Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1323/18

Провадження № 2/542/553/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 вересня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі судді Шарової-Айдаєвої О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України,

В С Т А Н О В И В :

31 серпня 2021 року з Верховного Суду до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України, за змістом якої позивач просив:

- стягнути з Російської Федерації на його користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 148 935 грн 72 коп., що є еквівалентом 35000,00 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову;

- стягнути з Російської Федерації на його користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 133 200 грн, що є еквівалентом 4057,45 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.

Встановлено, що раніше рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди та майнової шкоди завданих збройною агресією Російської Федерації проти України задоволено частково. Стягнуто з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 148 935 грн 72 коп., що є еквівалентом 35000,00 євро. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ганчука Павла Ярославовича залишено без задоволення, а рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди в розмірі 133200 грн скасовано. Справу № 542/1323/18 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди в розмірі 133200 грн передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

31 серпня 2021 року справа № 542/1323/18 надійшла до Новосанжарського районного суду Полтавської області, внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідна справа надійшла до провадження судді Шарової-Айдаєвої О.О.

Відповідно до резолютивної частини постанови Верховного Суду, відповідна справа в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про можливість прийняття до провадження відповідної справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 2 статті 498 ЦПК України, доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідачем у даній справі є Російська Федерація.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а рівно повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 15.11.1965 р. (надалі Конвенція), яка є чинною в Україні згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000 № 2052-ІІІ, із заявами та застереженнями. Україна та Російська Федерація приєднались до зазначеної Конвенції.

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (ст. 1 Конвенції).

Відповідно до статті 5 Конвенції якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

У разі наявності міжнародного договору з питань надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах між Україною та іноземною державою, використовується Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ вказаної Інструкції, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.

Відповідно до пункту 8.4 розділу VIII Інструкції, з урахуванням статті 17 Конвенції 1993 року в редакції Протоколу 1997 року доручення чи документи за результатами виконання доручень складаються російською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені українською мовою, до них додаються засвідчені переклади російською мовою.

Також слід зазначити, що положеннями статті 79 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2.2 глави 8 «Засвідчення вірності перекладу» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства, 16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).

Відтак суд, у разі відкриття провадження у справі, зобов`язаний повідомити про подачу позову, час і місце судового засідання всіх учасників процесу, в тому числі й нерезидента. Відповідно до статті 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави. Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.

З аналізу положень статті 15 Конвенції вбачається, що ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі, про наявність справи, яка розглядається судом, для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо.

Оскільки позовна заява з додатками викладена українською мовою та не надано їх переклад на російську мову з нотаріальним засвідченням їх вірності, це унеможливлює виконання умов Конвенції та розгляд справи. Тому, позивачу необхідно надати до суду належний переклад позовної заяви та додатків до неї російською мовою, оформлених та завірених належним чином.

Суд вважає необхідним роз`яснити позивачу, що у разі, коли документи, які необхідно вручити особі, не міститимуть перекладу російською мовою, остання може відмовитися їх прийняти або повернути без розгляду і подальшого виконання.

Таким чином, у зв`язку з нездійсненням позивачем перекладів копій позовної заяви та доданих до неї документів, з нотаріальним засвідченням їх вірності, та ненаданням суду примірника завіреного перекладу вказаних документів російською мовою для надіслання їх компетентному органу Російської Федерації, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху.

Від змісту позовної заяви залежать дії судді при проведенні подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.

Від змісту позовної заяви залежать позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Неохідність надання позивачем копії позовної заяви з додатками в перекладі на офіційну мову відповідача також продиткована змістом постанови Весховного Суду від 11 серпня 2021 року, який скасував рішення попередніх інстанцій в частині позовних вимог та направив відповідну справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, вказано, про судовий імунітет відповідача, що полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави. З огляду на викладене, вказано, що відповідач в Україні має судовий імунітет, а отже розгляд справи по суті без з`ясування питання наявності згоди дипломатичного представництва Російської Федерації як компетентного органу держави на розгляд справи в судах України є передчасним.

Таким чином, з метою отримання згоди компетентного органу відповідної держави, враховуючи процитовані вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність надання позивачем перекладу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів, з нотаріальним засвідченням їх вірності, для направлення судового доручення до Міністерства юстиції України, яке, в свою чергу, надсилає зазначене доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами копії позовної заяви із додатками дипломатичному представництву Російської Федерації як компетентному органу держави Російської Федерації для з`ясування наявності згоди до участі у справі як відповідача держави Російська Федерація.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно з частиною 1 статті 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною 3 статті 185 ЦПК України, якщо якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи необхідність усунення зазначених в ухвалі недоліків, суд вважає необхідним залишити позов без руху, надавши позивачу строк для усунення цих недоліків.

На підставі викладеного та керуючись статтями 175-177, 185, 260 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки усунути шляхом надання до Новосанжарського районного суду Полтавської області:

- перекладу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів на російську мову, з нотаріальним засвідченням їх вірності.

Копію ухвали направити позивачу.

Позивачу роз`яснити, що в разі невиконання вказаних недоліків, дана позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва