ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2010 р. Справа № 2-а-3106/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідачів : не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: Господарського суду Вінницької області, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Господарського суду Вінницької області, Державного казначейства України (далі – відповідачі) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з вересня 1992 року займала посаду арбітра, а в подальшому судді Господарського суду Вінницької області, де працювала до квітня 2008 року та була звільнена в зв’язку з поданням заяви про відставку. При звільненні з позивачем був проведений розрахунок, в тому числі нарахована вихідна допомога в сумі 128 466 грн., утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 19 269,90 грн., таким чином виплачена вихідна допомога у зв’язку з виходом у відставку без врахування суми податку в сумі 109 196,10 грн.
Позивач вважає неправомірним утримання з суми вихідної допомоги податку з доходів фізичних осіб, виходячи зі змісту п. 3 ст. 43 Закону України “Про статус суддів”, п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, рішень Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. по справі №1-1/2004 та від 11.10.2005 р. по справі №1-21/2005.
Згодом представником позивача надано заяву про притягнення в якості відповідача також і Державної судової адміністрації України, а також про збільшення позовних вимог, а саме: визнання неправомірними дії Господарського суду Вінницької області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з суми вихідної допомоги судді Господарського суду Вінницької області Мінєєвої Наталії Василівни; зобов’язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів”; стягнення з Державної судової адміністрації України коштів в розмірі 19 269,90 грн., утриманих в якості податку з доходів фізичних осіб з суми вихідної допомоги судді Господарського суду Вінницької області Мінєєвої Наталії Василівни (а.с.50).
Протокольною ухвалою суду 27.08.2010 року Державну судову адміністрацію України було залучено в якості відповідача по справі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просила його задовольнити в повному обсязі.
Від Господарського суду Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.23,24), у відповідності до якого даний відповідач просив в позові до Господарського суду Вінницької області відмовити та розглянути справу без участі його представника. В підтвердження власної правової позиції даний відповідач послався на роз’яснення ДПА України, відповідно до яких вихідна допомога судді підлягає оподаткуванню відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Державне казначейство України надало суду свої заперечення на позовну заяву (а.с.44,45), згідно з якими зазначає про відсутність будь-яких неправомірних дій зі свого боку в межах даних спірних відносин, оскільки відповідно до повноважень, встановлених чинним законодавством України, Державне казначейство не є головним розпорядником бюджетних коштів, не здійснює заходи щодо нарахування та перерахунку заробітної плати суддям, не обслуговує рахунків Господарського суду Вінницької області. При цьому даний позивач вказує на те, що головним розпорядником бюджетних коштів, який здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи, є Державна судова адміністрація України. Також Державне казначейство України посилається на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, визначеного ст. 99 КАС України.
У відповідності до поданих заперечень Державне казначейство України просить розгляд справи провести без участі свого представника.
Державна судова адміністрація України заперечень проти позову не надала, повноважного представника в судове засідання не направила. Про дату, час і місце розгляду справи даний відповідач повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення відповідного рекомендованого поштового відправлення (а.с.55).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані у справу докази, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 01.09.1992 року була обрана суддею господарського (арбітражного) суду Вінницької області, 20.03.2008 року згідно з постановою Верховної Ради України № 242-І звільнена з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до статті 130 Конституції України забезпечення фінансування та створення належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, як осіб публічної служби, покладено на державу.
Відповідно до частини третьої статті 43 закону України “Про статус суддів” визначено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року, яким запроваджений податок з доходів фізичних осіб.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року податок з доходів фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових) платежів.
Згідно з підпунктом “д” пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” дохід із джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 цього Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого, відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. У пункті 4.3 статті 4 даного Закону наведено вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, у якому пільг з оподаткування податком з доходів фізичних осіб сум заробітної плати суддів не міститься.
Проте в абзаці першому підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 даного Закону визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які утримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно із законом.
На думку суду, вихідна допомога, яка виплачується судді при виході у відставку, в розумінні підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” є адресною допомогою, що виплачується конкретній особі і її розмір не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку.
Суд вважає, що з позивача, всупереч положенням чинного законодавства України, утримано податок з доходів фізичних осіб, без його відповідної компенсації, в той же час, надання суддям передбачених пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися в залежність від грошових доходів суддів та від бюджетного фінансування, а отже утримані суми податку слід компенсувати.
Як вбачається з довідки, виданої ОСОБА_2, позивачу нарахована вихідна допомога в сумі 128 466 грн., з даної суми утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 19 269,90 грн., таким чином фактично виплачено вихідну допомогу в сумі 109 196,10 грн. (а.с.15).
Отже, позивач отримав вихідну допомогу в розмірі меншому, ніж той, на який він має право за законом, таким чином його право порушено та підлягає захисту.
Суд при винесенні рішення враховує, що податок з доходів фізичних осіб сплачений в межах податкових відносин на користь Державного бюджету України може бути повернутий (стягнений) з державного бюджету у разі помилкової та/або надмірної сплати за правилами бюджетного та податкового законодавства, а саме: відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України та статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Квитанцією №195 від 26.07.2010 р. документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Господарського суду Вінницької області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з суми вихідної допомоги судді Господарського суду Вінницької області Мінєєвої Наталії Василівни.
Зобов’язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів”.
Стягнути з Державної судової адміністрації України кошти в розмірі 19 269 (дев’ятнадцять тисяч двісті шістдесят дев’ять) грн. 90 коп., утриманих в якості податку з доходів фізичних осіб з суми вихідної допомоги судді Господарського суду Вінницької області Мінєєвої Наталії Василівни.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови оформлено 21 вересня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович