ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6705/21 Справа № 932/2250/21 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

                головуючого – судді Демченко Е.Л.

                суддів – Куценко Т.Р., Пищиди М.М.

при секретарі — Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2021 року по справі за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , КП «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради, третя особа - Дніпропетровська обласна рада, про скасування державної реєстрації житлових прав на нерухоме майно, визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання права комунальної власності та витребування майна,-

в с т а н о в и л а:

       У березні 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , КП «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради, третя особа - Дніпропетровська обласна рада, про скасування державної реєстрації житлових прав на нерухоме майно, визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання права комунальної власності та витребування майна.

       Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2021 року позовну заяву повернуто на підставі п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України.

       В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2021 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.

       Апеляційна скарга мотивована тим, що під час здійснення конституційних повноважень обласною прокуратурою встановлено факт безпідставного набуття речових прав на нежитлове приміщення, що розташоване у гуртожитку АДРЕСА_1 . У даній справі наявний як значний державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

       Дніпровська міська рада надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу задовольнити. Вказували, що у позові цілком обґрунтовані підстави його подання саме прокуратурою Дніпропетровської області.

       Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

       Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

       За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

       Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

       Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

       Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

       Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

       Пунктом 4 ч.4 ст.185 ЦПК України передбачено, що позовна заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

       Частиною 5 статті 175 ЦПК України передбачено, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

       Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v.RUSSIA (no.2), №5447/03, §33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v.RUSSIA, №42454/02, §35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

       Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

       Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

       У пункті 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року за№1697-VII.

       У частині 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

       Тлумачення цієї статті дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

       Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

       Згідно із ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

       На виконання зазначеної статті прокуратурою Дніпропетровською області було повідомлено Дніпровську міську раду листом від 14 серпня 2019 року за №05/1-415 вих19 про представництво інтересів держави.

       Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

       За таких обставин, для перевірки наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави суду слід перевірити, а прокурору в позовній заяві необхідно обґрунтувати, чи вимагають захисту реальні державні інтереси та чи є передбачені ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

       Конституційний Суд України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

       Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

       З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

       Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

       Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року (справа №806/1000/17).

       Згідно до ст.327 ЦК України, управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальні громади і створені нею органи місцевого самоврядування.

       Статтею 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

       Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські рад та їх виконавчі органи.

       Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради уповноважені від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконувати усі майнові операції, передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

       Таким чином, Дніпровська міська рада є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, а саме представляти територіальну громаду міста Дніпро та здійснювати від її імені повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

       З матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовом до суду наявність інтересів держави прокурор обґрунтував порушенням прав держави. Так, в позові зазначено, що порушення інтересів держави полягає у незаконному вибутті об`єкта комунальної власності територіальної громади м.Дніпро, всупереч встановленого законом порядку, а тому порушує майнові інтереси держави в особі Дніпровської міської ради щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном.

       Як встановлено судом апеляційної інстанції позивач, звертаючись до суду з позовом, в позовній заяві вказав, що Дніпровською міською радою, Департаментом по роботі з активами чи департаментом житлового господарства, яким прокуратурою скеровувались листи про порушення інтересів держави, що полягають у безпідставному набутті речових прав на нерухоме майно комунальної власності будь-які заходи, направлені на повернення (витребування) приміщення №4, що розташоване у будинку АДРЕСА_1 , не вживались, з позовною заявою вони до суду не звертались.

       Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав громадян.

       За таких обставин, з урахуванням предмету спору, прокурором належним чином обґрунтована наявність порушень інтересів держави, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

       Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що позов прокуратури подано не в інтересах держави.

       Згідно ч.ч.3,5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рід. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

       Інтереси держави полягають у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

       Як вбачається із тексту позовної заяви, на виконання вимог ст.56 ч.4 ЦПК України прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, послався визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

       Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором доведено необхідності звернення з відповідним позовом в інтересах держави особі Дніпровської міської ради відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

       Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

       Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

       За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

       Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

       Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задовольнити.

       Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2021 року скасувати і справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до ЦПК України.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

               Головуючий:                                                 Демченко Е.Л.

               Судді:                                                         Куценко Т.Р.

                                                                                Пищида М.М.