ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1481/21 пров. № А/857/8763/21

 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

 головуючого судді                                                    Ніколіна В.В.

 суддів                                                                         Гінди О.М., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові заяву ОСОБА_1 про відвід судді Хобор Романи Богданівни у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №300/1481/21 за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, -

                                                              ВCТАНОВИВ:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №300/1481/21 (апеляційне провадження №А/857/8763/21) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року.

25.08.2021 до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 за вхідним №К-22198/21 про відвід судді-доповідача Хобор Р.Б.

Заявлений відвід обґрунтований незгодою позивача з тим, що суддя-доповідач безпідставно залишила його апеляційну скаргу повторно без руху, вдалась до надмірного формалізму, незважаючи на те, що заявник не є фахівцем у галузі права.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року визнано відвід судді Хобор Р.Б.  необґрунтованим. Питання про відвід судді Хобор Р.Б. передано для вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви апелянта про відвід судді-доповідача Хобор Р.Б., суд вважає, що така не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Підстави для відводу судді визначені статями 36, 37 КАС.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 40 КАС питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

За змістом пункту 4 частини першої та частини четвертої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки приущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС).

Тобто, незгода апелянта з ухвалами про залишення апеляційної скарги без руху в розумінні КАС України не може бути підставою для відводу судді-доповідача Хобор Р.Б.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді, а обставини, які викладені у заяві про відвід, не свідчать про її упередженість або певну зацікавленість у наслідках розгляду даної справи, а тому не є підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Хобор Р.Б., судом не встановлено.

Враховуючи викладене, в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Керуючись статтями 36, 37, 40, 321, 325 КАС, суд,

                                                                  УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Хобор Романи Богданівни у справі №300/1481/21 (апеляційне провадження №А/857/8763/21).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. В. Ніколін

судді О. М. Гінда

М. А. Пліш