Справа № 132/3692/20

Провадження № 22-ц/801/1812/2021

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ставнійчук С. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 рокуСправа № 132/3692/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого               Ковальчука О. В.,

суддів:                           Голоти Л. О., Сала Т. Б.,

за участі секретаря    Ліннік Я. С.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Орган опіки та піклування Іванівської об`єднаної територіальної громади Калинівського району Вінницької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, визначення способів участі у вихованні дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 21 травня 2021 року у м. Калинівка суддею цього суду Ставнійчук С. В., зі складанням його повного тексту 31 травня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, визначення способів участі у вихованні дитини, мотивуючи його тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_4 переїхала на постійне місце проживання в с. Гущинці Калинівського району Вінницької області, а дочка ОСОБА_3 зареєстрована та проживає з позивачем в смт. Кирнасівка, Тульчинського району Вінницької області та перебуває на його утриманні. Водночас у сторін почалися непорозуміння щодо участі у вихованні та спілкуванні позивача з сином, оскільки відповідачка чинить йому у цьому перешкоди: зокрема не дає можливості вільно зустрічатися, спілкуватися з дитиною. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з проханням надати можливість спілкуватися з сином, дозволити забирати дитину за місцем свого проживання, гуляти з ним без присутності матері, які відповідачка ігнорувала та повністю ізолювала сина ОСОБА_5 від нього. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що його спілкування з дитиною спричинить будь-яку шкоду не існує, син бажає спілкуватися з ним та прихильний до нього.

Створення відповідачкою перешкод у спілкуванні позивача з сином порушує не лише його права як батька, а в першу чергу суперечить інтересам дитини.

З метою усунення наявних перешкод в спілкуванні з дитиною позивач звернувся з відповідною заявою до Органу опіки та піклування Іванівської ОТГ, рішенням якого від 09 листопада 2020 року встановлено наступний порядок побачень його з дитиною: з 10:00 до 20:00 в першу і другу суботу кожного місяця і в третю і четверту неділю кожного місяця в присутності матері.

З визначеним органом опіки та піклування способом участі у вихованні та спілкуванні з сином позивач категорично не погоджується, оскільки у ньому не наведено обґрунтувань, чому участь батька у спілкуванні з дитиною повинна здійснюватися виключно в присутності матері, даний висновок надано без урахування усіх обставин та з порушенням прав та інтересів малолітньої дитини, думка якого не була з`ясована та врахована, оскільки син на засідання комісії присутнім не був.

ОСОБА_6 вважає, що його спілкування з сином повинно відбуватися без участі та присутності відповідачки, з якою у нього склалися надзвичайно неприязні стосунки, під час зустрічей постійно виникають конфлікти, що може негативно відобразитися на психоемоційному стані дитини.

Будинок в якому проживає позивач відповідає всім санітарним умовам для перебування малолітньої дитини, на сьогоднішній день він має достатньо вільного часу, бажання та можливості щоб приділяти увагу вихованню дитини.

Пославшись на викладене ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити наступний спосіб участі батька у вихованні дитини: надати можливість кожної першої та третьої п`ятниці місяця брати дитину до себе на вихідні з 16:00 год п`ятниці до 20:00 год неділі, з ночівлею у батька, без присутності матері; надати можливість провідувати дитину та спілкуватися з дитиною на перервах між уроками під час її перебування в навчальному закладі (в приміщенні навчального закладу або на території навчального закладу, в якому навчається дитина), без присутності матері; надати можливість бачитися з дитиною без присутності матері з 09:00 год до 13:00 год в святкові дні – день народження дитини, день народження позивача, Новий рік, Різдво, 8 Березня, День Конституції, День Незалежності, Великдень, Трійця, День захисника України; у разі якщо в день призначений для побачень з батьком дитина хворіє, то відповідачка має надати позивачу документи, що підтверджують хворобу дитини, і у такому випадку забезпечити зустріч за місцем перебування дитини; надати можливість брати дитину до себе на тимчасове проживання на перших сім днів зимових канікул; надати можливість брати дитину до себе на проживання в період літніх канікул з 15 червня по 30 червня, з 15 липня по 31 липня та з 10 серпня по 25 серпня; надати дозвіл на необмежене спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21 травня 2021 року позов задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , визначено способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина:

- перебування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 без присутності матері – ОСОБА_2 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, з 11:00 год кожної першої та третьої суботи поточного місяця до 18:00 год кожної першої та третьої неділі поточного місяця;

- надано ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 (трьох) годин протягом дня в день народження дитини (29 липня) з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

-надано ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 (трьох) годин протягом дня у день народження позивача (01 квітня), у дні релігійних та офіційних свят (Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця, День незалежності України) за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері;

-спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином щорічно 15 (п`ятнадцять днів) поспіль в період шкільних літніх канікул, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_4 з батьком;

-вільне спілкування батька з сином за допомогою телефонного або іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування;

- деталі зустрічей попередньо узгоджувати з врахуванням стану здоров`я дитини та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди зустрічам.

В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішенням, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване відповідачем рішення вважає законним, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Тульчинського РУЮ у Вінницькій області вчинено актовий запис №90.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області 20 квітня 2007 року, актовий запис № 23, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 12).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області 05 серпня 2013 року, актовий запис № 25, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 13).

З протоколу № 06 засідання опікунської ради від 09 листопада 2020 року видно, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про визначення годин спілкування з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заслухали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка повідомила що не проти спілкування чоловіка із сином, але в її присутності, оскільки вона боїться за життя і здоров`я свого сина. ОСОБА_2 повідомила, що чоловік неодноразово проявляв насилля щодо неї, що підтверджується документами (т. 1, а. с.143-144).

Рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 10 листопада 2020 року за № 115 за заявою ОСОБА_1 та на підставі висновку опікунської ради від 09 листопада 2020 року встановлено години спілкування ОСОБА_1 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4 в першу, третю суботу місяця з 10:00 год до 20:00 год та другу, четверту неділю місяця з 10:00 год до 20:00 год в присутності матері дитини ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 36).

Згідно з письмовим документом, підписаним класним керівником ОСОБА_7 , за час навчання в 2 класі Гущинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів (вересень-грудень 2020 року) батько ОСОБА_1 цікавився навчанням та вихованням учня Ходи Павла один раз – 21 жовтня 2020року. Це був телефонний дзвінок (т. 1, а. с. 71).

21 січня 2021 року Гущинецькою ЗОШ І-ІІІ ступенів видано довідку № 7 про те, що ОСОБА_4 навчався в 2 класі означеної шкоди в період з 31 серпня 2020 року по 14 січня 2021 року і був відрахований зі школи в зв`язку з переходом на навчання до Опорної ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Уланів Хмільницького району на підставі письмової заяви матері ОСОБА_2 та дозволу на відрахування Іванівської сільської ради від 14 січня 2021 № 02-40-1-28 (а. с. 120, т. 1).

Висновком Опікунської ради виконавчого комітету Іванівської сільської ради Калинівського району від 27 січня 2021 року щодо доцільності усунення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_4 та визначення способу участі батька у вихованні дитини, вирішено рішення опікунської ради від 09 листопада 2020 року № 06 залишити без змін у зв`язку з тим, що присутність матері не була перешкодою у спілкуванні батька з сином та ОСОБА_1 максимально не скористався можливістю спілкування з ОСОБА_4 (в період з 10 листопада 2020 року по 27 січня 2021 року навідав сина 2 рази) (т. 1, а. с. 160-162).

З протоколу засідання опікунської ради виконкому Іванівської сільської ради Калинівського району № 01 від 27 січня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 заперечував проти спілкування батька з сином в присутності матері та зустрічей обох дітей та обох батьків на нейтральній території; ОСОБА_2 - не проти спілкування батька з сином, але в її присутності, оскільки батько здійснює психологічний тиск на сина. ОСОБА_8 – практичний психолог психологічної служби Іванівської спеціальної школи, яка до засідання опікунської ради поспілкувалася з хлопчиком ОСОБА_4 , зазначала, що хлопчик хоче спілкуватися з батьком, але дитина стала об`єктом маніпуляцій батьків в досягненні своїх цілей (т. 1, а. с. 161-162).

Рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради Калинівського району № 12 від 03 лютого 2021 року залишено без змін висновок опікунської ради від 09 листопада 2020 року № 06 щодо присутності матері дитини при спілкуванні батька – ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 163).

У висновку фахівця за результатами проведення психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_4 від 18 лютого 2021 року зокрема зазначено, що дитина виявила прихильність до матері – ОСОБА_2 . Постать батька викликає у хлопчика тривожність. Очевидно цей стан викликаний конфліктною сімейною ситуацією. Тому бажаним, спокійним і прийнятним буде контакт дитини з батьком у присутності мами, постать якої домінує у виборі ОСОБА_4 (т. 1, а. с.199-209).

В судовому засіданні в суді першої інстанції малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності представника Служби у справах дітей Іванівської міської ради Веретинського О.А., пояснила, що вона проживає з батьком ОСОБА_1 , а її мати та брат з кінця серпня 2020 року проживають окремо. 19 грудня 2020 року вона з батьком приїхали в с. Гущинці Калинівського району за місцем проживання матері з братом, привезли брату подарунки, проте мати ОСОБА_2 не дозволила спілкуватися з братом ОСОБА_5 наодинці, а коли брат виявив бажання поїхати з нею і батьком, то мати не дозволила, водночас, і поїхати разом теж не захотіла, а повідомила, що вони можуть спілкуватися в будинку. Зустріч закінчилась сваркою. Свідок ніколи не бачила, щоб брат боявся батька чи негативно до нього ставився. Ніколи не була свідком фізичного насильства чи погроз з боку батька по відношенню до матері. З часу окремого проживання батько відвідував брата разів два-три. Батько після від`їзду матері з братом одразу часто телефонував ОСОБА_5 , і брат з ним спілкувався, однак потім мати повідомила, що брат загубив телефон і сім-карту до нього. Вона припускає, що мати навмисно забрала сім-картку, щоб не було можливості спілкуватися з братом. Мати перешкоджає у спілкуванні брата з батьком, оскільки коли вони телефонували до матері, то остання постійно знаходила якісь відмовки про те, що ОСОБА_5 не має можливості спілкуватися у той момент.

В судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює провідним спеціалістом служби у справах дітей Іванівської сільської ради, до комісії звернувся і заявою позивач про встановлення порядку зустрічей із сином. Коли опікунська рада приймала рішення, то взяла до уваги надані відповідачкою витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які було оглянуто комісією. Також зі слів матері, дитина після спілкування з батьком перебуває в пригніченому стані, замикається в собі, а тому вперше 09 листопада 2020 року було прийнято рішення про зустрічі батька із сином в присутності матері. Думка дитини не заслуховувалася, і психологічний стан його не досліджувався. 27 січня 2021 року коли комісія вдруге вирішувала питання щодо участі ОСОБА_1 у вихованні сина було запрошено практикуючого психолога ОСОБА_8 , яка поспілкувалася з ОСОБА_4 та повідомила комісії, що дитина хоче спілкуватися із батьком, але є заручником маніпуляцій батьків, дитина тривожна. Психолог повідомила що для більш розгорнутого аналізу потрібно більше часу для спілкування з дитиною. На запитання психолога, чого хоче ОСОБА_5 , дитина повідомила, що хоче, щоб було як раніше, щоб вони були багаті і щоб батько перепросив маму за те, що він її бив. На запитання психолога чи бачив він як батько бив матір, він повідомив, що не бачив. Опікунська рада вирішила, що присутність матері не є перешкодою у спілкуванні батька із сином. А тому щоб не травмувати дитину, було прийнято рішення, щоб зустрічі були в присутності матері.

В судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 , яка є матір`ю позивача та бабою малолітнього ОСОБА_4 , пояснила, що ОСОБА_2 перешкоджає позивачеві у спілкуванні з сином, про що вона чула від позивача. Також і на дзвінки баби і діда відповідачка не відповідає, спілкуватися з онуком не дає. Після того як відповідачка виїхала з смт. Кирнасівка будь-який зв`язок з онуком обірвався. Онук завжди тягнувся до батька, ОСОБА_1 відвідував сина 19 грудня 2020 року і ще одного разу перед цим за місцем проживання. Вона разом з позивачем до онука не приїжджала. Жодного разу вона не була свідком вчинення позивачем по відношенню до ОСОБА_2 насильства.

В судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 , який є батьком позивача ОСОБА_1 та дідом малолітнього ОСОБА_5 , пояснив, що між позивачем і ОСОБА_5 завжди були добрі відносини, але зараз відповідачка перешкоджає у спілкуванні батька з сином, про що йому відомо із слів позивача і із відеозапису зустрічі на мобільний телефон, який зробив ОСОБА_1 . У його присутності ОСОБА_1 телефонував відповідачці, однак відповідачка на телефонний дзвінок не відповіла. ОСОБА_1 за останні півроку декілька разів їздив провідати сина, але відповідачка чинила перешкоди у спілкуванні, про що розказував син. Також і він неодноразово телефонував відповідачці щоб поспілкуватися з онуком, але вона або слухавку не піднімала, або повідомляла, що онук відсутній. Знає, що між сторонами виникали сварки, як у будь-якій іншій сім`ї, однак про будь-які обставини вчинення ОСОБА_1 фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_2 йому невідомо.

В судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 , який є батьком ОСОБА_2 , пояснив, що у колишнього зятя з його дочкою постійно виникали конфліктні ситуації, сварки, в тому числі і в присутності дітей. Коли після розлучення ОСОБА_2 з сином проживали деякий час у них вдома, не чув щоб батько дзвонив сину, знає що він приїжджав в с. Гущинці два рази і при цьому виникали сварки, однак особисто свідком сварки він не був, це чув зі слів сусідів. З онуком він спілкується часто по телефону, а на сьогоднішній день майже через день відвідує їх в с. Уланів. Дочка ОСОБА_2 не дозволяє брати позивачу сина ОСОБА_5 з собою в смт. Кирнасівка, оскільки не довіряє йому. Свідком вчинення фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_2 чи сина ОСОБА_5 не був, але був свідком як позивач глузував з сина.

В судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 , яка є дружиною брата відповідачки, пояснила, що з ОСОБА_2 у неї дружні відносини, а з позивачем ОСОБА_1 складні. За повідомленням її дітей, свідку відомо, що позивач виявляв агресію до відповідачки ОСОБА_2 . Коли відповідачка переїжджала до місця їх проживання в с. Гущинці позивач також поводився агресивно, перші 3-4 тижні телефонував сину, однак ОСОБА_5 не хотів спілкуватися з батьком, оскільки він ображав матір. ОСОБА_1 два рази приїжджав в с. Гущинці, ОСОБА_2 не перешкоджала зустрічам, однак син неохоче спілкувався з батьком, відсторонювався, тому що останній насміхався з його велосипеда, що його засмутило. Кожного разу коли сторони зустрічаються, позивач провокує конфлікти в присутності дітей, але не з приводу їх виховання.

В судовому засіданні в суді першої інстанції в присутності представника служби у справах дітей Іванівської ОТГ Веретинського О.А. було заслухано думку дитини – малолітнього ОСОБА_4 , який пояснив, що він проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , в с. Уланів, а батько із сестрою проживають в смт. Кирнасівка. Батько разом із сестрою приїжджають до нього. Останній раз зустрічався з батьком в с. Гущинці. Телефоном вони з батьком не спілкуються, оскільки у нього немає його номера телефона, і мабуть у батька немає його номера, бо він йому не дзвонив. Також повідомив, що йому з батьком і сестричкою цікаво гратися, проводити час, вони поділяють його захоплення. До батька в смт. Кирнасівка не їздить, але хотів би з ним і сестрою проводити більше часу, хотів би поїхати з ними у Вінницю, але в смт. Кирнасівку не хоче їздити. Хотів щоб зустрічі були разом і з батьком і матір`ю, але веселіше з мамою, оскільки батько буває зайнятий в гаражі чи їздить в магазин.

За приписами положень принципу 6,7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її виховання та навчання; ця відповідальність покладена перш за все на батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

За змістом положень ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. ч. 4, 5, 6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

За приписами ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За змістом цих норм права, той з батьків, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а той з батьків, з яким проживає дитина не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Частинами 1, 2 ст. 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

На підставі викладеного вище та встановлених у справі обставин, зокрема відсутності доказів, які б підтверджували неналежне ставлення батька до виконання своїх обов`язків, доказів особистої неприязності дитини до батька, чи доказів обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, наявності особистих конфліктів між сторонами, які не повинні порушувати інтереси дитини, з урахуванням рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини та найважливіших інтересів дитини, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо визначення порядку та способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні  ОСОБА_4 , оскільки визначеним судом порядком в повній мірі дотримано справедливу рівновагу між інтересами дитини та інтересами батьків.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі батька у вихованні ОСОБА_4 .

За таких обставин, з урахуванням наведеного та практики Європейського суду про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, оцінивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки усі доводи фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий                                О. В. Ковальчук

Судді :                                            Л. О. Голота

     Т. Б. Сало

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2021 року.