Постанова

Іменем України

02 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 201/2699/19

провадження № 61-10627св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача -ОСОБА_2 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник відповідача - Крапівцева Олена Олександрівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

від 25 травня 2021 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору, - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції

у Дніпропетровській області) (далі - Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ

у Дніпропетровській області), про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 березня 2008 року між нею та банком було укладено кредитний договір № DNH3NN00000011. 04 вересня 2012 року нею було повністю погашено заборгованість за вказаним кредитним договором, про що банком було видано довідку. Позивачка вказувала, що навесні 2018 року вона дізналась, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження

№ 50781222 за виконавчим листом від 23 квітня 2012 року

№ 2/0417/2880/2012, виданим Індустріальним районним судом

м. Дніпропетровська на підставі заочного рішення від 10 квітня 2012 року у справі №0417/3789/2012 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 20 березня 2008 року №DNH3NN00000011 у розмірі

200406,33 грн.Вказувала, що з її заробітної плати за 2018 рік по виконавчому провадженню № 50781222 було стягнуто 47499,21 грн.

23 квітня 2018 року вона звернулась до Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про закінчення виконавчого провадження, але станом на день подання позовної заяви письмової відповіді надано не було. ОСОБА_1 зазначала, що вона зверталась до

АТ КБ «Приватбанк» із вимогою повернути грошові кошти, які були стягнуті за виконавчим провадженням № 50781222. 22 серпня 2018 року вона отримала відповідь від АТ КБ«Приватбанк», в якій зазначено, що для розгляду можливості повернення утриманих через державну виконавчу службу коштів необхідно замовити у відділенні банку актуальну довідку про погашення заборгованості за кредитним договором, звернутися до державної виконавчої службита отримати документ, що містить дати, суми та інформацію про утримані кошти й з цим документом просили звернутися повторно до банку. Позивачка зазначала, що неодноразово при усному спілкуванні з працівниками банку ними зазначалося, що дійсно сталася помилка та вони стверджували, що це питання буде вирішено. 05 грудня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» надало позивачці другу відповідь, в якій зазначено, що між нею та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № DNU0GL00001609 від 18 квітня 2008 року; ОСОБА_1 не виконала зобов`язання перед банком, а тому банк звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. У зв`язку з цим, на підставі виконавчого напису від 03 серпня 2017 року державним виконавцем Соборного м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області 22 грудня 2017 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та направлено її до ТОВ «АТБ-маркет» для виконання. ОСОБА_1 вказувала, що банк посилається на інший кредитний договір № DNU0GL00001609 від 18 квітня 2008 року, наявність якого вона не заперечувала та вказувала, що наразі оскаржує виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. від 03 серпня 2017 року у судовому порядку. Станом на день подачі позову вищевказаний виконавчий напис не перебуває на виконанні. Позивачка вважала, що з боку банку допущено помилку, що призвела до незаконного та безпідставного стягнення з неї грошових коштів у загальній сумі 42614,29 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно отримані кошти в розмірі 47 499, 21 грн, а саме: 42 614, 29 грн - безпідставно стягнуті кошти,

4 884, 92 грн - виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, а також стягнути відсотки за користування її коштами у сумі 1 219, 26 грн; зобов`язати відповідача звернутись із заявою про закінчення виконавчого провадження № 50781222.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Федоріщева С. С., від 31 серпня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у сумі 43 044, 75 грн, які були стягнуті

Соборним ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні № 50781222 за виконавчим листом № 2/0417/2880/2012

від 23 квітня 2012 року, виданим Індустріальним районним судом

м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі

200 406, 33 грн за кредитним договором № DNH3NN00000011 від 20 березня 2008 року.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 було повністю погашено заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2008 року № DNH3NN00000011 до відкриття виконавчого провадження № 50781222, про що було відомо банку під час подання заяви про відкриття виконавчого провадження, тому районний суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 43 044,75 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних із виконанням судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що питання про повернення боржнику витрат, понесених під час виконавчого провадження, у разі його закінчення у зв`язку із добровільним виконанням рішення, що підлягало примусовому виконанню, вирішується державним чи приватним виконавцем в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» й до процесуальних повноважень суду не відноситься. Також районний суд вважав передчасною вимогу про зобов`язання відповідача звернутися до виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження № 50781222, оскільки після набрання законної сили судовим рішенням позивачка наділена правом звернутися до виконавчої служби із відповідною заявою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2020 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 43 044, 75 грн та в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судового збору у розмірі 768, 40 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення

про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів

у сумі 42 614, 92 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати

у розмірі 4 373, 50 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі

672, 12 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши обізнаність та визнання банком повного погашення позивачкою у 2012 році боргу за заочним рішенням у справі № 2/0417/2880/2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 20 березня

2008 року № DNH3NN00000011 у розмірі 200 406,33 грн, взявши до уваги безпідставне звернення відповідача у 2016 році до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, який виданий на виконання судового рішення, що виконане у повному обсязі у 2012 році, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 42 614,92 грн, які фактично були перераховані державною виконавчою службою на рахунок відповідача. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно змісту уточнених позовних вимог, позивачка просила суд стягнути на свою користь з відповідача, зокрема, безпідставно стягнуті кошти в сумі 42 614,29 грн, тому апеляційний суд ухвалив судове рішення про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог. Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не переглядалося.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі

№ 6-88цс13, від 02 вересня 2014 року у справі № 910/1620/13, від 14 жовтня 2014 року у справі № 922/1136/13, від 25 лютого 2015 року у справі

№ 910/1913/14, від 02 лютого 2016 у справі № 6-3090цс15, а також у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,

від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 761/4771/17, від 24 березня 2021 року у справі № 369/8126/17-ц, від 06 квітня 2021 у справі № 910/10011/19, від 28 квітня 2021 року у справі

№ 638/4143/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові не зазначив норми права, які ним застосовано до спірних правовідносин, а також не врахував судову практику Верховного Суду щодо відсутності підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України за наявності договірних правовідносин, а також не врахував, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту порушених прав. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що судове рішення у справі

№ 0417/3789/2012, а також виданий на його виконання виконавчий лист

є чинними та у судовому порядку не скасовані. Також зазначає, що позивачка не оскаржувала постанову про відкриття виконавчого провадження № 50781222 від 12 квітня 2016 року, а також постанову про звернення стягнення на доходи боржника від 22 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

До Верховного Суду надійшло клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду

від 25 травня 2021 року.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції- без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № DNH3NN00000011, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 6 тис. доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 19,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19 березня 2013 року.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 10 квітня 2012 року у справі № 0417/3789/2012 (№ 2/0417/2880/2012) позов ПАТ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором

від 20 березня 2008 року № DNH3NN00000011 у розмірі 200 406,33 грн. Стягнуто з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 солідарно на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором

від 20 березня 2008 року № DNH3NN00000011 у розмірі 10 тис. грн.

23 квітня 2012 року на виконання вказаного вище заочного рішення, Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист № 2/0417/2880/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 200 406,33 грн та солідарно 10 тис. грн.

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06 квітня 2018 року

№ L5AI0FTI5LMIR7AO у ОСОБА_3 немає заборгованості за кредитним договором № DNH3NN00000011 від 20 березня 2008 року. Дата закриття кредиту - 04 вересня 2012 року.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником банку визнано факт погашення позивачем заборгованості у повному обсязі за вказаним вище кредитним договором саме у 2012 році.

08 квітня 2016 року АТ КБ «Приватбанк» подало до Жовтневого ВДВС

м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області заяву про відкриття виконавчого провадження, пред`явивши виконавчий лист

№ 2/0417/2880/2012, виданий 23 квітня 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.

Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 50781222 з примусового виконання виконавчого листа № 2/0417/2880/2012 від 23 квітня 2012 року про стягнення

з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 20 березня

2008 року № DNH3NN00000011 у розмірі 200 406,33 грн.

22 грудня 2017 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС

м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні № 50781222 було звернуто стягнення на дохід боржника

ОСОБА_1 , отриманий у ТОВ «АТБ-маркет».

Згідно платіжних доручень від 01 червня 2018 року № 954 на суму

9 419,62 грн, від 10 липня 2018 року № 1242 на суму 12 046,13 грн,

від 13 вересня 2018 року № 2009 на суму 4 203,21 грн, від 16 жовтня

2018 року № 2281 на суму 3 501,44 грн, від 16 жовтня 2018 року № 2280 на суму 4 347,95 грн, від 28 січня 2019 року № 408 на суму 4 035,50 грн,

від 19 лютого 2019 року № 960 на суму 5 490,90 грн із заробітної плати

ОСОБА_1 на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» у виконавчому провадженні

№ 50781222 на виконання виконавчого документа № 2/0417/2880/2012

від 23 квітня 2012 року було перераховано грошові кошти на загальну суму 43 044,75 грн.

25 травня 2018 року ОСОБА_1 направила до АТ КБ «ПриватБанк» заяву,

в якій просила звернутися до державної виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження № 50781222, а також із вимогою повернути грошові кошти, які були стягнуті Соборним ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області напідставі заочного рішення від 10 квітня

2012 року у справі № 0417/3789/2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 200 406,33 грн за кредитним договором

від 20 березня 2008 року № DNH3NN00000011.

Листом від 22 серпня 2018 року № 20.1.0.0.0/7-180608/1333 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 , що для розгляду можливості повернення утриманих через державну виконавчу службу коштів вона може замовити у відділенні банку актуальну довідку про погашення заборгованості за кредитним договором, звернутися до державної виконавчої служби та отримати документ, що містить суми та інформацію про утримані кошти, після чого з даним документом повторно звернутися до банку.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 05 грудня 2018 року повідомлено, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір

№ DNU0GL00001609 від 18 квітня 2008 року. ОСОБА_1 не виконала зобов`язання перед банком, а тому банк звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. На підставі виконавчого напису

від 03 серпня 2017 року державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області 22 грудня 2017 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та направлено до ТОВ «АТБ-маркет» для виконання. Грошові кошти перераховуються на користь АТ КБ «ПриватБанк» на підставі статей 42, 43, 44 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 11 вересня 2019 року у справі № 200/10172/18 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 серпня 2017 року, який вчинено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за кредитним договором

№ DNU0GL00001609 від 18 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , зареєстрований у реєстрі за № 7315.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно

статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

У відповідності до частини першої, другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі,

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

За змістом статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 дійшла висновку про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

У відповідності до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що банк звернувся до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа

№ 2/0417/2880/2012, виданого 23 квітня 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2012 року у справі № 0417/3789/2012, після його виконання боржником у повному обсязі, про що банком видано відповідну довідку та не заперечувалось під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених позивачкою, у частині стягнення з відповідача на користь позивачки безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 42 614,29 грн, оскільки ці кошти були перераховані на рахунок банку після погашення позивачкою у заборгованості за кредитним договором від 20 березня 2008 року

№ DNH3NN00000011.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що обраний позивачкою спосіб захисту є ефективним та призведе до реального поновлення її порушених прав.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження

№ 12-204гс19).

Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України є безпідставним, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на те, що постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2021 року задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович