ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/19086/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.

Провадження № 22-ц/817/413/21 Доповідач - Дикун С.І.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів -  Бершадська Г. В., Сташків Б. І.,

з участю секретаря - Дикун В.В.

з участю сторін - відповідачки ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 адвоката Осіва П.В., представника відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - адвоката Панченка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу №607/19086/13-ц за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 , про визнання поруки припиненою, ухваленого суддею Позняком В.М., повний текст рішення виготовлено 4 січня 2021 року,-

                                                    ВСТАНОВИВ:   

        ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання поруки припиненою. В обґрунтування вимог посилається на те, що 26 березня 2008 року між ОСОБА_1 та банком було укладено кредитний договір. В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору було укладеного договір поруки за №770/43-143-08 від 26 березня 2008 року. 31.07.2008 року банк, без його згоди як поручителя, підвищив процентну ставку за договором кредиту, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. На підставі вимог ст. 559 ЦК України просить визнати поруку припиненою. Під час розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та зазначив, що порука є припиненою у зв`язку з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Так, основне зобов`язання позичальника по кредитному договору №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року припинилося проведеним належним виконанням, що підтверджується квитанцією №kr06310 від 08 серпня 2008 року про сплату ОСОБА_1 кредиту в розмірі 399994,57 гривень та відсотків у сумі 1777,75 гривень.

       Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року у  задоволенні позову    ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору — ОСОБА_4 про визнання поруки за договором № 770/43-143-08 від 26 березня 2008 року припиненою з 31 липня 2008 року відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги та визнати поруку припиненою за договором поруки №770/43-143-08 від 26.03.2008 року, укладеного між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неналежно розглянув позовні вимоги, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та не виконав вказівки суду касаційної інстанції при розгляді даної справи.

Також вказує на те, що суд не взяв до уваги, що кредитор порушив взяті на себе зобов`язання та безпідставно без згоди поручителів підняв процентну ставку, не повідомив поручителів письмово про погашення кредитних зобов`язань за договором поруки та протиправно відмовився припинити поруку.

Відмова банку достроково припинити договірні зобов`язання внаслідок погашення кредиту та припинити поруку не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині першій статті 559 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України.

Крім того, зазначає, що фактичне підняття і зміна розміру процентної ставки з 13,25% до 20% з 31.07.2008 та сплатою підвищеної процентної ставки за договором кредиту не заперечувалась під час розгляду справи банком та позичальником. Однак, банк не надав в суд докази про письмове повідомлення ним поручителів щодо збільшення їх кредитних зобов`язань внаслідок підняття процентної ставки та отримання їх згоди.

Вважає, що порука за договором № 770/43-143-08 припинена, оскільки відбулося збільшення банком 31.07.2013 зобов`язань поручителя за договором кредиту №770/42-41-08 від 26.03.2008 року та сплатою підвищеної процентної ставки за договором кредиту не заперечується банком та позичальником. Однак, банк не надав в суд докази про письмове повідомлення ним поручителів щодо збільшення їх кредитних зобов`язань внаслідок підняття процентної ставки та отримання їх згоди.

Також посилається на те, що подані банком виписки по руху коштів ОСОБА_1 є неналежними та недопустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам до електронних доказів, передбачених ст. 100 ЦПК України, та положенню ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо встановлених вимог до первинних документів з бухгалтерсько-облікових операцій.        

Вважає, що в силу вимог ст.215 ЦК України не є належними та допустимими доказами договори про внесення змін до договору кредиту та поруки від 08.08.2008 року, на які посилається суд в своєму рішенні при встановленні факту зміни валюти кредиту, внаслідок їх нікчемності, тому внесені зміни до припиненого правочину не створюють юридичних наслідків.

Видані 08.08.2008 року банком ОСОБА_1 кошти в іноземній валюті в сумі 87145 дол. США не є кредитними коштами за договором кредиту №770/42-41-08 від 26.03.2008 р., оскільки оформлення їх первинних документів не відповідає нормативно-правовим актам НБУ, а є без достатньої правової вимоги набутим майном, що встановлює виникнення між сторонами нових правових зобов`язань.

Також суд не надав оцінку листу Національного банку України про те, що ОСОБА_1 не має кредитних зобов`язань за договором кредиту від 26.03.2008 року перед АТ «Укрсоцбанком» та критично сприйняв викладені висновки судового експерта про погашення позичальником кредиту та припинення зобов`язань, видачі банком ОСОБА_1 нового кредиту.

Із апеляційною скаргою на рішення суду звернулась також відповідачка ОСОБА_1 . У своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 грудня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 , визнати поруку припиненою за договором поруки №770/43-143-08 від 26.03.2008 року, укладеним між АКБ “Укрсоцбанк” (правонаступник АТ “АльфаБанк”) та ОСОБА_3 .

Посилається на те, що в оскаржуваному рішенні неповно встановлені фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не мотивовано висновки про відсутність правових підстав для припинення поруки та не виконано вказівок суду касаційної інстанції вказаних в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року .

Зазначає, що порука припинена за договором поруки від 26.03.2008 року, оскільки банк 01.07.2008 року в односторонньому порядку за договором споживчого кредиту від 26.03.2008 року без згоди поручителів збільшив обсяг зобов`язання, шляхом підняття розміру процентної ставки з 13.25% до 20%. При цьому банк не повідомив поручителів про збільшення обсягу відповідальності та про дострокове виконання позичальником своїх зобов`язань та повернення споживчого кредиту.

08.08.2008 р. договір кредиту №770/42-41-08 від 26.03.2008 р. припинений внаслідок дострокового виконання нею як кредитором договірних зобов`язань шляхом внесення кредитних коштів в сумі 401772.32 грн.

Окрім того, суд не застосував положення ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо порядку виконання розрахункових операцій банком та відповідності виданих документів. Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

       Банк не надав докази про відкриття 08.08.2008 року нею валютного рахунку, що свідчить про відсутність між сторонами валютного кредитування в межах договору споживчого кредиту від 26.03.2008 року. Тому проведена банком операція з отримання від ОСОБА_1 готівки на погашення кредиту в повній сумі, свідчить про припинення між сторонами договірних зобов`язань із споживчого кредиту.

Суд помилково до даної справи застосував роз`яснення Верховного Суду у справі №200/5647/18, викладені у постанові від 16.09.2020 року, оскільки обставини цієї справи не є тотожними та стосуються карткових рахунків.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 представник АТ “АльфаБанк” адвокат Панченко Д.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.12.2020 року - без змін.

Вказує, що з аналогічних підстав один із поручителів по кредиту та третя особа у даній справі - ОСОБА_4 зверталась з позовом до суду про визнання поруки припиненою та рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 липня 2013 року, яке на даний час набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звертались з позовом до суду про визнання додаткової угоди №1 до договору кредиту недійсною. В ході перегляду даної справи апеляційною та касаційною інстанціями рішення суду першої інстанції було скасоване та відмовлено в позові. Позивачі стверджували, що внаслідок підняття процентної ставки до 20% річних вони були змушені змінити валюту кредитування з гривні на долар ША та добровільно підписали угоду, тобто вони про підняття відсоткової ставки знали.

Вважає обґрунтованими висновки суду, що підвищення відсоткової ставки не відбулося, а листи банку не можна розцінювати як додаткову угоду про зміну розміру процентної ставки. Укладаючи додаткову угоду про внесення змін в добровільному порядку погодився із зміненими умовами договору, а попередні умови договору поруки змінилися, тому визнавати припиненою поруку на підставі підвищеної відсоткової ставки немає, оскільки саме такі зміни було погоджено.

Щодо посилання апелянта на квитанцію від 8 серпня 2008 року, де відображено оплату 401771,32 грн. на погашення кредиту в сумі 39999,57 грн. та відсотків в сумі 1777,75 грн., яка, на думку позивача, підтверджує виконання зобов`язань за договором кредиту від 26 березня 2008 року, то суд вірно не взяв до уваги такі твердження, оскільки 8 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду за №1 до договору кредиту від 26 березня 2008 року, згідно умов якої сторони дійшли згоди здійснити заміну валюти зобов`язання — Національної валюти України за договором кредиту шляхом переведення у долари США про що внести відповідні зміни.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 листопада 2020 року та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив ті обставини, що банком змінено зобов`язання без згоди поручителів, письмово не повідомив поручителів про погашення позичальником кредиту. Укладені додаткові угоди щодо зміни валюти, процентної ставки та інших істотних умов до припиненого договору поруки є нікчемними, тому визнання їх недійсності в суді не вимагається.

Також вказує, що висновки експерта про повне погашення 8 серпня 2008 року позичальником кредитних зобов`язань та припинення дії договору кредиту від 26 березня 2008 року не спростовані банком та не надана судом їм справедлива оцінка.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник позивача адвокат Осів П.В. та відповідачка ОСОБА_1 підтримали апеляційні скарги в їх межах та посилаючись на доводи, викладені в апеляційних скаргах, просили їх задовольнити.

Представник АТ “АльфаБанк” адвокат Панченко Д.В. в режимі відеоконференції апеляційних скарг не визнав та просив їх відхилити, мотивуючи доводами, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 .

Інші учасники справи, будучи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, а тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, та з врахуванням думки учасників справи, колегія суддів не вбачає перешкод щодо розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

       Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

       Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

       Судом установлено, що 26 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено  договір споживчого кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008р. (надалі - кредитний договір).  

       Відповідно до умов п.1.1 кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 400000 гривень зі сплатою 13,25% річних.

       Пунктом 2.7 договору передбачено, що у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої, або виконавчої влади, Національного банку України, а також у разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора та яка не залежить від волі Сторін, кредитор має право змінити (збільшити або зменшити) процентну ставку за користування кредитом, що визначена у п.1.1 цього договору.

       Про намір змінити розмір процентів та/або комісій Кредитор зобов`язаний повідомити Позичальнику не пізніше ніж за десять календарних днів до дати початку їх введення, а також надати позичальнику для укладення проекти двох примірників відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору (п.2.7.1). У разі, якщо позичальник погодився з запропонованими кредитором змінами розміру процентів та/або комісій, він протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання від кредитора двох примірників відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору підписує їх, повертає їх кредитору для підписання з боку кредитора. Цей договір вважається зміненим в частині розміру процентів та/або комісій після підписання Позичальником та Кредитором і скріплення його печаткою відповідної додаткової угоди/договору. Зазначені зміни вводяться в дію з дати, вказаної у відповідній додатковій угоді (договорі) (п.2.7.2). У разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими кредитором змінами розміру процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в п.п.2.7.2 цього договору відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору, Кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір у порядку, передбаченому договором та вимагати в позичальника погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій а також можливої неустойки відповідно до умов договору (п.2.7.3).

       Для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки №770/43-143-08, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язався перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбаченому договором кредиту. Положеннями п.п. 2.1.2 п.2.1 договору поруки, визначено зміст забезпеченого порукою зобов`язання, його розмір, строк та порядок виконання, зокрема: сплата процентів за користування кредитом у розмірі 13,25 процентів річних. Згідно з умовами п.3.3.2 договору поруки, кредитор зобов`язаний до припинення цього Договору не змінювати умов Договору кредиту без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.

       Листом за №15-15/96-444 від 04.08.2008 року банк повідомив ОСОБА_1 про підвищення розміру процентної ставки за договором кредиту до 20% річних з 31 липня 2008 року.

       Із листа від 30.04.2010 року начальника відділення “Урсоцбанк” Гринчишина Л.В. вбачається, що на адресу ОСОБА_1 , у відповідь на її лист від 19.04.2010 року, 31 липня 2008 року за договором кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року встановлено розмір відсоткової ставки 20 % згідно листа від 04.08.2008 року.

       06 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою, в якій просила змінити валюту кредитування з гривні на долар США згідно договору кредиту від 26.03.2008 року.

       08 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду за №1 до договору кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, згідно умов якої ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» дійшли згоди здійснити заміну валюти зобов`язання - національної валюти України за договором кредиту шляхом переведення у долари США та у зв`язку із цим, внести зміни до договору кредиту. Зокрема встановлено, що станом на дату укладення додаткової угоди, заборгованість позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 399994,57 грн. (п.1). Внаслідок перерахунку заборгованості, який здійснено за курсом 459 грн. за 100 доларів США, максимальний ліміт заборгованості позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 87145 доларів США (п.1.1) Починаючи з дня укладення цієї угоди нарахування процентів за користування кредитним коштами здійснюється, виходячи із ставки 13,5 % річних (п.1.2).

       08.08.2008 року між банком, ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_3 було укладеного додаткову угоду за №1 про внесення змін до договору поруки від 26.03.2008 року №770/43-143-08, згідно умов якої, порукою забезпечується повернення кредиту у сумі 87 145 доларів США у строк до 15.03.2033 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Інші умови договору поруки залишаються незмінними. ( п. 3 додаткової угоди ).

       Відповідно до квитанції за № kr06310 від 08 серпня 2008 року, відображено операцію, де платник ОСОБА_1 оплатила 401772,32 грн., призначення платежу - погашення кредиту 399994,57 грн. та відсотків у сумі 1777,75 грн., отримувач - Тернопільська обласна філія Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк». В квитанції наявний напис “Ви повністю погасили заборгованість. Завдяки вашій позитивній кредитній історії ви стали учасником програми лояльності нашого банку і можете скористатися пільгами при наступному кредитуванню».

       16 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася до керуючого Тернопільської філії АКБ «Урсоцбанк» із листом, в якому зазначила, що 26 березня 2008 року між нею та банком було укладений договір споживчого кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008р., а 08 серпня 2008 року укладено додаткову угоду, згідно якою здійснено перерахунок кредиту за курсом 459 грн. за 100 доларів США та встановлення 13,5 % річних. Зазначила, що свої зобов`язання перед банком виконує належним чином, однак, у зв`язку із фінансовою нестабільністю, зростанням курсу національної валюти, перебуванням її в дородовій відпустці, просила надати відстрочку щодо повернення тіла кредиту на 18 місяців та знизити проценту ставку.

       Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вважав, що в силу положень ч.1 ст.599 ЦК України порука припинилась у зв`язку із збільшенням з 1 серпня 2008 року процентної ставки за кредитом із 13,5 до 20% річних.

       Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважав, що відсутні правові підстави, для задоволення позову із цих підстав, оскільки позивач погодився із зміненими умовами договору поруки від 26.03.2008 року, про що свідчить додаткова укладена угода 08.08.2008 року між банком, ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_3 за №1 про внесення змін до договору поруки від 26.03.2008 року №770/43-143-08, згідно умов якої, порукою забезпечується повернення кредиту у сумі 87 145 доларів США у строк до 15.03.2033 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Інші умови договору поруки залишаються незмінними. ( п. 3 додаткової угоди ).

       Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

       Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

       Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

       Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

       Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).

       За правилами частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

       За змістом частини першої статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Наведена правова позиція неодноразово застосовувалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.12.2018 у справі №569/8360/16-ц та у постанові від 09.10.2020 у справі № 903/998/19.

       Згідно частини першої статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. (частина друга статті 1055 Цивільного кодексу України).

       Порядок внесення змін до кредитного договору кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008р. щодо зміни (збільшити або зменшити) процентної ставки за користування кредитом встановлений в пункті 2.7. Зокрема, про намір змінити розмір процентів та/або комісій Кредитор зобов`язаний повідомити Позичальнику не пізніше ніж за десять календарних днів до дати початку їх введення, а також надати позичальнику для укладення проекти двох примірників відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору (п.2.7.1). У разі, якщо позичальник погодився з запропонованими кредитором змінами розміру процентів та/або комісій, він протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання від кредитора двох примірників відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору підписує їх, повертає їх кредитору для підписання з боку кредитора. Цей договір вважається зміненим в частині розміру процентів та/або комісій після підписання Позичальником та Кредитором і скріплення його печаткою відповідної додаткової угоди/договору. Зазначені зміни вводяться в дію з дати, вказаної у відповідній додатковій угоді (договорі) (п.2.7.2).

       08.08.2008 року між банком, ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_3 було укладеного додаткову угоду за №1 про внесення змін до договору поруки від 26.03.2008 року №770/43-143-08, згідно умов якої порукою забезпечується повернення кредиту у сумі 87 145 доларів США у строк до 15.03.2033 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних (п. 3 додаткової угоди).

       Наведене свідчить про те, що позивач, уклавши додаткову угоду, погодився із зміненими умовами договору, будучи належно повідомленим про змінені умови договору.        

       Щодо посилання на припинення поруки у зв`язку з виконанням основного зобов`язання боржником ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що правочини, які були вчинені між кредитором, боржником та поручителем 08.08.2008 року є дійсними та ними були внесені зміни у договори кредиту та поруки від 26.03.2008 року щодо валюти кредитування за договором кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, змінивши її з гривні на долар США, та встановлено новий графік погашення заборгованості.

       За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

       Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

       Позивач ОСОБА_3 як на доказ посилався на квитанцію за № kr06310 від 08 серпня 2008 року, якою відображено операцію, в якій платник ОСОБА_1 оплатила 401772,32 грн., призначення платежу - погашення кредиту 399994,57 грн. та відсотків у сумі 1777,75 грн., отримувач - Тернопільська обласна філія Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк», яка на його думку підтверджує виконання зобов`язань за договором кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року.

       Однак, із матеріалів справи вбачається, що 08 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду за №1 до договору кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, згідно умов якої ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» дійшли згоди здійснити заміну валюти зобов`язання - Національної валюти України за договором кредиту шляхом переведення у долари США та у зв`язку із цим, внести зміни до договору кредиту. Зокрема, встановлено, що станом на дату укладення додаткової угоди, заборгованість позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 399994,57 грн. (п.1). Внаслідок перерахунку заборгованості, який здійснено за курсом 459 грн. за 100 доларів США, максимальний ліміт заборгованості позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 87 145 доларів США (п.1.1)

       Таким чином, квитанція за № kr06310 від 08 серпня 2008 року, якою відображено операцію оплати ОСОБА_1 401772,32 грн., правильно не прийнята судом першої інстанції на доказ повного виконання основного зобов`язання боржником ОСОБА_1 за спірним кредитним договором, оскільки вказана квитанція видана у зв`язку із перерахуванням валюти кредитування 399994,57грн за курсом 459.00 грн. за 100 доларів США та встановленням ліміту заборгованості на позичковому рахунку позичальника в сумі 87145,00 доларів США.

       Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частина перша та третя статті 653 Цивільного кодексу України).

       Отже, з вищенаведеного вбачається, що при зміні договору зобов`язання змінюються, а не припиняються.

       Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

       Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2010 року у справі №22ц-485, що набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” про визнання додаткової угоди недійсною, повернення коштів та зобов`язання вчинити певні дії, апеляційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” задоволено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2010 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” про визнання додаткової угоди недійсною, повернення коштів та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

       Рішенням апеляційного суду установлено, що “ 26 березня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №770/42-4, відповідно якого останній було надано грошові кошти в розмірі 400 000 грн. зі сплатою 13,25 % річних строком до 15 березня 2033 року для придбання нерухомого майна-земельної ділянки, на якій розташований незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться АДРЕСА_1 .

       06 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулася в АКБ "'Укрсоцбанк”зі заявою, в якій просила змінити валюту кредитування з гривні на долари СІ згідно договору кредиту №770/42-41-08 від 26.03.2008 року на купівлю житла.

       08 серпня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1, згідно якої здійснено перерахунок кредиту в іноземну валюту — долар США, за курсом 459 грн. за 100 доларів США на суму 87145 дол. США та встановлено відсоткову ставку в розмірі 13,5%.

       Позивачі вказували, що відповідно до ст. 524 ЦК України зобов`язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України — гривні, а то додаткова угода про перерахування отриманого кредиту за договорі №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року банком в долари, суперечить чинному законодавству та є недійсною.

       Таке твердження позивачів є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків і території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та у умовах, встановлених законом.

       Відповідно до п.1 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видав індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, я* підпадають лід режим ліцензування згідно з цим Декретом.

       Відповідно до п. 5.3 глави 5 Положення "Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій", затвердженого постановою Національного банку України від 17.01.2001 року №275 визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

       Так, додатком до дозволу №5-2 від 29 липня 2003 року, виданого Національним банком України, передбачено перелік операцій, які має право здійснювати Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк”, зокрема, операції з валютними цінностями.

       Також, не заслуговують на увагу доводи позивача, що до валютних кредитів та використання валюти на території України платежу необхідні індивідуальні ліцензії, яких у позивача не має з огляду на те, що Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему за регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19 лютого передбачено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції щодо надання і одержання кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, чинним законодавством не встановлено таких обмежень.

       Крім того, позивачі вказували, що без їх повідомлення відповідачем в односторонньому порядку безпідставно було збільшено річну ставку за кредитним договором №770/42-41-08 від 26.03.2008 року до 20%, чим порушено їхні права.

       Як вбачається з умов вищезазначеного кредитного договору кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій.

       Відповідно до п.п. 2.7 та п.2.7.1 кредитор має право змінити процентну ставку, про намір змінити розмір процентів кредитор зобов`язаний повідомити позичальнику не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати початку її введення.

Як вбачається із повідомлення АКБ “Укрсоцбанку” №15-15/96-44 від 04.08.2008 року ОСОБА_1 була повідомлена про зміну розміру процентної ставки.

       Також, не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що скориставшись тяжким матеріальним становищем та шляхом введення в оману та впливу на свідомість щодо втрати єдиного житла, відповідачем запропоновано укласти додаткову угоду, оскільки зазначені доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема, 06 серпня 2008 року саме ОСОБА_1 , звернулася в АКБ "Укрсоцбанк" із заявою, в якій просила змінити валюту кредитування з гривні на долари США згідно договору кредиту №770/42-41-08 від 26.03.2008 року на купівлю житла, вважаючи, що на той момент, що це буде для неї значно вигідніше. Ідучи на зустріч позивачу, між відповідачем та позивачем 8.08.2008р. було укладено Додаткову угоду № І до Договору кредиту від 26.03.2008р.

       Таким чином, враховуючи обставини справи та вимоги закону колегія суддів вважає, що в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до АКБ "Укрсоцбанк” про визнання додаткової угоди недійсною, повернення коштів та зобов"язання припинити щомісячні нарахування ставки слід відмовити за безпідставністю позовних вимог”.

       Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.07.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання припиненим договору поруки № 770/43-144-08 від 26.03.2008 р., укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , з 31.07.2008 р., та визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 08.08.2008 р. до договору поруки № 770/43-144-08 від 26.03.2008 р, укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 відмовлено.

       Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2013 року у справі № 607/4158/13-ц, що набрало законної сили, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" про визнання припиненим договору поруки та визнання недійсною додаткової угоди до договору поруки апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Виключено із мотивувальної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22.07.2013 року вказівку суду про те, що договір кредиту від 26.03.2008 року припинився. В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22.07.2013 р. залишено без змін.

       Рішенням апеляційного суду установлено, що “26.03.2008 р. між АКБ "Укрсоцбанк" (тепер ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 770/42-4, згідно умов якого позичальнику надано грошові кошти в сумі 400000 грн. зі сплатою 13,25 % річних строком до 15.03.2033 р. для придбання нерухомого майна - земельної ділянки, на якій розміщений незавершений житловий будинок по АДРЕСА_1 .

       Для забезпечення виконання кредитного договору, між АКБ "Укрсоцбанк" з одної сторони та ОСОБА_1 . І ОСОБА_4 з іншої сторони укладено договір поруки № 770/43-144-08 від 26.03.2008 р., згідно якого поручителі зобов`язуються перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, комісії, можливої неустойки.

       06.08.2008 року ОСОБА_1 звернулась в АКБ "Укрсоцбанк" із заявою, в якій просила змінити валюту кредитування з гривні на долари США згідно договору кредиту від 26.03.2008 р.

       08.08.2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1, згідно якої здійснено перерахунок кредиту в іноземну валюту - долар США, за курсом 459 грн. за 100 дол. США на суму 87145 дол. США та встановлено відсоткову ставку в розмірі 13,5 %.

       Також, 08.08.2008 р. між АКБ "Укрсоцбанк" з одної сторони та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до договору поруки від 26.03.2008 р., згідно якої порукою забезпечується повернення кредиту в сумі 87145 дол. США, сплата процентів в сумі 13,5 % річних та комісій у розмірі, в строки і в порядку, що визначені договором кредиту.

       Позивачка, як на підставу своїх вимог, посилалась на факт підняття ПАТ "Укрсоцбанк" з 31.07.2008 р. в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором від 26.03.2008 р. з 13,25 % до 20 % річних без згоди поручителя, що підтверджується листами банку № 52.2-08/107 від 30.04.2010 р. та № 15-15/96-444 від 04.08.2008 р.

       Вирішуючи спір, суд виходив з того, що немає підстав для задоволення позову і визнання припиненим договору поруки та визнання недійсним додаткової угоди до договору поруки.

       Сторони із вказаними висновками погодились і не оскаржували в апеляційному порядку рішення суду по суті спору.

       Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що слід виключити з мотивувальної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22.07.2013 р. вказівку про те, що договір кредиту від 26.03.2008 р. припинився, оскільки така вказівка суду порушує право відповідача.

       Як видно із змісту додаткових угод від 08.08.2008 р. до договорів кредиту та поруки від 26.03.2008 р., сторони внесли зміни у вказані договори лише щодо валюти кредитування, змінивши її з гривні на долар США, і щодо сплати процентів за користування кредитом з 13,25 % річних до 13,25 % річних, а також встановлено новий графік погашення заборгованості. Відповідно до п. 3 додаткових угод від 08.08.2008 р. до договорів кредиту та поруки від 26.03.2008 р., інші умови договорів кредиту та поруки від 26.03.2008 р. залишаються незмінними і сторони підтверджують з них свої зобов`язання.

       Слід врахувати також те, що питання щодо припинення договору кредиту від 26.03.2008 р. не було предметом розгляду за позовними вимогами ОСОБА_4 , тому колегія суддів вважає, що слід змінити рішення суду”.

       Вищевказані судові рішення ухвалені щодо правовідносин по спірному кредитному договору і набрали законної сили.

       Твердження апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відсутність доказів про письмове повідомлення поручителів щодо збільшення їх кредитних зобов`язань внаслідок підняття процентної ставки та те, що порука за договором № 770/43-143-08 припинена, оскільки відбулося збільшення банком 31.07.2013 зобов`язань поручителя за договором кредиту №770/42-41-08 від 26.03.2008 без повідомлення та без його згоди спростовується тими обставинами, що 08.08.2008 року між банком, ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_3 було укладеного додаткову угоду за №1 про внесення змін до договору поруки від 26.03.2008 року №770/43-143-08, згідно умов якої порукою забезпечується повернення кредиту у сумі 87 145 доларів США у строк до 15.03.2033 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних (п. 3 додаткової угоди).

       Доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що кредит від 26.03.2008 року був погашений 08.08.2008 року, а гроші в сумі 87145 доларів США видані не на підставі договірних відносин, є необґрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються змістом додаткової угоди за №1 до договору кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, згідно умов якої ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» дійшли згоди здійснити заміну валюти зобов`язання - Національної валюти України за договором кредиту шляхом переведення у долари США та у зв`язку із цим, внести зміни саме до договору кредиту, зокрема встановлено, що станом на дату укладення додаткової угоди, заборгованість позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 399994,57 грн. (п.1). Внаслідок перерахунку заборгованості, який здійснено за курсом 459 грн. за 100 доларів США, максимальний ліміт заборгованості позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 87 145 доларів США (п.1.1). Договір є чинним.

       Виписками по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період 26.03.2008 року по 08.08.2008 року та № 22389783922381 з 26.03.2008 року по 03.04.2009 року в яких відображена операція 08.08.2008 року про погашення кредиту в гривнях в розмірі 400000 гривень та в той же день 08.08.2008 року по тому ж особовому рахунку відображено видача кредиту в доларах в розмірі 87145 доларів США (як це передбачено додатковою угодою підписаною сторонами). Відповідно до роз`яснення, яке викладене Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) є первинними бухгалтерськими документами та можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

       Оцінюючи вищенаведені докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що квитанція за № kr06310 від 08 серпня 2008 року про погашення кредиту в сумі 399994,57 гривень та відсотків у сумі 1777,75 гривень підтверджує перерахування заборгованості позичальника за кредитним договором з валюти гривні в сумі 399994,57 грн. за курсом 459,00 гривень за 100 доларів США та встановленням ліміту заборгованості на позичковому рахунку позичальника в сумі 87145,00 дол. США, а тому не може підтверджувати факт виконання зобов`язань за договором кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року.

       Не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи апеляційних скарг про неправильне застосування судом правової позиції Верховного Суду у справі № 200/5647/18, викладеної у постанові від 16 вересня 2020 року, як такої що стосується інших правовідносин у справі щодо карткових кредитів. Оскільки правова позиція, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) є первинними бухгалтерськими документами та можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором стосується усіх кредитних правовідносин, вищевказані доводи апеляційних скарг є надуманими.

       Твердження ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в апеляційних скаргах про неправильну оцінку судом першої інстанції висновку експерта колегія суддів не може взяти до уваги. Так, суд обґрунтовано не прийняв висновок №35 судового експерта Перепелюк Світлани Миколаївни №35 від 12 листопада 2015 року, оскільки такий висновок є суперечливим, неоднозначним та спростовується іншими зібраними по справі доказами.

       Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

       Так, експерт вважав, що документально підтверджується погашення кредиту в сумі 399994,57 грн. позичальником ОСОБА_1 по рахунку № НОМЕР_1 та відсотків в сумі 1777,75 грн. по рахунку № НОМЕР_2 станом на 08.08.2008р. за договором кредиту №770/42-41-08, а також що розмір фактично наданих позичальнику ОСОБА_1 коштів за кредитним договором №770/42-41-08 від 26.03.2008р., укладеним між нею та ПАТ «Укрсоцбанк», становить 400 000,00 грн. та 87 145,00 дол. США., у зв`язку із чим, зробив висновок, що не відповідає сума фактично наданих по кредитному договору №770/42-41-08 від 26.03.2008р. коштів розміру кредиту, визначеного п.1.1 кредитного договору №770/42- 41-08 від 26.03.2008р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк». Крім того, експерт зазначає, що квитанція до заяви на переказ готівки №kr06310 від 08 серпня 2008 року не відповідає вимогам до оформлення касових документів, встановлених інструкцією про касові операції в банках України, затвердженій Постановою Правління НБУ №337.

       Однак, суд першої інстанції слушно зауважив, що такі висновки експерта суперечать іншим дослідженим судом доказам, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 08 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 . Було укладено додаткову угоду за №1 до договору кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, яка є дійсною, не оспорюється, згідно умов якої ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» дійшли згоди здійснити заміну валюти зобов`язання - Національної валюти України за договором кредиту шляхом переведення у долари США та у зв`язку із цим, внести зміни до договору кредиту. Зокрема встановлено, що станом на дату укладення додаткової угоди, заборгованість позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 399994,57 грн. (п.1). Внаслідок перерахунку заборгованості, який здійснено за курсом 459 грн. за 100 доларів США, максимальний ліміт заборгованості позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 87 145 доларів США (п.1.1). Тобто, 08.08.2020 року відбулася зміна валюти кредитування, а не погашення кредиту та видача нового в доларах в розмірі 87 145 доларів США, оскільки кредит для придбання нерухомого майна — земельної ділянки на якій розміщений незавершений будівництвом будинок був наданий раніше - 26 березня 2008 року, а 08 серпня 2008 року ОСОБА_1 не придбавала нерухомості.

       Вказане підтверджується також листом ОСОБА_1 , з яким вона звернулася до керуючого Тернопільської філії АКБ «Урсоцбанк» та підтвердила, що 26 березня 2008 року між нею та банком було укладений договір споживчого кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008р., а 08 серпня 2008 року укладено додаткову угоду, згідно з якою здійснено перерахунок кредиту за курсом 459 грн. за 100 доларів США та встановлення 13,5 % річних (т.1 а.с.26-27). Крім того, ОСОБА_1 погоджувалася та виконувала змінені умови кредитного договору, що підтверджується банківськими виписками про погашення суми заборгованості по змінених умовах кредитного договору.

       Твердження апеляційних скарг, що судом не враховано вказівок суду касаційної інстанції при скасуванні судових рішень із направленням даної справи до суду першої інстанції на новий розгляд колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, суд першої інстанції на виконання вказівок ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року, достатньо мотивував свої висновки щодо відсутності правових підстав для припинення поруки з урахуванням встановлених обставин та змісту позовних вимог, правильно визначився із характером спірних правовідносин та правовими нормами, що підлягають застосуванню, суд належним чином перевірив та правильно спростував доводи ОСОБА_3 щодо факту погашення кредитором основного кредитного договору станом на 8 серпня 2008 року, оскільки судом встановлено фактична зміна валюти зобов`язання, засвідчена належним чином. При цьому судом перевірено та надано правильну правову оцінку судовим рішенням у справі №607/4158/13-ц за позовом ОСОБА_4 , яка виступала іншим поручителем по окремому договору поруки за спірним кредитним договором, про визнання даного договору поруки припиненим. Крім того, суд першої інстанції надав належну правову оцінку висновку експертного економічного дослідження №12 від 14 квітня 2014 року на предмет його належності і допустимості та обґрунтував свою незгоду з даними висновками, з чим погоджується у повній мірі апеляційний суд.

       Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого судового рішення.

       Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

       Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені в апеляційному суді, покласти на сторони в межах сум ними понесених.

       Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

       Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

       Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року залишити без змін.

       Судові витрати, понесені в апеляційному суді, покласти на сторони в межах сум ними понесених.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

       Повний текст постанови складено 04 вересня 2021 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Бершадська Г.В.

                                                                                Сташків Б.І.