Р І Ш Е Н Н Я

                                                                                                                         справа  № 2-2287/10р.

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

( заочне)

     14  вересня  2010   року       Шевченківський   районний  суд  м. Львова

в  складі:  головуючого  судді           Свірідової В.В.

при  секретарі                                      Дмитраш  І.І.

розглянувши   у  відкритому   судовому  засіданні   в  залі  суду  в  м. Львові    цивільну  справу   за  позовною  заявою   Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»  до ОСОБА_1  про  відшкодування  шкоди, заподіяної  внаслідок   дорожньо-транспортної   пригоди  в  порядку  регресу,-

                                                            ВСТАНОВИВ :

      Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося  до  суду 25.06.2010 року  з  позовною  заявою   до  ОСОБА_1 про  відшкодування  шкоди, заподіяної  внаслідок   дорожньо-транспортної  пригоди  в  порядку  регресу.

     Обгрунтовуючи  свої  позовні  вимоги  позивач  зазначив, що 17 листопада 2006 року ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»  уклала договір страхування № FA №00575  з  ОСОБА_2 про страхування легкового  автомобіля   марки «Mitsubishi”, д/н. НОМЕР_2. Відповідно  до  умов договору страховик повинен відшкодувати  шкоду, що  трапилась в результаті страхового випадку, а саме пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної  пригоди  за  участю транспортного засобу.

       24.04.2007 року близько 13.45год. у м. Львові  на  пр.Чорновола, автомобіль марки «Ауді-100» д.н. НОМЕР_1  під  керуванням  ОСОБА_1 здійснив зіткнення  з  застрахованим автомобілем, що належить страхувальнику. Зіткнення відбулося внаслідок порушення ОСОБА_1 п.13.1. Правил  дорожнього  руху України.

         Постановою Шевченківського  районного суду м. Львова  від  21 травня 2007 року ОСОБА_1 було визнано винним у  вчиненні  адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Перелік та  вартість пошкоджень застрахованого автомобіля  у  результаті  зіткнення  визначається  на  підставі  рахунку №2452 від 27.04.2007 року, висновка  спеціаліста №168 від 24.05.2007 року та заяви про настання страхового випадку від 24.04.2007 року.

У відповідності до страхового  акту № FA.005756.l01. від 22.06.2007 року ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»   виплатила  страхове відшкодування  в сумі 6 072грн.05коп., про що свідчить  копія  платіжного  доручення  №1946 від 27.06.2007 року.

    Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору страхування № FA №00575 від 17.11.2006 року  до страховика, який виплатив страхове  відшкодування за  договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала  страхове  відшкодування, має  до  особи, відповідальної  за  завдані збитки. Оскільки власник  автомобіля  марки марки «Mitsubishi”, д/н. НОМЕР_2. ОСОБА_2 реалізувала своє право на відшкодування завданої їй шкоди шляхом виплати страхового відшкодування від ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» , а  не від особи, відповідальної за  завдані збитки, право вимоги до такої особи, тобто, до  ОСОБА_1, переходить до  ПАТ «Страхова  компанія «ПЗУ  Україна» .

        Згідно ст. 993,1166 ,1187 ч.2,1888,1191 ч.1,1192  ЦК України,ст. 27 Закону України «Про  страхування» ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»  просить  суд  постановити  рішення, яким стягнути з  ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»   6 072 грн. 05коп.,  а також  витрати на   ІТЗ  в розмірі 120,00 грн. та 60грн.72 коп. судового збору.

  В  судовому  засіданні  представник  позивача Стефківський В.І.  позовні  вимоги підтримав, давши пояснення  аналогічні  тим, що викладені в позові. Просить позов задовольнити.

            Відповідач ОСОБА_1  в судове  засідання не  з”явився, хоча про час та місце слухання справи був  належним  чином повідомлений рекомендованою  кореспонденцією, отже, оскільки  в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 169  ч.4, 224 ч.1 ЦПК України   вважає  за  можливе   заслухати справу  на  підставі  наявних  доказів.

       Заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши дійсні  обставини  справи, права та обов’язки сторін, дослідивши  зібрані  по справі докази, суд  приходить до висновку, що  позов  підлягає  до  задоволення  з  наступних підстав.

      Судом  встановлено, що 17 листопада 2006 року ПАТ «Страхова  компанія «ПЗУ Україна»,  уклала договір страхування № FA №00575  з  ОСОБА_2 про страхування легкового  автомобіля   марки «Mitsubishi”, д/н. НОМЕР_2.

      Відповідно  до  умов договору страховик повинен відшкодувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного  засобу.

       24.04.2007 року близько 13.45 год. у м. Львові на  пр.Чорновола, автомобіль марки «Ауді-100» д.н. НОМЕР_1  під  керуванням ОСОБА_1 здійснив  зіткнення  з  застрахованим автомобілем, що належить страхувальнику.

        Зіткнення відбулося внаслідок порушення ОСОБА_1 п.13.1. Правил  дорожнього  руху України.

        Постановою Шевченківського  районного суду м. Львова  від  21 травня 2007 року ОСОБА_1 було визнано винним у  вчиненні  адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124  КУпАП.  Дана  постанова  суду  є  чинною, що  вбачається  з  матеріалів  адміністративної  справи  № 3-8538/07р.

        Стаття 61  ч.4  Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що постанова суду  у справі   про адміністративне  правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно  якої  ухвалену постанову, з  питань  чи мали місце  ці  дії  та чи  вчинені  вони  цією особою.

   Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання  або утримання  якого  створює підвищену  небезпеку.

  Особа, яка  здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що  шкоди було завдано внаслідок  непереборної  сили або умислу потерпілого.

          Згідно ст. 1166 ЦК України  майнова шкода завдана неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю немайновим  правам фізичної або юридичної особи, а також шкода  завдана майну фізичної  або  юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.

          Перелік та вартість пошкоджень застрахованого автомобіля у результаті  зіткнення  визначається  на  підставі рахунку №2452 від 27.04.2007 року, висновка  спеціаліста №168 від 24.05.2007 року  та  заяви про настання страхового випадку від 24.04.2007 року.

         У відповідності до страхового  акту № FA.005756.l01. від 22.06.2007 року ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»   виплатила  страхове відшкодування  в сумі 6 072грн.05коп., про що свідчить  копія  платіжного доручення  №1946 від 27.06.2007 року.

           Оскільки  власник автомобіля  марки  «Mitsubishi”, д/н. НОМЕР_2. ОСОБА_2 реалізувала своє право на відшкодування  завданої  їй шкоди шляхом  виплати страхового відшкодування  від ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» , а не  від особи, відповідальної  за завдані збитки, право вимоги до такої особи, тобто, до  ОСОБА_1, переходить до  ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» .

           Частина 1 статті  1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

          Згідно статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається  відповідно до  реальної вартості  втраченого майна на момент  розгляду  справи або  виконання  робіт, необхідних  для  відновлення  пошкодженої речі.

           Відповідно до ст. 993 ЦК України  та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала  страхове відшкодування, має  до особи, відповідальної  за  завдані  збитки.    

            Отже, на  підставі  наведеного  вище , суд  вважає, що  позов  підлягає  до  задоволення  та   стягнути з  ОСОБА_1  в  користь  Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхове  відшкодування   в  сумі  6 072грн. 05 коп.  та  судові  витрати  по  справі   в  сумі  60грн.72коп.- судовий  збір  та витрати  на  інформаційно - технічне  забезпечення  розгляду   справи   в  суді   в  сумі  120 грн.,  а  всього  6 252грн.77коп.

             Керуючись  ст.ст. 3,10, 11, 61, 86, 88, 169, 209, 212, 214-215, 218, 224-225  ЦПК  України,  ст.ст.22,  993, 1166, 1187 ч.2,1191 ч.1,1192  ЦК України, ст. 27 Закону  України «Про страхування» ,- суд,-  

                                                              ВИРІШИВ :        

           Позов    задовольнити  повністю.

            Стягнути з   ОСОБА_1   в   користь  Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»   страхове  відшкодування   в  сумі  6 072   грн. 05  коп.  та  судові  витрати  по  справі:    в  сумі  60грн.72коп. - судовий  збір  та  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи   в  суді   в  сумі  120  грн.,  а   всього   6 252  ( шість тисяч двісті п»ятдесят дві гривні) 77 коп.

  Заочне  рішення  суду  може  бути  переглянути  Шевченківським   районним  судом   м.Львова  в  разі  подачі   заяви   відповідача  у  10-денний  строк  з  часу  отримання  рішення  суду .

  Рішення може бути оскаржена  в  апеляційному  порядку  до  апеляційного суду  Львівської  області  через  Шевченківський   районний  суд  м.Львова  шляхом  подачі в 10-денний строк  з дня проголошення  рішення  апеляційної  скарги.

            Суддя                                                    В.В.Свірідова