КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Чередніченко Н.П.

Єдиний унікальний номер справи №752/16653/2020

Апеляційне провадження №22ц/824/10087/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Верланова С.М., Фінагеєва В.О.

секретар -Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року (про забезпечення позову) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання майна приватною власністю одного з подружжя,

За зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом про поділ майна подружжя.

Позивачка ОСОБА_1 у травні 2021 року подала заяву про забезпечення позову , в якій просила накласти арешт на -

- земельну ділянку площею 0,15 га за адресою: Харківська область , Харківський район , смт. Березівка з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 6325155800:00:004:0030 ,

- рушницю гладкоствольну марки Benelli калібр 12 серійний номер НОМЕР_1 ,

- автомобіль марки ВМW модель 5301 Седан -В 2019 року випуску , реєстраційний номер НОМЕР_2 номер кузову НОМЕР_3 .

Заборонити Регіональному сервісному центру Головного сервісного центру МВС в м. Києві проводити будь-які дії щодо автомобіля марки ВМW модель 5301 седан -В 2019 року випуску , реєстраційний номер НОМЕР_2 номер кузову НОМЕР_3 .

Заборонити Голосіївському управлінню поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводити будь-які дії щодо рушниці гладкоствольної марки Benelli калібр 12 серійний номер НОМЕР_1 ,зареєстрованої на ім`я ОСОБА_2 .

Заборонити відповідачу ОСОБА_2 погіршувати стан земельної ділянки, рушниці, автомобіля марки Citroen C3 SHINE АКПП 1.2 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1199, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтовувала тим, що вона вже подавала заяву про забезпечення позову 28 серпня 2020 року. Ухвалою суду від 07 жовтня 2020року їй було відмовлено у задоволенні заяви.

Після цього, відповідач ОСОБА_2 розпорядився автомобілем марки ВМW модель 5301 Седан -В 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Враховуючи ,що до винесення рішення відповідач розпорядився частиною майна , не виключена можливість ,що він може розпорядитися й іншим майном , а відтак невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Ухвалою Голосіївського районного суду Київської області від 25 травня 2021 року заяву задоволено частково.

Застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 , з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 6325155800:00:004:0030.

В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду в частині відмови у задоволенні заяви, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати. У скарзі посилалась на порушення норм процесуального права, зазначала, що суд постановив ухвалу без врахування вказаних нею обставин щодо продажу майна відповідачем. Просила змінити ухвалу, скасувати в частині відмови у накладенні арешту на автомобіль марки ВМW модель 5301 седан -В 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рушницю гладкоствольну марки Benelli калібр 12 серійний номер НОМЕР_1 . Забезпечити її позов і накласти арешт на вказане майно.

Відповідач ОСОБА_2 ухвалу про забезпечення позову не оскаржував, подав відзивна апеляційну скаргу. У відзиві зазначив, що ухвала суду є законною, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 02 вересня 2021 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Представники сторін брали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання майна приватною власністю одного з подружжя ,за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя .

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, до яких, в томі числі, відносяться і такі види як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст.150 цього ж Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як видно із матеріалів справи , між сторонами існує спір щодо поділу майна подружжя.

Аналіз обставин справи свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 може відчужити майно у власність інших осіб, внаслідок чого виконання рішення суду про можливе задоволення позову , стане неможливим.

З метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вірно вважав, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, оскільки у разі вчинення будь-яких дій відносно майна, пов`язаних із розпорядженням або відчуженням, у випадку задоволення позову, виконання рішення суду може бути утруднено, або взагалі буде неможливим.

Такий вид забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Враховуючи наведене, в даному випадку забезпечення позову щодо спірної земельної ділянки є втручанням у право відповідача на мирне володіння майном. Натомість, таке втручання є не тільки виправданим, але й необхідним, оскільки воно спрямовано на забезпечення виконання рішення суду. Крім того, така заборона не перешкоджає відповідачу ОСОБА_2 вільно володіти та користуватись ділянкою. Ці обставини свідчать про те, що такий вид заборони щодо земельної ділянки відповідає ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та не порушує ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції правильного виходи із того, що ОСОБА_1 не обґрунтувала підстави для застосування такого виду забезпечення позову як арешт автомобіля та рушниці. Крім того, як зазначила позивача ОСОБА_1 автомобіль проданий. Разом з тим, доводи апеляційної скарги про необхідність накладення арешту на автомобіль з урахуванням того, що в даний час новий власник автомобіля є стороною у справі є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції , оскільки станом на час прийняття оскаржуваної ухвали, позивачка ОСОБА_1 будь - яких вимог до нового власника автомобіля ( ОСОБА_3 ) не пред`являла, і вказана особа на час прийняття ухвали не була залучена в якості сторони (відповідача або третьої особи) у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства, ОСОБА_1 не позбавлена можливості подати заяву про забезпечення позову після залучення вказаної особи до участі у справі.

Крім того слід зауважити, що ОСОБА_1 обґрунтовує свою скаргу тим, що нею заявлено позов на суму 1 700 021,29 грн, та заявлено вимоги про визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля марки ВМW модель 5301 седан - В 2019 року випуску та на 1/2 частину рушниці.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна позовна заява (на час прийняття оскаржуваної ухвали), в якій позивачка просить суд поділити майно наступним чином - в рахунок 1/2 частини спільної сумісної власності подружжя виділити їй земельну ділянку, визнавши за нею право власності на земельну ділянку, відповідачу виділити рушницю, музичний центр, автомобіль марки ВМW модель 5301 седан - В 2019 року випуску та стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію в сумі 1 121 784 грн.

На час прийняття ухвали позивачка не заявляла вимог щодо визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля марки ВМW, на 1/2 частину рушниці, навпаки позивачка просила передати вказане майно відповідачу, а отже вимоги про накладення арешту на вказані речі не відповідають позовним вимогам та не є співмірними.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, її обґрунтування та додані до неї матеріали у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, вірно дійшов висновку за необхідне частково задовольнити заяву і вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03 вересня 2021 року.

Головуючий

Судді