Копія< >
Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
"26" серпня 2010 р. Справа № 2а-4568/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Вороніної І.О. ,
представника позивача - Нос Т.І.,
представника відповідача - Голубничого В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.Фрунзе, в якому просить суд стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.Фрунзе на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, у сумі 41541,06грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 62,30грн., загальну суму 41603,36грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, який до 16.04.2010 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, не виконав свого обов’язку, чим спричинив збитки державі.
08.06.2010 представником відповідача до суду були подані заперечення проти позову (а.с.11-12), що обґрунтовуються наступним.
Відповідач вважає, що законодавство України обов’язок з працевлаштування інвалідів покладає на державну службу зайнятості, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
СВК ім. «Фрунзе» протягом всього 2009 року подавалися до Золочівського районного центру зайнятості Харківської області звіти по формі №3-ПН про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів та характеристика створеного робочого місця для інвалідів. Подання відповідного звіту по формі № 3-ПН до центру зайнятості є підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда, таким чином СВК ім.Фрунзе надана інформація до центру зайнятості для організації працевлаштування інвалідів.
З вищенаведеного вбачається, що СВК ім.Фрунзе було виконано вимоги чинного законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідного центру зайнятості з метою їх працевлаштування. В матеріалах справи відсутні докази того, що районний центр зайнятості відповідно до вказаних вище норм права направляв до СВК ім.Фрунзе інвалідів для працевлаштування. Також відсутні докази того, що СВК ім. Фрунзе відмовив у працевлаштуванні інвалідів які були направлені центром зайнятості або які безпосередньо зверталися до СВК ім.Фрунзе.
Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не передбачено, що підприємства повинні самостійно вести підбір та пошук інвалідів для працевлаштування.
Відповідач стверджує, що у зв'язку з тим, що в діях СВК ім.Фрунзе відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження СВК ім.Фрунзе інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Враховуючи викладене, відповідач вважає що в діях СВК ім. Фрунзе відсутня вина, наявність якої є обов'язковою умовою накладення на відповідача штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону України "Про основу соціальної захищеності інвалідів в Україні".
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені залишається не сплаченою і складає 41603,36грн. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закон) передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з ч.1 та 2 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
На підприємства, установи, організації, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено лише обов’язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70 передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до звіту сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.Фрунзе про працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с.5), середньооблікована кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 3 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, - 6 осіб.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач щомісячно протягом 2009 року, у встановлені чинним законодавством терміни, інформував Золочівський районний центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітів за формою № 3-ПН (а.с.14-25).
Вказане також підтверджується листами, які сільськогосподарський виробничий кооператив ім.Фрунзе надсилав у січні-грудні 2009 року до Золочівського районного центру зайнятості (а.с.26-37). Із зазначених листів вбачається, що СВК ім.Фрунзе мало потребу в інвалідах 3 групи на посаду різноробочих у кількості 3 чоловіки.
Згідно з листом Золочівського районного центру зайнятості №791 від 16.04.2010 (а.с.47) СВК ім.Фрунзе протягом 2009 року інформував Золочівський районний центр зайнятості за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" із зазначенням потреби у працівниках за категорією громадян за шифром 11-інваліди. З боку підприємства відмов у працевлаштуванні та бажаючих працевлаштуватися на це підприємство осіб з інвалідністю не було.
В той же час позивач не довів суду, що органи, на які покладено обов’язок працевлаштування інвалідів, направляли у 2009 році до відповідача інвалідів для працевлаштування і їм було відмовлено у прийомі на роботу. Також позивач не надав суду доказів того, що інваліди звертались безпосередньо до відповідача із заявами про працевлаштування і їм було відмовлено у прийнятті на роботу.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З огляду на зазначене, суд прийшов до наступного висновку: у зв’язку з тим, що законодавством на відповідача не покладено обов'язок займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність в населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.Фрунзе адміністративно-господарських санкцій та пені необґрунтованими, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін, та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись < Текст > ст.ст.160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.Фрунзе про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені –відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 31 серпня 2010 року.
Суддя (підпис)< > Р.В. Мельников
З оригіналом згідно.< >
Суддя< > Р.В. Мельников< >