Справа  № 2-439/2010 р.

   Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 липня 2010  року   Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого  по справі - судді Безпрозванного В.В.,

при секретарях судового засідання - Кукумань В.С.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульянівський зернокомплекс» про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

 В липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ «Ульянівський зернокомплекс» заробітну плату у сумі 5022,09 грн., компенсацію за час затримки виплати заробітної плати у сумі 18832,50 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в період з 29 серпня 2008 року по 15 жовтня 2008 року працював трактористом-машиністом у ТОВ «Ульянівський зернокомплекс», але після звільнення не отримав зарплату, що йому належить, яка становить 5022,09 грн. Враховуючи те, що відповідач свій обов’язок щодо своєчасної виплати заробітної плати не виконав, просив стягнути з останнього компенсацію за час затримки у розмірі 18832,50 грн., та посилаючись на те, що тривалий час позбавлений можливості отримати зароблені ним кошти та витратити їх на своє лікування, придбання продуктів харчування та предметів обіходу, оплату комунальних платежів, на потреби своєї родини, вимушений звертатися до своєї родини за матеріальною допомогою, тощо, просив стягнути з відповідача в якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, надав до суду заяву, в якій позов підтримав, просив його задовольнити та слухати справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав заперечення, в якому позов визнав тільки в частині стягнення заробітної плати у сумі 5022,09 грн., а в частині вимог щодо компенсацій за час затримки та стягнення моральної шкоди позовні вимоги не визнав. Вказував, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Крім того, відповідач стверджував, що позивач ухиляється від отримання заробітної плати, незважаючи на неодноразові листи про можливість отримання заробітної плати.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем з 29.08.2008 року по 15.10.2008 року (а.с. 4). Після звільнення позивача відповідачем не сплачено йому заробітну плату за вересень-жовтень 2008 року у сумі 5022,09 грн.. що підтверджується листами виконкому Сумської міської ради, територіальної державної інспекції праці у Сумській області (а.с. 5,6) та визнано відповідачем у своїх запереченнях. Тому вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в сумі, заявленій позивачем.

В частині стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги частково з огляду на наступне.

          Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у вищевказані строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство  установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити вищевказане відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Як вбачається з наданої позивачем трудової книжки (а.с. 16-19), позивач 15 жовтня 2008 року був звільнений з роботи, а 20.11.2008 року набув статусу безробітного із призначенням допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому вимоги в частині стягнення компенсації за несвоєчасно отриману заробітну плату у період з моменту звільнення і до отримання допомоги по безробіттю у сумі 2929,50 грн. (2511 /30 х 35) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення компенсації за несвоєчасно отриману заробітну плату в період отримання допомоги по безробіттю та роботи на посаді провідного фахівця Сумського держекспетрцентру (а.с. 20) суд вважає, що позивач в порушення вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надав відомостей про суму отриманих доходів для розрахунку компенсацій, а тому задоволенню ці вимоги не підлягають.

Вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до чинного законодавства відшкодування моральної шкоди можливо у випадках, передбачених законом, за наявності наступних умов:

- наявність шкоди;

- протиправність діяння її заподіювача;

- наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням;

- наявність вини заподіювача шкоди.

Таким чином, обов’язок відшкодувати моральну шкоду виникає в разі порушення законних прав потерпілої особи за умови, якщо обов’язок з відшкодування такої шкоди передбачений законодавством. Крім того, потерпіла особа має довести наявність шкоди та причинний зв’язок між шкодою та протиправним діянням.

Як вказано в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В даному випадку позивач не вказав розрахунок моральної шкоди та не вказав, з яких міркувань він виходив, визначаючи цей розмір.

Враховуючи те, що вимоги відповідача не відповідають жодній з умов відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.

В порядку ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави державне мито у розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 10-11; 179; 185; 208-209; 212; 214-215 ЦПК України, суд        

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульянівський зернокомплекс» про стягнення заробітної плати  – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульянівський зернокомплекс» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вересень-жовтень 2008 року у розмірі 5022,09 грн., компенсацію за час затримки виплати заробітної плати у сумі 2929,50 грн., а всього – 7951 (сім тисяч дев’ятсот п’ятдесят одну гривню) 59 коп.

В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Згідно п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульянівський зернокомплекс» на користь держави державне мито у розмірі 51,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на корить держави у розмірі 120грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 СУДДЯ                                   В.В. Безпрозванний