УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-5508/2010р.                                                  Головуючий в 1 інстанції Шавула В.С.

Категорія-79                                                                       Доповідач Козлов С.П.                  

У Х В А Л А  

27 вересня 2010 року                                                                                           м. Дніпропетровськ

                               Колегія суддів судової палати у цивільних справах

                            апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:                                

                                       головуючого:    Болтунової Л.М.,

                                       суддів:               Козлова С.П., Максюта Ж.І.,

                                       при секретарі:   Білоус А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського  районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2010 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Індустріального відділу Держаної виконавчої служби Дніпропетровського  міського управління юстиції, -

  В С Т А Н О В И Л А:

        Ухвалою Ленінського  районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2010 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Індустріального відділу Держаної виконавчої служби Дніпропетровського  міського управління юстиції.

        В апеляційній скарзі посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та передати питання на новий розгляд до того ж суду.

        Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія не знаходить підстав для її задоволення та скасування ухвали суду.  

        Згідно зі ст.50 Закону України «Про виконавче провадження»  з вернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. А відповідно до ст.62 цього Закону звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

        Як встановлено судом, 22 листопада 2006 року Ленінським  районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист №2-3205 про стягнення з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ј частини з усіх видів заробітку та Індустріальним відділом Держаної виконавчої служби Дніпропетровського  міського управління юстиції 15 лютого 2008 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копія якої 19 лютого 2008 року була надіслана ОСОБА_1 з попередженням та повідомленням про необхідність явки до  Індустріального відділу Держаної виконавчої служби Дніпропетровського  міського управління юстиції, а 14 вересня 2009 року ОСОБА_1 отримав у державного виконавця довідку про заборгованість по стягненню аліментів станом на 01 вересня 2009 року в розмірі 8035.53 грн..

        Актом державного виконавця від 24 лютого 2009 року та відповіді ОКЗ «Протитуберкульозний диспансер м. Дніпропетровська» від 24 лютого 2009 року було встановлено, що ОСОБА_1 знаходився в лікарні на лікуванні з 22 жовтня 2008 року по 13 січня 2009 року, продовжує лікуватися в амбулаторних умовах та проживає разом з матір’ю по вул. Байкальська, 11/51 в м. Дніпропетровську.

        Державним виконавцем були надіслані запити для встановлення місця проживання боржника та наявність у нього рухомого та нерухомого майна, але крім квартири по вул. Байкальська, 11/51 в м. Дніпропетровську іншого майна у боржника не було виявлено, а неодноразові попередження державного виконавця про необхідність сплати аліментів боржником були проігноровані, у зв’язку з чим 19 серпня 2009 року державним виконавцем в порядку ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про арешт майна боржника – квартири по вул. Байкальська, 11/51 в м. Дніпропетровську - та оголошення заборони на її відчуження, копія якої була направлена сторонам виконавчого провадження та до КП «ДМБТІ» разом з виконавчим документом.            

        Згідно довідки-розрахунку заборгованість по стягненню аліментів з боржника станом на 01 квітня 2010 року становить 9605,78 грн..                    

        При таких обставинах, дійшовши правильного висновку про законність вищевказаних дій виконавчої служби щодо накладення арешту на майно боржника суд обґрунтовано на підставі  ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»  відмовив в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Індустріального відділу Держаної виконавчої служби Дніпропетровського  міського управління юстиції.    

        З урахуванням наведеного доводи ОСОБА_1 у скарзі про порушення виконавчою службою вимог Закону України «Про виконавче провадження»  при накладенні арешту на його майно колегія суддів вважає безпідставними, а посилання скаржника на відсутність доказів вчинення виконавчою службою зазначених в рішенні суду дій перед винесенням постанови про арешт майна спростовується журналом судового засідання, з якого вбачається, що  наведені в рішенні обставини справи були встановленні судом на підставі досліджених в судовому засіданні матеріалах виконавчого провадження. Не можуть бути прийняти до уваги і доводи скаржника про належність арештованого майна не тільки йому, а ще і іншим особам, оскільки останні постанову про арешт майна не оскаржують і не позбавлені можливості звернутися у встановленому порядку з заявою до суду про звільнення належної їм частини майна з під арешту.

Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Ленінського  районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2010 року залишити без змін.

         Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: