УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
У Х В А Л А
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого – судді Ноздрякова В.М.,
суддів Британчука В.В., Стрижко С.І.,
з участю прокурора Гуменюк Л.М.,
захисника-адвоката ОСОБА_1,
розглянула 8 вересня 2010 року у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2010 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, судимого:
- 24 травня 2006 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ст. ст. 15, 198 КК на один рік позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, з іспитовим строком в один рік;
- 12 жовтня 2007 року вироком того ж суду за ч. 2 ст. 185 КК, з застосуванням ст. 71 КК, на три роки позбавлення волі. Звільнений з місць відбування покарання 13 листопада 2008 року умовно-достороково на невідбутий строк в один рік три місяці чотири дні;
________________________________________________________________
Справа № 11а-1768 Вирок постановлено під головуванням судді Дігтяр І.Р.
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК Доповідач в апеляційній інстанції: суддя Британчук В.В.
? за ч. 2 ст. 185 КК на три роки шість місяців позбавлення волі,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Маріуполя Донецької обл., громадянина України, який проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, неодноразово судимого за корисливі злочини, останній раз, - 4 травня 2006 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, з застосуванням ст. 71 КК, на чотири роки шість місяців позбавлення волі. Звільнений з місць відбування покарання 29 грудня 2009 року умовно-достроково на не відбутий строк у сім місяців два дні,
? за ч. 2 ст. 185 КК на три роки шість місяців позбавлення волі, й на підставі ст. 71 КК, за сукупністю вироків, - на чотири роки позбавлення волі.
Вироком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні повторно, за попередньою змовою групою осіб, 11 березня 2010 року приблизно о 23 год. 30 хв. по вул. Лисківській, 6 в м. Києві, крадіжки 134 пляшок з безалкогольними напоями, належних ФОП «ОСОБА_2С.», на загальну суму 544 грн. 50 коп., з холодильника, шляхом зривання за допомогою принесеного з собою лому петель з навісним замком з дверцят, що його закривали.
В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок місцевого суду переглянути та, пом’якшити покарання засудженим, оскільки вважає, що покарання є надто суворим, а вирок винесений з порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Також, апелянт, мотивуючи своє прохання, посилається на такі дані про особу засуджених, як: відсутність у засуджених постійного місця проживання і батьків.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок місцевого суду скасувати та призначити йому більш м’яке покарання, оскільки вважає, що даний злочин не є тяжким, він визнав вину і щиро розкаявся, з раннього віку жив без батьків на вулиці, більше ніколи нікому не буде завдавати шкоди.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 також просить вирок місцевого суду скасувати та постановити апеляційному суду свій вирок, яким змінити міру покарання на менш сувору. При цьому апелянт вважає, що судом не узято до уваги такі обставини, як стан його здоров’я, що він є сиротою, щиро розкаявся, сприяв слідству, позитивно характеризується, які, на його думку, істотно пом’якшують покарання і знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тому він вважає, що судом безпідставно не враховано при призначенні йому покарання вимоги ст. 69 КК.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення прокурора, який уважав за необхідне апеляції потерпілого та засуджених залишити без задоволення, а вирок - без зміни, захисника, який підтримав апеляцію ОСОБА_4 і потерпілого ОСОБА_2, провівши судові дебати, вивчивши справу, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає їх непідлягаючим задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена наявними у справі доказами, розглянутими і дослідженими в судовому засіданні, й в апеляціях не оспорюється.
Кваліфікація діяння засуджених за ч. 2 ст. 185 КК відповідає встановленим у вироку обставинам.
Що стосується доводів апеляцій про суворість призначеного засудженим покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому та особі засуджених.
Зокрема, судом першої інстанції покарання за ч. 2 ст. 185 КК призначено не в максимальних межах санкції цього кримінального закону, що свідчить про врахування у вироку тих обставин і даних про особу засуджених, з якими усі апелянти пов’язують своє прохання про пом’якшення покарання.
Не у максимально можливих межах призначено судом покарання ОСОБА_4 і за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК.
Отже вважати, що призначене покарання є занадто суворим, підстав не має.
Судом було враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, а також те, що засудженні раніше притягалися до кримінальної відповідальності, їх характеристики з місць позбавлення волі.
Також судом врахована обставина, яка пом’якшує покарання, щире каяття засуджених.
Яких-небудь нових даних про засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і обставин, які б могли пом’якшувати призначене судом першої інстанції покарання, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Справа не містить даних, з якими кримінальний закон пов’язує призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК).
У зв’язку з цим колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляцій потерпілого та засуджених і пом’якшення останнім покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а їх апеляції і апеляцію потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.
С у д д і :
В. Британчук В. Ноздряков С. Стрижко