ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2010 р. № 2а-6602/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
судді Ланкевича А.З.
при секретарі Гіщинській С.Я.
за участі представників
позивача Шатули О.Г.
відповідача Савченка П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Вітус»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова податкові повідомлення-рішення №0002492321/3 від 21 травня 2010 року та №0000532321/0 від 17 березня 2010 року.
Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої він просить визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова податкове повідомлення-рішення №0002492321/3 від 21 травня 2010 року.
В позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість за липень-серпень 2009 року складено Акт №2910/23-209/20811098 від 03 листопада 2009 року, згідно якого встановлено, що позивачем допущено порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму –200 263, 39 грн., а відповідно й занижено податкове зобов’язання, яке підлягало сплаті до бюджету на загальну суму 143 135 грн. з врахуванням від’ємного значення на загальну суму -57 129 грн. Відповідач дійшов до висновку про допущення позивачем вказаних порушень на підставі виявлених фактів включення останнім до складу податкового кредиту згідно податкової декларації за липень 2009 року податкових накладних минулих періодів, зокрема за травень, червень 2009 року, на загальну суму 190 312, 44 грн. На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем 11 листопада 2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002492321/0, яким визначено позивачу зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 199 394 грн., в тому числі за основним платежем - 143 135 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 56 259 грн. В результаті адміністративного оскарження позивачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення, таке скасоване та винесене нове №0002492321/3 від 21 травня 2010 року, яким визначено позивачу зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 174 496, 57 грн., в тому числі за основним платежем –119 464, 27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –55 032, 30 грн. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, вказує на те, що у зв’язку з тим, що податкові накладні отримані ним від продавців значно пізніше ніж здійснено фактичну проплату та отримано товар, вказані суми включені до податкового кредиту в періоди на які припадає час отримання накладних. На підтвердження своїх позицій посилався на положення ст.7 вищенаведеного Закону.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, посилається на те, що за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість за липень-серпень 2009 року складено Акт від 03 листопада 2009 року, в якому зафіксовані виявлені порушення. Так встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту згідно податкової декларації за липень 2009 року податкові накладні минулих періодів, зокрема за травень, червень 2009 року, на загальну суму 190 312, 44 грн., у зв’язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення №0002492321/0 від 11 листопада 2009 року, яке скасоване за результатами адміністративного оскарження та винесено нове №0002492321/3 від 21 травня 2010 року, яким визначено позивачу зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 174 496, 57 грн., в тому числі за основним платежем –119 464, 27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –55 032, 30 грн. На підтвердження правомірності винесення оскаржуваного повідомлення-рішення посилається на положення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказує на те, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит, платник таким не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.
В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Приватне підприємство «Вітус» зареєстроване 05 травня 1994 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради в якості суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.
В період з 26 по 30 жовтня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на підставі направлення №776 від 26 жовтня 2009 року проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати ним податку на додану вартість за липень-серпень 2009 року, за результатами якої виявлено, що таким допущено порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму –200 263, 39 грн., а відповідно й занижено податкове зобов’язання, яке підлягало сплаті до бюджету на загальну суму 143 135 грн. з врахуванням від’ємного значення на загальну суму -57 129 грн., про що складено відповідний Акт №2910/23-209/20811098 від 03 листопада 2009 року.
Відповідач дійшов до висновку про допущення позивачем вказаних порушень на підставі виявлених фактів включення останнім до складу податкового кредиту згідно податкової декларації за липень 2009 року податкових накладних минулих періодів, зокрема за травень, червень 2009 року.
На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем 11 листопада 2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002492321/0, яким визначено позивачу зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 199 394 грн., в тому числі за основним платежем - 143 135 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 56 259 грн.
Вищенаведене податкове повідомлення-рішення за результатами адміністративного оскарження згідно з рішенням Державної податкової інспекції у м.Львові від 17 травня 2010 року скасоване та винесене нове №0002492321/3 від 21 травня 2010 року, яким визначено позивачу зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 174 496, 57 грн., в тому числі за основним платежем –119 464, 27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –55 032, 30 грн.
Згідно пунктів 1, 11 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); 11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 вищенаведеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як вбачається з змісту вищенаведених норм законодавцем встановлена пряма заборона на включення до податкового кредиту витрат, пов’язаних зі сплатою податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, перерахованими в пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону.
Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції з скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною. Таким чином, якщо податкова накладна отримана з запізненям, то сума податку на додану вартість включаєтся в податкову декларацію у тому звітному періоді, в якому така накладна була отримана.
Така ж позиція викладена в листі Державної податкової адміністрації України №15316/7/15-2417 від 11 серпня 2004 року, в якому зазначено, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Як вбачається з Реєстру отриманих та виданих податкових накладних на Приватному підприємстві «Вітус», вказані в Акті перевірки податкові накладні отримані позивачем від продавців із запізненями, а відтак, суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг) згідно вказаних накладних включені до складу податкового кредиту лише в звітному періоді, що припадав на час отримання таких накладних.
З урахуванням вищезазначеного, суд не вбачає наявності з боку позивача порушень вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податкове повідомлення-рішення №0002492321/3 від 21 травня 2010 року, винесене Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова, підлягає до скасування.
На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задоволити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова №0002492321/3 від 21 травня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вітус»7 (сім) гривень витрат понесених останнім на сплату судового збору.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2010 року.
Головуючий Ланкевич А.З.