У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-12649/2010р.                                                   Головуючий в 1 інстанції Чумак Т.А.

Категорія-46                                                                              Доповідач Козлов С.П.

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 року                                                                                           м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

                                          головуючого:   Болтунової Л.М.,

                                          суддів:              Козлова С.П., Максюта Ж.І.,

                                          при секретарі:  Білоус А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

        В С Т А Н О В И Л А:

         Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково - визнано  спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_1 право власності на 31/100 частину, а за ОСОБА_2 - на 69/100 частини цієї квартири; вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат по справі, а в іншій частині позову відмовлено.  

        З підстав неповного з’ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

        Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду з наступних підстав.

        Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.    

        Відповідно до ст.ст.60,70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

        Згідно з ч.2 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання майна.

        Як  правильно встановлено судом, сторони перебували у шлюбі з 21 вересня 2002 року по 17 квітня 2009 року, а шлюбні відносини були припинені між ними в лютому 2009 року.  

        25 січня 2007 року відповідач за згодою з позивачкою придбав на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 за 61 889,74 грн., за умови їх отримання продавцем від покупця після нотаріального посвідчення договору за рахунок кредиту для придбання нерухомості житлового призначення, отримуваного покупцем за відповідним кредитним договором. Вказаний договір купівлі-продажу квартири зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.01.07 року, відповідно до якого власником спірної квартири є відповідач.  

        На придбання спірної квартири були витрачені спільні кошти в сумі 28 000 грн., з яких 18 000 грн. надала мати позивачки  та 10 000 грн. - батьки відповідача   .  

        На придбання нерухомості житлового призначення ЗАТ КБ "ПриватБанк" надав відповідачу 35 350 грн. за кредитним договором 25 січня 2007 року, на виконання умов якого за договором поруки від 25.01.07 року поручителем є батько відповідача - ОСОБА_3.  

        Згідно довідки ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 25.06.2010 р. погашення кредиту по зазначеному договору кредиту за період з 25.01.07 р. по 28.02.09 р. без урахування процентів та комісії складає 10 515, 36 грн..    

        Таким чином, сторони придбали вищевказану квартиру під час перебування в шлюбі та в рахунок придбання спірної квартири сплатили отримані від батьків для придбання квартири спільні кошти в сумі 28 000 грн. та сплачені в рахунок погашення кредитної заборгованості з дня отримання кредиту по лютий 2009 року кошти в сумі 10 515,36 грн., тобто до дня припинення шлюбних відносин між сторонами та ведення ними спільного господарства. Всього сторонами сплачено в рахунок придбання спірної квартири спільні кошти в сумі 38 515,36 грн., позичкова заборгованість станом на 13.04.10 року складає 25 140,09 грн., після чого з березня 2009 року відповідач сплачує кредитну заборгованість за власні кошти, а позивачка зобов’язань щодо погашення кредитної заборгованості не має.        

        В підтвердження своїх позовних вимог щодо збільшення частки у спірній квартирі на підставі ч.3 ст. 70 СК України, позивачка не надала суду достатніх доказів того, що розмір частки аліментів, які вона отримує на утримання малолітньої дитини, є недостатнім для забезпечення  фізичного, духовного розвитку та лікування дитини.

        За таких обставин, дійшовши правильного висновку, що спірна квартира не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя і є їх спільною частковою власністю з визначенням вартості частки позивачки  в сумі 19 257,68 грн. (31/100 частини квартири), а відповідача в сумі 42 632 гр. 06 коп. (69/100 частин квартири), суд обґрунтовано визнав за сторонами право власності на спірну квартиру відповідно до їх часток в неї, а в іншій частині позову відмовив.  

       Доводи ОСОБА_1 у скарзі про безпідставне визнання судом за сторонами права власності на спірну квартиру відповідно до їх часток в неї та відхилення доказів в підтвердження її позовних вимог щодо збільшення частки у спірній квартирі з урахуванням наявності у неї неповнолітньої дитини не ґрунтуються на встановлених в судовому засіданні обставинах справи та нормах регулюючого спірні правовідносини законодавства і фактично зводяться до їх одностороннього тлумачення лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалися на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні в судовому засіданні відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

       Викладені в скарзі доводи не спростовують правильність вищезазначених висновків суду, а рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи змін колегія суддів не вбачає.

       Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

       Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2010 року залишити без змін.

        Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: