УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-12580/2010р. Головуючий в 1 інстанції Антонюк О.А.
Категорія-27 Доповідач Козлов С.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Болтунової Л.М.,
суддів: Козлова С.П., Максюта Ж.І.,
при секретарі: Білоус А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, розірвання договору про чековий вклад, стягнення сум та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2006 року позивач звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що 21 липня 1997 року між ним та відповідачем було укладено договір про чековий вклад №0774711021, відповідно до якого він вносив на рахунок за цим договором кошти, і станом на 23 березня 2005 року на його рахунку було 18,92 грн., а 23 березня 2005 року він вніс за договором 25 000 грн. та 25 березня 2005 року - 35 000 грн., які він не отримував, тому залишок на рахунку повинен був складати 60 000 грн. Однак вказані кошти з рахунку були зняти невідомою особою і за його неодноразовими зверненнями відповідачем не повернуті. З цих підстав та неодноразово уточнюючи свої позовні вимоги позивач просив суд розірвати цей договір, стягнути з відповідача на його користь вказану суму вкладу з відсотками, виходячи із 18 % річних відповідно до умов договору, та 250 000 грн. моральної шкоди.
Р ішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення його позову.
Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з постановленням нового рішення.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд виходив з того, що неотримання у відповідача зазначених в позові коштів в сумі 60 000 грн. позивачем не доведено та правоохоронними органами розслідується кримінальна справа щодо обставин видачі коштів за спірним договором, що свідчить про наявність правовідносин, що виникають із спричинення шкоди майну позивача внаслідок злочину, що регулюються статтями 1166,1172 або 1177 ЦК України, а оскільки на сьогодні не встановлено винну особу, вирішити питання про стягнення спричиненої позивачу у результаті злочину шкоди неможливо.
З таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 1997 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про чековий вклад № 0774711021 строком на 1 рік з нарахуванням щомісячних процентів по вкладу у розмірі 18% річних, на підставі якого відповідачем було відкрито рахунок на ім'я позивача, який 23 березня 2005 року вніс відповідачу за цим договором 25000 грн. та 25 березня 2005 року — 35 000 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 2 від 23 березня 2005 року та № 1 від 25 березня 2005 року, роздруківкою руху коштів по рахунку НОМЕР_1, а влітку 2005 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення свого вкладу, однак останній кошти не видав, посилаючись на їх відсутність на рахунку та отримання їх позивачем за видатковими касовими ордерами № 2 від 24 березня 2005 року та № 1 від 28 березня 2005 року.
Між тим, за висновком судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 559 від 26 червня 2007 року підписи на видаткових касових ордерах № 2 від 24 березня 2005 року та № 1 від 28 березня 2005 року (відповідно про отримання 25000 грн. та 35000 грн.) виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його підпису.
Вказані висновки експертизи нічим не спростовані та підтверджуються поясненнями позивача, а самі по собі протиріччя інших висновків цієї експертизи з поясненнями позивача в частині його підпису на інших видаткових касових ордерах за 2004 рік, на що посилався суд у своєму рішенні, давая оцінку цьому доказу в цілому, ще не свідчить про невідповідність її висновків дійсним обставинам справи в частині підпису особи на зазначених видаткових касових ордерах № 2 від 24 березня 2005 року та № 1 від 28 березня 2005 року.
Отже належних беззаперечних доказів в підтвердження повернення відповідачем внесеної позивачем спірної суми вкладу суду не надано.
За умовами спірного договору сторони мають право його розірвати, повідомив про це іншу сторону за п’ять днів, при цьому банк повертає вкладнику суму вкладу разом з нарахованими відсотками (п.15).
Проте відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні його позову суд вищенаведені обставини справи та вимоги закону залишив без уваги та належної правової оцінки, помилково посилаючись на неможливість вирішення у цій справі питання про повернення позивачу спірної суми до встановлення винної особи у кримінальному порядку.
При таких обставинах, рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення на підставі ст.ст.15,16,526,530,610,611,651,1058-1061 ЦК України та ст.309 ЦПК України про розірвання спірного договору та стягнення з відповідача на користь позивача суму внесеного вкладу за договором в розмірі 60000 грн. і відсотків по вкладу в розмірі 52879 грн., виходячи із 18% річних відповідно до п.4 договору вкладу за період з 26.03.2005 р. по час розгляду справи судом в межах заявлених позовних вимог.
Підлягають також стягненню з відповідача судові витрати по справі відповідно до вимог ст.ст.79-81,88 ЦПК України.
А щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», то згідно зі ст.3 цього Закону відшкодування такої шкоди передбачено лише у випадку її заподіяння небезпечними для життя і здоров’я людей товарами (роботами, послугами), чого позивачем не доведено. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2010 року скасувати та постановити нове рішення.
Розірвати договір про чековий вклад №0774711021, укладений 21 липня 1997 року між ОСОБА_1 та Комерційним Банком «ПриватБанк».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором про чековий вклад №0774711021 від 21 липня 1997 року в розмірі 60000 грн., відсотки по вкладу в розмірі 52879 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а в решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 1129 грн..
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: