Справа № 309/2493/21

Провадження № 2/309/630/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді:Піцура Я.Я.

за участю секретаря судового засідання:Губаль Г.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру стягуваних аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру стягуваних аліментів.

Позовні вимоги вмотивовані тим, з відповідачем вона перебувала у шлюбі,який розірвано згідно рішення суду.

За час проживання ушлюбі у них народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які знаходяться на її утриманні.

Після розірвання шлюбу сторони у добровільному порядку уклали договір про сплату аліментів на дітей, згідно умов якого батько зобов`язався сплачувати аліменти на дітей у розмірі 3000 грн. щомісячно, до їх повноліття чи до закінчення навчання.

З моменту укладення договору пройшов значний час, внаслідок зростання споживчих цін та витрат на проживання, даної суми аліментів є явно недостатньо, і крім того відповідач не завжди вчасно сплачує аліменти.

Відповідач є молодою працездатною особою, працює у Чеській республіці де має власне житло та значні заробітки, інших утриманців не має.

У своєму позовіпозивач просить суд винести рішення, яким змінити спосіб присудження аліментів та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 4000 грн. щомісячно на кожну дитину.

У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 просить у його задоволенні відмовити. В обґрунтування посилається на те, що він сплачує аліменти вчасно, ніякого житла в Чеській Республіці немає, і крім сплати аліментів несе додаткові витрати по утриманню дітей.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позов та просила його задовольнити. Додатково звернула увагу на те, що відповідач майже постійно працює в Чеській республіці, а долучені представником квитанції сплачені батьком відповідача (також ОСОБА_4 ), тобто дідусем дітей, що не свідчить про понесення таких додаткових витрат саме відповідачем. Крім того, періодична купівля дітям певних речей не впливає на обов`язок сплати аліментів.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову. Звернув увагу на те, що крім сплати аліментів відповідач несе значні додаткові витрати на дітей: купляє їм речі, оплачує лікування, відпочинок тощо. Частина речей була куплена безпосередньо дідусем дітей, однак за гроші, які відповідач йому пересилав саме на потреби дітей, а отже саме він поніс ці витрати. Також визнав, що відповідач працює в Чеській республіці.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та належними доказами доведено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.8, 9), за час якого в них народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11), які перебувають на утриманні позивачки (а.с.12).

Згідно нотаріально посвідченого договору про сплату аліментних платежів на дітей від 10.05.2016 р., укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сторони домовились, що батько буде сплачувати аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. щомісячно до їх повноліття чи закінчення навчання (а.с.4, 5).

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року «держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини».

Згідно із статтею 150 Сімейного кодексу України обов`язками батьків є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: із 1 січня 2021 року - 2395 грн;з 1 липня 2021 року - 2510 грн;із 1 грудня 2021 року - 2618 грн.

Та обставина, що з віком потреби дітей зростають, а це в свою чергу тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Також слід визнати, що змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку дитини, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.

Окрім того суд враховує, що згідно акту обстеження житлово-побутових і матеріальних умов від 12.07.2021 року (а.с.12) наразі позивачка з дітьми проживає на орендованій квартирі, що зумовлює збільшення її витрат, і також свідчить зміну її матеріального стану

Отже, на думку суду, з огляду на те, що з моменту укладення договору від 10.05.2016 року пройшов значний час, то зазначені вище обставини, самі по собі свідчать про погіршення майнового стану позивача, що в свою чергу є достатньою підставою для збільшення розміру аліментів.

Відповідачем не зазначено жодних належних обставин, які б свідчили про його неможливість сплачувати аліменти у більшому розмірі.

З урахуванням вищевказаного, даних, які могли вказувати на неможливість або істотність обмеження надавати відповідачем матеріальну підтримку дітям у більшому розмірі судом не встановлено.

При цьому твердження відповідача про те, що він надає додаткову допомогу дітям не має якогось самостійного правового значення, оскільки в інтересах дітей є отримання саме постійного, стабільного утримання, а не періодичних платежів, які залежать виключно від волі відповідача.

Більше того долучені до відзиву документи (зокрема квитанції) свідчать про реальну можливість відповідача сплачувати аліменти у більшому розмірі, і окрім того як встановлено у судовому засіданні відповідач працює на заробітках у Чеській республіці, а отже отримує хороший дохід.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що відповідач є молодою, здоровою людиною без якихось вад зі здоров`ям, отримує хороший дохід, інших утриманців не має, виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та має бути не меншим 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з огляду на інтереси дітей, з точки зору стабільності врегулювання правовідносин між сторонами, підходячи системно до даної ситуації, суд приходить до висновку, що слід позов задовольнити та збільшити розмір аліментів, які сплачуються на підставі договору від 10.05.2016 року до 3200 грн. але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили. Такий розмір аліментів відповідатиме принципу добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору. У зв`язку з чим, на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 908 гривень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265,354 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що встановлений нотаріально посвідченим договором про сплату аліментних платежів на дітей від 10 травня 2016 року та стягувати з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  у розмірі по 3200(три тисячі двісті) грн., але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 908 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 07 вересня 2021 року.

Суддя Хустського

 районного суду:                                                                                           Піцур Я.Я.