачем відповідної діяльності без ліцензії, Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу.

Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на  підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні,  її функції  та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу”. Відповідно до статті 2 закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” головним завданням контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах фінансової влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємства і організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували в періоді, який перевіряється) державним чи комунальним майном (далі підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблені пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Відповідно до п. 8 ст. 10 “Про державну контрольно-ревізійну службу” контрольно-ревізійним  підрозділам надається право у  судовому  порядку  стягувати  у  дохід  держави  кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

Однак доказів зарахування коштів у розмірі 6469030,34 грн. на розрахункові рахунки відповідача за відсутності підстав передбачених законом або установчими документами чи угодами або ж за угодами які визнано у судовому порядку недійсними, позивачем до суду не надано, як і не надано взагалі розрахунку позовних вимог. Що стосується    здійснення    позивачем   зазначених   видів господарської діяльності без ліцензії, то, як вже було зазначено, статтею 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлена відповідальність, а саме: застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, які спрямовуються до Державного бюджету України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись  статтями 7, 9, 17, 79, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони та інші особи, якіберуть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 24.09.2007 року об 15:00 годині.

Головуючий суддя                                                                     Кононова О.В.

суддя           Ковальчук Л.В.

суддя           Хачатрян В.С.