ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2021 Справа № 904/4858/20

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд", м. Київ в особі Виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління "філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро   

до ОСОБА_1 , м.Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором оренди  в розмірі 40 979,54 грн.

                                                                                                                   Суддя  Ліпинський О.В.

                                                                            Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

 від позивача Семенова О.П.  адвокат

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд", в особі Виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди  в розмірі 40 979,54 грн., з яких: 38 069, 14 грн. - основного боргу, 1 818, 62 грн. - інфляційних збитків, 1091, 78 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.07.2013 року № 12/025325-ОД.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2020 відкрито  провадження у справі №904/4858/20, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

18.11.2020 провадження у справі №904/4858/20 було зупинено до вирішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/1319/19.

14.12.2020 суд поновив  провадження у справі №904/4858/20 та перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 12 689,71 грн., неустойку за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму в розмірі 20 303,54 грн., інфляційні збитки в розмірі 1 818,62 грн. та 3% річних у розмірі 1091,78 грн.    

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2020 провадження у справі №904/4858/20 зупинено до закінчення касаційного перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11131/19.

28.05.2021 року суд поновив  провадження у справі та призначив її до розгляду в підготовчому засіданні на 29.06.2021 року.

29.06.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 27.07.2021 року.

27.07.2021 позовну заяву залишено без руху, надано Позивачу строк для усунення недоліки позовної заяви, а саме надання обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються (розрахунок основного боргу та нарахованих на нього 3 % річних та індексу інфляції, а також розрахунок неустойки та нарахованих на неї 3 % річних та індексу інфляції).

03.08.2021 Позивач усунув недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про  зменшення розміру позовних вимог в якій просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 13  324,18 грн., інфляційні збитки в розмірі 2  024,28 грн. та 3% річних у розмірі 767,86 грн., які нараховані на суму заборгованості з орендної плати, а також, неустойку за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму в розмірі 13  112,19 грн.

Ухвалою від  04.08.2021 року суд продовжив розгляд справи та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 26.08.2021.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання. Відзив на позов не подав, у зв`язку із чим, справа вирішується за наявними матеріалами.

В порядку ст.ст.  233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 26.08.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

ВСТАНОВИВ:

23.07.13 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі -  орендодавець) та  Фізичною особою - підприємцем Сохбатовою  Ларисою Іванівною (далі – оренда) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5325-ОД (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно частина платформи   площею 26,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Павлоград, ст. Павлоград – 1, вул. Шосейна, 23, що  перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач). Вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку на 31.01.13 і становить за незалежною оцінкою 35  615,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу продтоварів крім товарів підакцизної групи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) травень 2013 року 357,23 грн. Орендна плата за перший місяць оренди – липень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень, липень 2013 року.     

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 70% до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 250,06грн.;

- 30% ? балансоутримувачу у розмірі 107,17грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропозицій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що орендна плата     перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно з пунктом 3.11  договору, у разі   припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Цей договір укладено строком по 31.12.2013 року включно (п. 10.1 договору).

Умовами пункту 10.7 договору оренди, визначено, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності даного договору.

Відповідно до пункту 10.9 договору його чинність припиняється внаслідок, у тому числі,  закінчення строку, на який його було укладено.

В пунктах 10.11 договору сторонами узгоджено, що у разі припинення  або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Сторонами укладено додаткові угоди до  вказаного договору від 06.12.13, 14.11.14, 19.02.15 якими  продовжено термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5325-ОД від 23.07.13 відповідно: з 01.01.14 по 31.12.14 включно; з 01.01.15 по 31.03.14 включно; з 01.04.15 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, але не більше ніж по 28.02.18”.

Статтею 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»  та   пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства  «Українська залізниця», передбачено утворення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.

Пунктом 2  Постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із  Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 вищезазначеного Закону, переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесеного до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.

18.08.2015 року Міністерством інфраструктури України, затверджено передавальний акт по ДП «Придніпровська залізниця», зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», а також, зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу  ПАТ «Українська залізниця».

Згідно зі ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України, ст. 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу  

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства  «Українська залізниця»  (далі - Статут).

Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до пункту 20 Статуту, товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.

Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.

З урахуванням наведених вище норм права та положень статуту ПАТ «Українська залізниця», слід дійти висновку, що остання набула право власності на майно, в тому числі, об`єкт нерухомості, що є предметом оренди за договором №  №12/02-5325-ОД.

Частиною 1 статті 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Аналогічні положення закріплені частиною 2 статті 15 Закону України  «Про оренду державного та комунального майна», яка передбачає, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди.

Таким чином, в зв`язку з переходом права власності на майно, яке є об`єктом оренди, в силу вимог закону, відбулася заміна сторони у зобов`язанні, внаслідок чого до Позивача перейшли права та обов`язки Орендодавця по договору оренди  №12/02-5325-ОД.

26.02.2016 Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця”, та фізичною особою-підприємцем Сохбатовою Ларисою Іванівною підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5325-ОД від 23.07.13, у зв`язку з утворенням ПАТ “Українська залізниця” відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” від 23.02.2012 № 4442–V1, постанови Кабінету Міністрів України “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” від 25.06.2014 № 200 та керуючись ст. 15 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, сторони встановили, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 23.07.13 №12/02– 5325– ОД є ПАТ “Укрзалізниця” (п. 1 додаткової угоди).

У тексті договору повне найменування державне підприємство “Придніпровська залізниця” та скорочене найменування ДП “Придніпровська залізниця” замінити відповідно на Регіональна філія “Придніпровська залізниця” публічного акціонерного товаристві: “Українська залізниця” та філія “Придніпровська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця”. Структурний підрозділ “Дніпропетровське будівельно–монтажне експлуатаційне управління” регіональної філії “Придніпровська залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” – повна назва балансоутримувача, та структурний підрозділ “Дніпропетровське будівельно–монтажне експлуатаційне управління” філії “Придніпровська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” – скорочена назва балансоутримувача (п. 2 додаткової угоди).

Пункти 3.1, 3.6 розділу 3. Орендна плата викладено в новій редакції:

“ 3.1. Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, за базовий місяць розрахунку – листопад 2015 року становить 636,70 грн. без ПДВ.

“ 3.6. Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. одержувач коштів – структурний підрозділ “Дніпропетровське будівельно–монтажне експлуатаційне управління” регіональної філії “Придніпровська залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, код ЄДРПОУ одержувача – 40081237 / ц. н. 296, № рахунку п/р НОМЕР_1 в філії – Дніпропетровське обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 305482 не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним” (п. 3 додаткової угоди).

Пункт 3.7 розділу 3. Орендна плата визнано таким, що втратив чинність (п. 4. додаткової угоди).

Пункти 5.6 розділу 5. Обов`язки орендаря викладено в новій редакції:

“ 5.6. Протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за висновком про вартість майна на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю та балансоутримувачу копію договору страхування (страхового полісу) і копію платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим”.

Доповнено пункт 10.1 розділу 10. Строк чинності, умови зміни та припинення договору абзацом 2 та викладено в наступній редакції:

“ 10.1. Термін дії договору оренди продовжено по 31.03.2016 включно”.

Сторони домовились, що умови цього додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015. Цей додатковий договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до “ 31” березня 2016 року включно” (п. 11 додаткової угоди).

Протягом дії договору, сторонами було укладено ще ряд додаткових угод, останньою угодою від 07.05.18 сторони внесли зміни до п. 10.1 договору та виклали його в наступній редакції: “Цей договір діє з 01.04.18 по 30.06.18 включно”.

Листами №ФБМЕС-01/272 від 27.04.2018 та №ТУБМЕС-1/07/2258 від 03.05.2018 позивач  повідомив відповідача про те, що 30.06.18  закінчується термін дії договору оренди нерухомого (або іншого) майна  №12/02– 5325–ОД від 23.07.2013 та просив звільнити орендоване приміщення шляхом повернення за актом прийому-передачі.

Після закінчення встановленого терміну дії договору майно, що перебувало в оренді відповідачем не повернуто, акт приймання-передавання майна з оренди сторонами не складався.

Подальше перебування відповідача в орендованому приміщенні зафіксовано позивачем актами перевірки від 12.02.2019, від 18.11.2019, від 14.02.2020, від 27.05.2020.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення орендної плати за період з 01.07.18 по 01.06.20 у розмірі 13  324,18 грн., неустойки за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму в період з липня 2018 по травень 2020 у розмірі 13  112,19 грн., а також, вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму зобов`язання з орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що строк дії договору оренди припинився 30.06.2018.

Відповідно до пункту 10.11 договору оренди нерухомого (або іншого) майна  №12/02– 5325–ОД від 23.07.2013, у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначає позивач, в порушення п. 10.11 договору відповідач станом на 01.08.2020 продовжує займати приміщення, тобто відбувається прострочення повернення майна після припинення договору.

В підтвердження факту займання відповідачем частини платформи площею 26,0кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, ст. Павлоград – 1, вул. Шосейна, 23, позивачем надано акти перевірки державного майна від 12.02.2019, від 18.11.2019, від 14.02.2020, від 27.05.2020.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини за договором оренди нерухомого майна, яке належить до державної та комунальної власності, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з статті 283 Господарського кодексу України,  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України, передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму      Цивільним кодексом України.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналіз частини 1 статті 283 ГК України та частини 1 статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріали справи свідчать, що укладений сторонами договір оренди припинився 30.06.2018 із закінченням строку його дії.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору оренди відповідач зобов`язання з повернення об`єкта оренди не виконав та продовжив користування орендованим майном. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 3.11  договору, у разі  припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вказані умови договору та положення закону, позивач за період користування відповідачем об`єктом оренди після припинення договору оренди, заявив до стягнення суму орендних платежів за період з липня 2018 по травень 2020 у розмірі 13 324,18 грн. (згідно з п. 3.11 договору) та неустойку за період з липня 2018 по травень 2020 у розмірі 13  112,19 грн. (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України),, а також, інфляційні збитки з 01.09.18 по 30.06.2021 у розмірі 2  024,28грн. та 3% річних з 01.09.18 по 30.06.2021 у розмірі 767,86 грн., які нараховані на суму заборгованості зі сплати орендних платежів.

Як підтверджується матеріалами справи, неповернення об`єкту оренди у період після припинення дії договору оренди, що належить до державної власності від 23.07.2013 року  №12/02-5325-ОД відбулося з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув об`єкт оренди позивачу, та продовжував користуватись орендованим майном.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою   статті 785 ЦК України    обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас, неустойка за частиною другою  статті 785 ЦК України  має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785  ЦК  України, суд зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785  ЦК  України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України    (зокрема, з установленням для наймача  (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Таких правових висновків дійшла Об`єднана палата Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення заборгованість з оплати орендних платежів після припинення дії договору оренди, а також нараховані на неї суми 3 % річних та інфляційних втрат, не відповідають наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою  статті 785 ЦК    України.

З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення орендної плати в розмірі 13  324,18 грн., а також  3% річних у розмірі 767,86 грн., та інфляційних  втрат у розмірі 2  024,28 грн., які нараховані на суму заборгованості зі сплати орендних платежів, є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог Позивача в частині стягнення передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки за неповернення майна з оренди після припинення дії договору, суд зазначає наступне.

Як свідчать надані у справу розрахунки (а.с. 149-153), за період з липня 2018 по травень 2020, сума відповідної неустойки склала 46  529,73 грн.

За наданими Позивачем розрахунками (а.с. 147— 153), у визначений період Відповідач сплатив на користь Позивача суму грошових коштів у розмірі  50  353,47 грн., частина з яких (16  936,28 грн.) зарахована Позивачем в рахунок орендних платежів, а решта (33 417,19 грн.) в рахунок сплати неустойки.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо безпідставного нарахування Позивачем орендних платежів після припинення дії договору, суми грошових коштів, сплачені Відповідачем після 30.06.2018 року, в повному обсязі підлягають зарахуванню в рахунок сплати передбаченої ст. 785 ЦК України неустойки, в зв`язку із чим, нарахована відповідно до вказаної норми закону сума 46  529,73 грн., сплачена відповідачем в повному обсязі.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені позивачем вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73,    74, 76-79, 129,   233,  236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

      Повне рішення складено  06.09.2021

      Суддя                                                                                               О.В. Ліпинський