Справа № 467/1156/16-к

1-кп/467/36/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді - Явіци І.В.

суддів Догарєвої І.О., Кірімової О.М.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора - Пахомова О.С.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисників - Коробкової О.О., Зятковського Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду в смт. Арбузинка клопотання прокурора Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Пахомова Олександра Сергійовича про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12015150130000556, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 грудня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження № 12015150130000556, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 грудня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурор звернувся із клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою строком до 60 діб, мотивуючи його тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до особливо тяжких злочинів, у той час, як продовжують існувати ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків та розуміє тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні, а також раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину.

На думку прокурора, існування таких ризиків виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, а більш м`які види запобіжних заходів не є достатніми для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Потерпіла в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі.

За таких умов, суд, перевіривши доводи і обґрунтованість заявленого прокурором клопотання, його відповідність вимогам КПК України, з`ясувавши позиції учасників судового провадження та обговоривши їх, перевіривши доцільність тримання обвинуваченого під вартою на даному етапі судового розгляду, а також можливість зміни виду запобіжного заходу, зробив такі висновки.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За правилом, що встановлене абзацом другим частини третьої статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст. 331 КПК України).

Так, суд установив, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 було скеровано до Арбузинського районного суду Миколаївської області 15 червня 2016 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 було продовжено ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 червня 2016 року.

В подальшому, в ході судового провадження запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово.

Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано та неодноразово продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою зі строком дії, який у цей період закінчується, однак на даний час в зазначений строк неможливо закінчити судовий розгляд кримінального провадження з огляду на наявність об`єктивних передумов, у зв`язку із чим прокурор вніс на розгляд суду дане клопотання.

Зокрема, такий захід втручання в права обвинуваченого було обґрунтовано тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі понад вісім років, а також наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Отже, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою було об`єктивно встановлено дійсні ризики згідно кримінального процесуального закону, а тому не піддаючи судові рішення сумніву та не порушуючи принцип правової визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим судовим рішенням (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року), що є одним із основних аспектів принципу верховенства права, суд вважає, що на даний час об`єктивні обставини, встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та судом при продовженні його строку, не є спростованими через таке.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відносно нього саме такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Однак, суд, враховуючи, що лише сама по собі ступінь тяжкості інкримінованих правопорушень не може бути безумовною підставою для утримання обвинуваченого під вартою, бере до уваги наявність регламентованих статтею 177 КПК України ризиків у даному, конкретному випадку, зокрема, ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 цієї статті, існування яких ставить під загрозу забезпечення виконання покладених на нього кримінальним процесуальним законом обов`язків, а як наслідок, і досягнення мети застосування запобіжного заходу.

Зокрема, існування ризику переховуватись від суду обумовлюється тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, які згідно з класифікацією за ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів.

Ризик продовження вчинення інших кримінальних правопорушень обумовлений тим, що ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

Ці ризики на даній стадії кримінального провадження не відпали і є реальними, в той час як судове провадження триває, а тому існує потреба у забезпеченні належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 на даному етапі судового розгляду, оскільки її дотримання з боку обвинуваченого в ракурсі установлених реальних ризиків є неможливою.

Тож, оцінивши в сукупності наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а так само, обставин, що регламентовані ч.1 ст. 178 КПК України, які також враховуються, зокрема, і при продовженні запобіжного заходу, вагомість доказів, якими обґрунтовуються ці обставини, суд прийшов до висновку про наявність передумов, що визначені п. 1,2 ч.1 ст. 194 КК України, а як наслідок і про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Будь-яких інших обставин, які б свідчили, що саме цей вид забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи судом на даному етапі встановлено не було.

Тому за умови цього, установивши виправданим таке втручання у права і свободи обвинуваченого, яке має на меті забезпечення дієвості кримінального провадження, суд уважає недоцільним зміну виду запобіжного заходу на більш м`який, зокрема, через таке.

Так, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання є непропорційним у цій ситуації заходом забезпечення кримінального провадження, так як не здатний за обставин, встановлених судом при вирішенні цього питання, гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Запобіжний захід у вигляді поруки не може бути обраний у зв`язку з відсутністю визначених законом передумов для цього.

Що ж до запобіжного заходу у виді застави, то суд, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу, зокрема, того, що він не працює, а так само встановлених ризиків, вважає що цей запобіжний захід не достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим наявних у нього обов`язків. Крім того, суд ураховує і те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.

Домашній арешт, у даному, конкретному випадку, за обставин, установлених судом, не є доцільним, зокрема, і через те, що в судовому засіданні захисник посилався на відсутність місця проживання, де можливо виконувати цей запобіжний захід.

Отже, за умови не доведеності того, що встановлені ризики зменшились або ж є нівельованими, з урахуванням установлених обставин, суд не убачає підстав, які б зумовили зміну запобіжного заходу на більш м`який.

При цьому, тримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою в цьому кримінальному провадженні через те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих п.п. 1-3 ч.1 ст. 194 КПК України, тобто за таких обставин тривалість строку тримання під вартою відповідає критерію розумності і співмірності.

З огляду на таке, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою у межах визначених КПК України строків, так як переконаний, що інші, більш м`які запобіжні заходи, за таких умов, не здатні забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти встановленому ризику, а відтак, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Розмір застави в силу положень п.2 ч.4 ст. 183 КПК України суд не визначає.

За такого, керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обрану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12015150130000556, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 грудня 2015 року, продовжити до 21 червня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Головуючий І.В. Явіца

Судді І.О. Догарєва

О.М. Кірімова